ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2002 Справа N 16354/1-27/482Х
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В. Дроботової
Т.Б.
за участю представників позивача - Волошин В.В.
сторін відповідача - Фалько Л.В.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у Дзержинському районі м.
Києві Харкова
касаційну скаргу
на постанову Харківського Господарського суду
апеляційного
від 21.03.2002
за позовом Акціонерного товариства
“Ресторан “Харків”
до Державної податкової інспекції
у Дзержинському районі м.
Харкова
про Зобов’язання ДПІ у
Дзержинському районі видати
свідоцтво на право сплати
єдиного податку
Акціонерним товариством “Ресторан “Харків” 14.12.2001р.
заявлений позов до Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова про зобов’язання останньої
видати свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вимог Указу
Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
,
товариство подало заяву до податкової інспекції у Дзержинському
районі про видачу свідоцтва на право сплати єдиного податку
строком на 1рік, починаючи з 01.01.2002 за ставкою 10 відсотків.
Відповідачем було відмовлено позивачеві у переході на спрощену
систему оподаткування у 2002 році, оскільки товариство позивача
провадить діяльність у сфері грального бізнесу. Позивач вважав
відмову ДПІ неправомірною, і просив зобов’язати відповідача
видати свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 4.02.2002
року, що прийняте суддею Мамалуй О.О. позовні вимоги задоволені
у повному обсязі. Державну податкову інспекцію у Дзержинському
районі м. Харкова зобов’язано видати Акціонерному товариству
“Ресторан “Харків” свідоцтво про право сплати єдиного податку
строком на 1 рік, починаючи з 01.01.2002 за ставкою єдиного
податку 10 %. Рішення суду мотивоване тим, що підприємство
позивача не відноситься до переліченого у статті 7 Указу
Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
вичерпного переліку осіб та видів діяльності, на яких не
поширюється дія згаданого Указу, оскільки не доведено факту
здійснення позивачем діяльності у сфері грального бізнесу.
Харківський Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Філатова Ю.М. та суддів Бабакова Л.М. та Кравець Т.В. постановою
від 21.03.2002 року залишив резолютивну частину перевіреного
рішення Господарського суду Харківської області без змін, а
апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова без
задоволення. При цьому змінив мотиви задоволення позову.
Встановив факт заняття товариством ігорним бізнесом, проте
визнав за ним право на сплату єдиного податку з огляду на
декларативність законодавчого припису.
Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова
вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду
прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі. При
цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не
враховані положення пункту 1 Указу Президента України “Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів
малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
, яким встановлюється, що
спрощена система оподаткування, обліку та звітності
запроваджується саме для суб’єктів малого підприємництва.
Податкова служба зауважує на тому, що Закон України “Про
державну підтримку малого підприємництва” ( 2063-14 ) (2063-14)
дає
поняття “суб’єкт підприємницької діяльності”, а у статті 2
Закону визначені суб’єкти підприємницької діяльності, на яких
його дія не поширюється, зокрема щодо суб’єктів, які здійснюють
діяльність у сфері грального бізнесу. Оскільки, позивач належить
до суб’єктів які здійснюють діяльність у сфері грального
бізнесу, то він відповідно до приписів Закону України “Про
державну підтримку малого підприємництва” ( 2063-14 ) (2063-14)
не є
суб’єктом малого підприємництва і до нього не може бути
запроваджена спрощена система оподаткування, обліку та
звітності.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., дослідивши матеріали справи та розглянувши
доводи касаційної скарги за участю сторін, які підтримали свої
вимоги, визнає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з
таких підстав.
Рішенням апеляційної інстанції встановлений факт ведення
позивачем діяльності у сфері грального бізнесу.
Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
від 28.06.1999 року № 746/99 передбачена для суб’єктів малого
підприємництва спрощена система оподаткування, обліку та
звітності, яка полягає в оподаткуванні доходів за єдиним
податком. Перехід на таку систему оподаткування здійснюється на
підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку, який видається,
за заявою субєкту малого підприємства, органами державної
податкової служби за наявності встановлених цим Указом умов.
Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”
( 2063-14 ) (2063-14)
набув чинності 22.11.2000 року, який визначив
правові засади державної підтримки суб’єктів малого
підприємництва. Зокрема, запровадження спрощеної системи
оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності визнав одним
з основних напрямків державної підтримки малого підприємництва.
Проте сфера дії і, відповідно, коло суб’єктів підприємництва,
яких підтримано у такий спосіб, обмежено. Відповідно до статті 2
названого Закону, його дія не поширюється на суб’єктів
підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері
грального бізнесу.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу йому
свідоцтва про сплату єдиного податку на 2002 рік в період дії
Закону про підтримку малого підприємництва. У зв’язку з цим ДПІ
у Дзержинському районі міста Харкова правомірно відмовила йому у
видачі зазначеного свідоцтва.
За таких обставин переглянуті рішення і постанова у справі
підлягають скасуванню, як прийняті за неправильного застосування
наведених приписів матеріального права.
Позовні вимоги залишаються без задоволення.
З огляду на викладене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-
9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Харківської області від 4.02.2002
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 21.03.2002 року у справі № 16354/1-27/482Х скасувати.
У позові відмовити.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському
районі м. Харкова задовольнити.
Головуючий М. Михайлюк
Судді Т. Добролюбова
Т. Дроботова