640/11251/21 Про визнання протиправною бездіяльність Центрального управління контролю якості щодо виключення особи зі списків особового складу без повного забезпечення грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням та проведення з ним усіх необхідних розрахунків; визнання протиправною бездіяльність Міноборони України та Центрального управління контролю якості щодо не проведення з особою відповідних розрахунків на день виключення зі списків та усіх видів забезпечення; зобов`язання Міноборони здійснити розрахунок компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнути її на користь особи - 21.02.2023 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Центрального управління контролю якості, Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, Дніпропетровської обласної прокуратури, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року (головуючий суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року (головуючий суддя Коротких А.Ю., судді Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.),

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центрального управління контролю якості та Міністерства оборони України, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального управління контролю якості щодо виключення його зі списків особового складу без повного забезпечення грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням та проведення з ним усіх необхідних розрахунків;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Центрального управління контролю якості щодо не проведення з ним відповідних розрахунків на день виключення зі списків та усіх видів забезпечення, а саме щодо невиплати: грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, грошового забезпечення з 01.03.2021 по 05.03.2021; грошової компенсація за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2021 рік за 40 діб; грошової компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику УБД за 70 діб; грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 17 календарних років служби; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік; грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік;

- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити розрахунок компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнути її на його користь;

- стягнути з Міністерства оборони України на його користь не виплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 25388,30 грн (відповідно до пункту 33 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (z0745-18) );

- стягнути з Міністерства оборони України на його користь не виплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 25388,30 грн (відповідно до пункту 33 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (z0745-18) );

- стягнути з Міністерства оборони України на його користь грошове забезпечення з 01.03.2021 по 05.03.2021 в сумі 4094,88 грн;

- стягнути з Міністерства оборони України на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 05.03.2021 по день здійснення усіх фактичних розрахунків або ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28 вересня 2021 року позивач подав до суду заяву про відмову від позову на підставі статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову та закрито провадження у цій справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишено ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року про закриття провадження у справі без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені рішення про закриття провадження у справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За доводами позивача, суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 133 КАС України (норму статті зазначено в редакції Кодексу, чинній до 15.12.2017), негайно не вирішив заявлені відповідачем клопотання (про залучення третіх осіб, про зупинення провадження у справі тощо), в тому числі з урахуванням думки позивача щодо цих клопотань, чим порушив закріплені у статтях 7- 12 КАС України принципи адміністративного судочинства. Помилковим, на думку позивача, є також висновок суду першої інстанції про те, що наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови від позову не позбавляє в цій справі права на звернення до суду за вирішенням спору. Так, позивач зазначає, що протягом 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва неодноразово відмовляв йому у відкритті провадження у справі з мотивів наявності ухвали про закриття провадження у справі. Наведене, за твердженням позивача, унеможливлює захист його порушених прав, зважаючи на те, що відповідачами досі не виконано окремого доручення Міністра оборони України від 23.10.2021 №16721/з про поновлення його на посаді заступника начальника Центрального управління контролю якості. Вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ці порушення.

У відзиві на касаційну скаргу Центральне управління контролю якості просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їхню законність і обґрунтованість. Відповідач звертає увагу на те, що окреме доручення Міністра оборони України від 23.10.2021 №16721/з винесено пізніше за дату подання позивачем заяви про відмову від позову (28.09.2021), тому ця обставина не стосується розгляду цієї справи, зокрема, й розгляду заяви позивача про відмову від позову. Водночас вказує, що обставин, які би унеможливлювали прийняття судом першої інстанції відмови від позову, позивач у касаційній скарзі не зазначає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин першої-третьої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Частинами п?ятою і шостою статті 189 КАС України встановлено, що суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 особисто підписав і подав до суду першої інстанції заяву про відмову від позову у справі №640/11251/21, пославшись на норму статті 189 КАС України, яка надає йому таке право.

Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відмова позивача від позову не суперечить закону і не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів.

Виходячи з цього, суд прийняв відмову позивача від позову і закрив провадження у справі, зазначивши в мотивувальній частині ухвали про наслідки такої процесуальної дії відповідно до частини другої статті 239 КАС України, якою передбачено, що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ні в апеляційній, ні в касаційній скаргах позивач не спростовує обставин подання ним заяви про відмову від позову, так само як і не зазначає про нерозуміння ним наслідків цієї процесуальної дії на час подання такої заяви.

Те, що позивач трактує як неправильний висновок суду першої інстанції щодо наслідків закриття провадження, є положенням другого речення частини другої статті 239 КАС України, яке дослівно процитоване в ухвалі суду. Натомість у касаційній скарзі позивач неправильно навів норму цієї статті, самостійно виключивши з неї слово "відповідача" та викрививши у такий спосіб її зміст, що, вочевидь, не вказує на неправильне застосування цієї норми процесуального закону судом першої інстанції.

Наведені позивачем у касаційній скарзі доводи щодо нерозгляду судом першої інстанції заявлених відповідачами у цій справ клопотань не впливають на можливість вирішення судом поданої заяви про відмову від позову, що може відбуватися на будь-якій стадії провадження у справі.

Так само не впливають на вирішення поданої позивачем 28.09.2021 заяви про відмову від позову й аргументи останнього щодо невиконання відповідачами окремого доручення Міністра оборони України від 23.10.2021 №16721/з, яке за хронологією у часі не могло стосуватися розгляду цієї справи, а, отже, й бути мотивом прийнятого позивачем рішення відмовитися від цього позову.