ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2002 Справа N 17-3-23-01-7688
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
М. Михайлюка - головуючого
Т. Добролюбової
Т. Дроботової
за участю представників:
позивача Горжеєва О. Г. – дов. від 11.06.2002
відповідача Лосяк Л. І. – дов. від 12.06.2002
розглянувши у Державної податкової інспекції у м.
відкритому судовому Іллічівську
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 13.02.2002 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 17-3-23/01-7688 господарського суду
Одеської області
за позовом Малого дочірнього підприємства “Селена”
до - Державної податкової інспекції у
м. Іллічівську
Управління Державного казначейства у
Одеській області
про надання висновку та стягнення 385883 грн.
встановив:
МДП “Селена” до господарського суду Одеської області був
заявлений позов про зобов’язання ДПІ у м. Іллічівську надати до
Управління Державного казначейства у Одеській області висновок
про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість в сумі 385883 грн., що виникла за період з.10.1999 року
по березень 2000 року та зобов’язання Управління Державного
казначейства у Одеській області перерахувати зазначену суму на
розрахунковий рахунок позивача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2001
(суддя С. Владимиренко) позовні вимоги задоволено у повному
обсязі шляхом зобов’язання ДПІ у м. Іллічівську надати висновок
до Управління Державного казначейства у Одеській області для
повернення з Державного бюджету України на користь МДП “Селена”
385883 грн. бюджетної заборгованості та зобов'язано Управління
Державного казначейства у Одеській області повернути з
Державного бюджету України на користь МДП “Селена” вказану суму.
Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи факту
існування суми бюджетної заборгованості з ПДВ, що підлягає
відшкодуванню відповідно до вимог п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
встановлений у зв'язку з цим обов’язок податкової служби надати
висновок для повернення позивачу бюджетної заборгованості, а
управління державного казначейства – повернути таку
заборгованість.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.
Іллічівську Одеський апеляційний господарський суд (судді:
Бандура Л.І. – головуючий, Поліщук Л. В., Разюк Г. П.),
переглянувши рішення господарського суду Одеської області в
апеляційному порядку, постановою від 13.02.2002 залишив його без
зміни з тих же підстав.
ДПІ у м. Іллічівську подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у
справі скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
У касаційній скарзі вказується, що судом не враховані положення
Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
, відповідно до статті 2 якого на органи державної
податкової служби покладено завдання здійснення контролю за
додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення,
повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових
фондів податків і зборів та наказів Державної податкової
адміністрації України, зокрема, “Про посилення контролю за
проведенням установленого порядку відшкодування податку на
додану вартість” ( v0139225-98 ) (v0139225-98)
, яким передбачено відшкодування
податку на додану вартість розміром більше 10,0 тис. грн.
тільки за умови проведення обов'язкової попередньої
документальної перевірки платника податків і зустрічних
документальних перевірок основних постачальників такого платника.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення
присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково, а рішення та постанова у даній справі -
зміні з таких підстав.
При розгляді справи господарським судом Одеської області було
встановлено, що за наслідками господарської діяльності Малого
дочірнього підприємства “Селена” за період з.10.1999 року по
березень 2000 року різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення
(у розмірі 385883 грн.).
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як надміру сплачена,
підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого
законом права підприємства на отримання з Державного бюджету
України надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
даної обставини платник податку має право у будь-який момент
після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплаченого податку.
МДП “Селена” позовні вимоги заявлялись як про зобов'язання ДПІ
надати до Управління Державного казначейства висновок про
здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,
так і про стягнення бюджетної заборгованості.
Однак, підпунктом 7.7.3 п. 7.7.ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на
отримання бюджетного відшкодування не ставиться у залежність від
тієї обставини, чи був податковим органом поданий
територіальному органу Державного казначейства відповідний
висновок.
Таким чином, господарським судом у даній справі безпідставно
задоволено заявлену позивачем вимогу щодо надання ДПІ
відповідного висновку, яка за своїм змістом не відповідає
матеріально-правовому способу захисту порушеного права,
визначеного законом, а тому рішення та постанова у справі в цій
частині підлягають зміні.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не застосовує акти
державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають
законодавству України. Враховуючи, що відшкодування ПДВ
здійснюється до кінця місяця, наступного за місяцем подання
декларації, проведення зустрічних перевірок основних
постачальників платника не впливає на обов'язок відповідача
надати висновок про відшкодування ПДВ, а тому доводи останнього
про зворотнє не приймаються до уваги колегією суддів у зв'язку з
їх неспроможністю.
З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 111-7, пунктом 5
статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську
задовольнити частково.
Рішення від 13.12.2001 та постанову від 13.02.2002 у справі № 17-
3-23/01-7688 господарського суду Одеської області змінити,
виклавши пункти 1, 2, 3 резолютивної частини рішення в такій
редакції:
1. Позов задовольнити частково.
2.
3. Стягнути з Управління Державного казначейства у Одеській
області на користь МДП “Селена” бюджетну заборгованість по ПДВ
на загальну суму 385883 грн.
4.
5. В решті позовних вимог відмовити.
6.
7. Пункт 4 резолютивної частини рішення залишити без змін.
Головуючий М. Михайлюк
Судді Т. Добролюбова
Т.Дроботова