ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Капацин Н.В.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Новіков М.М.,
судді: Фролова Г.М., Шаргало В.І.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2002 Справа 14/467
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача – Льовіна А.П. ,
представника ТзОВ “Мізар ЛТД” –
Калініна О.М. та представника ТзОВ
“СПЛІТ” – Гонча рука В.Г.
АТЗТ “Панчішна фабрика “Рубіжанка”
касаційну скаргу
на постанову від 23.01.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 14/467
господарського суду м. Києва
за позовом АТЗТ “Панчішна фабрика “Рубіжанка”
до ТзОВ “Мізар ЛТД” та ТзОВ “СПЛІТ”
Про визнання угод недійсними
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2000 року АТЗТ “Панчішна фабрика “Рубіжанка” звернулось
до господарського суду м. Києва з позовом до ТзОВ “Мізар ЛТД” та
ТзОВ “СПЛІТ” про визнання угоди міни векселів від 02.03.2000,
укладеної між АТЗТ “Панчішна фабрика “Рубіжанка” та ТзОВ “Мізар
ЛТД” та угоди передачі векселя № 643046431743, укладеної між
ТзОВ “Мізар ЛТД” та ТзОВ “СПЛІТ” недійсними. В ході судового
розгляду справи позивач збільшив розмір майнових вимог та просив
вексель № 643046431743 на суму 2100000 грн. визнати недійсним,
як такий, що був виданий з порушенням чинного законодавства, а
платіжну вимогу від 12.06.2000 видану за вищезазначеним векселем
такою, що не підлягає виконанню.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2001 по справі
№ 14/467 визнано недійсним договір міни векселів від 02.03.2000,
укладений між АТЗТ “Панчішна фабрика “Рубіжанка” та ТзОВ “Мізар
ЛТД”. Визнано таким, що не підлягає виконанню простий вексель
№ 643046431743 на суму 2100000 грн., емітований АТЗТ “Панчішна
фабрика “Рубіжанка” та визнано такою, що не підлягає виконанню
платіжну вимогу № 1 від 12.06.2000 на суму 2100000 грн.,
пред'явлену до виконання позивачу. В іншій частині позовні
вимоги залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.01.2002, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду першої
інстанції скасовано. АТЗТ “Панчішна фабрика “Рубіжанка” в позові
відмовлено.
У касаційній скарзі АТЗТ “Панчішна фабрика “Рубіжанка” просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 23.01.2002 та залишити без змін рішення господарського суду
м. Києва від 16.08.2001, оскільки, на думку позивача, постанова
апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Відповідачі письмового відзиву на касаційну скаргу до суду не
надіслали.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.03.2000 АТЗТ “Панчішна
фабрика “Рубіжанка” та ТзОВ “Мізар ЛТД” уклали договір міни
векселів, за яким ТзОВ “Мізар ЛТД”, належні йому прості векселі
№ 3218422304 номінальною вартістю 500000 грн. та № 643049888207
номінальною вартістю 1600000 грн., емітовані ВАТ “Луганськгаз”,
передало позивачу, а позивач, емітований ним простий вексель
№ 643046431743 номінальною вартістю 2100000 грн., з терміном
оплати “по пред'явленню”, передав АТЗТ “Панчішна фабрика
"Рубіжанка”.
Надалі ТзОВ “Мізар ЛТД”, отриманий ним в результаті обміну
вексель, шляхом бланкового індосаменту передало ТзОВ “СПЛІТ”,
яким 02.06.2000 цей вексель був опротестований, а 07.06.2000 був
вчинений виконавчий напис про стягнення з позивача на користь
ТзОВ “СПЛІТ” 2100000 грн. боргу за цим векселем.
Із сукупності вищенаведених обставин випливає, що між сторонами
виникли правовідносини, які регулюються спеціальним
законодавством про вексельний обіг. Зокрема, відповідно до
Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі,
який запроваджено Женевською Конвенцією 1930 року, положення
цього нормативного акту не застосовуються до тих правовідносин,
на підставі яких було видано вексель.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову
біржу”, векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне
грошове зобов'язання відповідної особи. При цьому простий
вексель, крім інших реквізитів, повинен містити в собі просту і
нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму.
Отже, посилання позивача на те, що вексель був емітований
безпідставно за відсутності належних правовідносин не можуть
прийматися до уваги, оскільки характер зобов'язання, яке
виражено векселем, є абстрактним за своєю суттю, а тому, при
розгляді спору про визнання векселя, який знаходиться в обігу,
недійсним, не можуть мати правового значення ті обставини, які
були підставою для видачі векселя.
Із змісту ст.ст. 75, 76 Уніфікованого Закону вбачається, що
відсутність у цінному папері сили простого векселя, законодавець
пов'язав лише із випадками відсутності відповідних реквізитів у
самому векселі. Оскільки у даному випадку оспорюваний вексель за
своїми реквізитами відповідає діючому законодавству, суд не
вбачає підстав для визнання його недійсним.
Таким чином, сукупність вищезазначених обставин дає підстави
вважати, що сторони, здійснивши зустрічний обмін векселями,
діяли за власним волевиявленням і при цьому не порушили
законодавство про вексельний обіг.
Отже суд не вбачає підстав для скасування постанови апеляційної
інстанції не залежно від тих доводів, за якими приймалося це
рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 53, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Відновити АТЗТ “Панчішна фабрика “Рубіжанка” строк для подачі
касаційної скарги.
Касаційну скаргу АТЗТ “Панчішна фабрика “Рубіжанка” залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.01.2002 у справі № 14/467 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.