ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Татенко В.М.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2002 Справа N 17/124/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача – Помазана А.А. та
представників відповідача – Шкурко
Н.І. та Селіверстова С.В.
касаційну скаргу Донецької залізниці
на ухвалу від 22.03.2002
господарського суду Донецької області
у справі № 17/124/62
за позовом Донецької залізниці
до ВАТ “Докучаєвський державний
флюсо-доломітний комбінат”
Про звернення стягнення на майно боржника
В С Т А Н О В И В:
У березні 2001 року Донецька залізниця звернулась з позовом до
ВАТ “Докучаєвський державний флюсо-доломітний комбінат” про
звернення стягнення на майно боржника на суму 36157 грн. Свої
вимоги залізниця обгрутовувала тим, що відповідач ще у 1996 році
визнав претензію, але у зв'язку з тим, що в нього немає коштів
для сплати заборгованості, просить звернути стягнення на майно
відповідача.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.03.2002 по
справі № 17/124/62 відмовлено Донецькій залізниці в прийнятті
позовної заяви у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в
господарських судах України.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу
господарського суду та зобов'язати суд прийняти заяву залізниці
до розгляду по суті. Свої вимоги мотивує тим, що оскільки ст. 8
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
була змінена 10.01.2002, а спірні
відносини виникли раніше, то вона не має зворотної сили і не
може розповсюджуватися на події, які мали місце до її видання.
Крім того, на думку скаржника, суд не мав права посилатися на
ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач у письмовому відзиві на касаційну скаргу просить
ухвалу господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу
– без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським
судом Донецької області норм процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України знаходить, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що у березні 1996 року Донецька
залізниця подала ВАТ “Докучаєвський державний флюсо-доломітний
комбінат” претензію за простій вагонів на загальну суму 36157
грн., яка відповідачем визнана у повному розмірі.
Таким чином, надані суду документи свідчать про те, що претензія
заявника була акцептована платником в межах вищезазначеної суми.
Відповідно ж до п. 9 ст. 3, ст.ст. 4, 5 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, несплачені в строк платіжні
вимоги, акцептовані платником, по суті є рішенням, що підлягає
виконанню Державною виконавчою службою, яка зобов'язана вживати
заходів примусового виконання цього рішення. До таких заходів,
зокрема, відноситься і звернення стягнення на майно боржника.
Згідно із частиною п'ятою ст. 8 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідь про визнання претензії і одночасне неповідомлення про
перерахування визнаної суми, є підставою для примусового
стягнення заборгованості державною виконавчою службою в порядку,
встановленому Законом України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
.
З урахуванням зазначених вимог діючого законодавства, наведені
обставини справи дають підстави вважати, що суд дійшов до
обґрунтованого висновку про те, що позовна заява про звернення
примусового стягнення на майно боржника не підлягає розгляду в
господарських судах України, оскільки правове регулювання тих
правовідносин, які склалися, має відбуватися за Законом України
“Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
Крім того, не ґрунтується на законі та не приймається судом до
уваги посилання скаржника на те, що спірні відносини виникли
раніше ніж були внесені зміни до ст. 8 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки як вбачається з наданих позивачем матеріалів, з
позовною заявою до суду він звернувся 04.03.2002, тоді як зміни
до зазначеної статті були внесені 10.01.2002.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Донецької залізниці залишити без
задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Донецької області від 22.03.2002 у
справі № 17/124/62 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.