ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Петренко І.В.;
Судді апеляційної інстанції:
Головуючий – Ільєнок Т.В.,
Судді – Коршун А.О., Чимбар А.О.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2002 Справа N Д25/57(02-5/5-12/16)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
за участю представників Петрушиної Г.О., Хоменко В.І. та
позивача представників відповідачів – від
ТзОВ фірми “Блок ЛТД” – Донц В.Д.,
від ТзОВ “МАГИС” – Шкабрій М.П. та
від Дніпропетровської
торгово-промислової палати –
Коваленко Л.В.
розглянувши касаційні ТзОВ фірми “Блок ЛТД”, ТзОВ “МАГИС”
скарги та Дніпропетровської
торгово-промислової палати
на постанову від 25.02.2002
Дніпропетровського господарського суду
апеляційного
у справі № Д25/57 (02-5/5-12/16)
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Об'єднання співвласників
багатоквартирного будинку “Космос”
до Дніпропетровської
торгово-промислової палати,
ТзОВ фірми “Блок ЛТД” та
ТзОВ “МАГИС”
Про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
В липні 2001 року об'єднання співвласників багатоквартирного
будинку “Космос” звернулось з позовом до Дніпропетровської
торгово-промислової палати, ТзОВ фірми “Блок ЛТД” та ТзОВ
“МАГИС” про визнання недійсним договорів купівлі-продажу
спірного приміщення від 12.07.2000 та від 21.11.2000, які
укладені між відповідачами у справі такими, що не відповідають
чинному законодавству України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
01.11.2001 по справі № Д25/57 позовні вимоги об'єднання
співвласників багатоквартирного будинку “Космос” задоволені.
Визнано недійсним рішення від 12.07.2000 між Дніпропетровською
торгово-промисловою палатою та ТзОВ фірмою “Блок ЛТД”, визнано
недійсним договір купівлі-продажу від 21.11.2000 між ТзОВ фірмою
“Блок ЛТД” та ТзОВ “МАГИС”.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.02.2002 зазначене рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідачі просять постанову апеляційної
інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних
вимог. Свої вимоги вони обґрунтовують тим, що суд першої
інстанції та апеляційний суд порушили вимоги матеріального та
процесуального права, а саме, що в рішеннях не вказуються
конкретні законодавчі акти, які були порушені при укладенні
договорів купівлі-продажу та не застосована ст. 145 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Крім того, на думку відповідачів, в рішеннях не
вказується обов'язкові наслідки, які встановлюються судом в
зв'язку з визнанням договору купівлі-продажу недійсним, як того
вимагає ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишити без
змін, а касаційні скарги без задоволення.
Вислухавши доповідача, заслухавши пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку про те, що
касаційні скарги такими, що підлягають задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Виконкому
Дніпропетровської міської Ради народних депутатів № 432 від
15.04.1993 нежиле приміщення по вул. Вакуленчука, 3 загальною
площею 503 м2 у м. Дніпропетровську, було передано в оренду
виробничій розрахунковій палаті “Дніпропетровськзовнішсервіс”
торгово-промислової палати України, правонаступником якої є
Дніпропетровська торгово-промислова палата.
14.08.1996 між регіональним відділенням Фонду державного майна
України по Дніпропетровській області та Дніпропетровською
торгово-промисловою палатою був укладений договір
купівлі-продажу № 192 вбудованого приміщення загальною площею
529,8 м2 по вул. Вакуленчука, 3.
12.07.2000 Дніпропетровська торгово-промислова палата за
договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом
Дніпропетровського міського нотаріального округу, реєстровий
запис № 1050, продала ТзОВ фірмі “Блок ЛТД”, м. Дніпродзержинськ
нежитлові вбудовані приміщення у житловому будинку по вул.
Вакуленчука, 3, загальна площа яких складала 511 м2.
21.11.2000 ТзОВ фірма “Блок ЛТД” м. Дніпродзержинськ за
договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом
Дніпропетровського міського нотаріального округу, реєстровий
запис № 4296, продала вищезазначене приміщення ТзОВ “МАГИС”
м. Дніпропетровськ.
Визнавши обидві останні угоди недійсними, суди виходили з того,
що рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
20.03.2001, на підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, була
визнана недійсною перша угода у вищенаведеному ланцюгу, тобто
угода купівлі-продажу майна від 14.08.1996.
Такі висновки, на думку Вищого господарського суду України, є
помилковими та такими, що зроблено без ретельного з'ясування
всіх обставин справи.
Зокрема. Із змісту ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
випливає, що
недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Отже суд,
визнаючи угоди купівлі-продажу приміщення від 12.07.2000 та від
21.11.2000 недійсними, повинен був встановити, вимогам яких саме
норм законодавства протирічили ці угоди.
У цьому ж зв'язку, при дослідженні обставин справи суди,
відповідно до вимог ст.ст. 145, 225 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
мали
з'ясувати: чи можна вважати покупців за кожною з оспорюваних
угод добросовісними набувачами; чи може бути у них вилучено
власником те майно, яке вони набули внаслідок угоди, а,
відповідно до цього, встановити чи набув кожний з покупців у
свій час право власності відносно спірного майна.
Як вбачається із змісту постанови апеляційного суду, останнім
було встановлено про відсутність підстав вважати позивача
власником того майна, яке було предметом оспорюваних угод. У
такому випадку суду належало з'ясувати які саме права позивач
захищає, звернувшись з вищезазначеними вимогами, оскільки,
згідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, право на звернення до
господарського суду безпосередньо пов'язане саме із наміром
особи захистити свої порушені або оспорювані права і охоронювані
законом інтереси.
Відповідно до ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, по недійсній угоді
кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане
за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –
відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки
недійсності угоди не передбачені законом. Таким чином, незалежно
від обсягу позовних вимог, які були заявлені по справі, суд,
дійшовши до висновку про невідповідність угоди вимогам закону,
повинен був зазначити у рішенні про двосторонню реституцію, а
відповідно до цього і вирішити долю того майна, яке було
предметом за оспорюваними угодами.
Не з'ясувавши вищезазначених обставин суди першої та апеляційної
інстанцій допустили порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки постановили рішення без повного і
об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Зазначене, відповідно до ст.ст. 111-9, 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, є підставою для скасування постановлених по справі
рішень та передачі справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати наведені недоліки,
з'ясувати які саме права та за яких правових підстав захищає у
даному випадку позивач; встановити фактичні обставини справи, що
були супутніми при укладанні оспорюваних угод та, надавши їм
відповідну оцінку, прийти до висновку, чи були відповідачі по
справі добросовісними набувачами і чи виникло у кожного з них у
свій час право власності відносно спірного майна.
В залежності від встановленого прийняти відповідне рішення та, у
випадку наявності правових підстав для визнання оспорюваних угод
недійсними, застосувати відповідними чином вимоги ч. 2 ст. 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги Дніпропетровської торгово-промислової
палати, ТзОВ фірми “Блок ЛТД” та ТзОВ “МАГИС” задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
01.11.2001 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25.02.2002 постановлені по справі
№ Д25/57 (02-5/5-12/16) скасувати, а справу № Д25/57
(02-5/5-12/16) передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.