ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.06.2002 Справа N 12/345
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Національного банку України в особі Головного управління
Національного банку України по м. Києву і Київської області на
рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2001р. по справі
№ 12 за позовом Акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку в особі Лівобережного відділення
Промінвестбанку в м. Києві до Національного банку України в особі
Головного управління Національного банку України по м. Києву і
Київської області про визнання недійсною постанови -
ВСТАНОВИВ:
29 серпня 2001р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний
банк звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до
Національного банку України в особі Головного управління
Національного банку України по м. Києву і Київської області про
визнання недійсною Постанови Головного управління Національного
банку України по м. Києву і Київської області № 316 від
07.08.2001р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2001 р. позов
задоволене. Постанову Головного управління Національного банку
України по м. Києву і Київської області № 316 від 07.08.2001р.
визнано недійсною.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.02.2002р. рішення господарського суду м. Києва залишено без
змін.
У касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування
господарським судом норм матеріального права, відповідач просить
скасувати зазначені судові рішення, та постановити нове рішення,
яким відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, незгодний з висновками
викладеними в ній і просить рішення і постанову по даній справі
залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
При розгляді справи в судах першої і другої інстанції встановлено,
що Лівобережне відділенні Промінвестбанку не виконало функції
агента валютного контролю, здійснивши перерахування згідно
платіжного доручення № 33 від 06.12.2000р. з рахунку ДП завод "А"
на користь ЗАТ "К", відносно якого з 03.07.2000р. застосовано
індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності,
кошти в розмірі 99770,88 російських рублів за поставку фарб згідно
з контрактом від 21.11.2000р. № 49/2000.
Невиконання даної функції відповідно до п. 3 Постанови Кабінету
Міністрів України і Національного Банку України від 12.12.98р.
№ 1968 "Про посилення контролю за проведення розрахунків
резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями"
( 1968-98-п ) (1968-98-п)
, тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 16
Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
у розмірі,
встановленому Національним банком України в положенні про валютний
контроль від 08.02.2000р.
Між тим, в судових рішеннях першої і другої інстанцій не зазначено
нормативно-правових актів, відповідно до яких суд прийшов до
висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до
відповідальності за порушення валютного законодавства.
Висновки апеляційного суду стосовно неможливості банками
ідентифікувати юридичну особу, до якої застосовані санкції в силу
недосконалості комп'ютерного файлу 98 (помилка в юридичній адресі)
є хибними, так як адреса згідно п. 4 Положення про Єдиний
державний реєстр підприємств і організацій України ( 118-96-п ) (118-96-п)
відноситься до довідкових, а не ідентифікаційних даних і тому не є
показником, не визначення якого може вплинути на виконання банком
контрольних функцій.
Також є хибними висновки суду, що комп'ютерний файл НБУ 98 не
містить відомостей щодо коду державного реєстру суб'єкта до якого
застосовано індивідуальний режим ліцензування, оскільки
комп'ютерна програма дає можливість робити пошук юридичних осіб у
базі даних за різними критеріями, і, зокрема, за кодом ЄДРПОУ.
За таких обставин рішення місцевого та постанову апеляційного суду
по справі № 12 не можна визнати такими, що відповідають вимогам
закону, а тому вони підлягають скасуванню.
Постанова Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області
від 07.08.2001р. № 316 - про притягнення позивача до
відповідальності за порушення валютного законодавства відповідає
вимогам законодавства, а тому підстави для визнання її недійсною
відсутні.
У зв'язку з цим в позові Акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку в особі Лівобережного відділення
Промінвестбанку в м. Києві до Національного банку України в особі
Головного управління Національного банку України по м. Києву і
Київської області про визнання недійсною постанови слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду м.
Києва від 01.10.2001р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 04.02.2002р. по справі № 12 скасувати.
В позові відмовити.