Верховний Суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства "Спрут" (далі – ПП "Спрут") до Вінницької митниці Державної митної служби України (далі – Митниця) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,

У липні 2007 року ПП "Спрут" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Митниці форми "Р" від 19 червня 2007 року №№ 71, 72, 73, згідно з якими йому донараховано суми митних платежів у розмірі 3 093 грн 64 коп. через заниження митної вартості транспортного засобу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при проведенні митного контролю транспортного засобу та оформленні вантажної митної декларації (далі – ВМД) він дотримався вимог чинного законодавства.

Відповідач заперечував проти позову та зазначав, що в ході камеральної перевірки встановлено, що при митному оформленні транспортного засобу позивача не було враховано тип кузову, що є порушенням статей 266, 268–273 Митного кодексу України (92-15) (далі – МК) та вимог Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року № 1375 (1375-2003-п) , і стало підставою для донарахування митних платежів та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в порядку, визначеному підпунктом "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ).

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 26 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2011 року, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням касаційного суду, Митниця звернулася із заявою про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС). Посилаючись на неоднакове застосування статті 69 МК, просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2011 року скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційним судом однієї й тієї самої норми права, відповідач надав постанову Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2010 року у справі № 2-а-4370/07 за позовом ТОВ "Скайтек" ЛТД до Митниці про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2011 року справу допущено для перегляду Верховним Судом України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з такого.

Як встановили суди, на виконання наказу начальника Митниці від 14 травня 2007 року № 247 "Про проведення камеральної перевірки митного оформлення транспортних засобів" з метою недопущення ухилення ПП "Спрут" від сплати податків та зборів у повному обсязі працівники Митниці провели камеральну перевірку митного оформлення автомобіля вантажного із врахуванням типу кузова Mersedes Sprinter 311 CDI за ВМД від 21 листопада 2006 року № 401000007/6/220845, за результатами якої склали акт від 12 червня 2007 року № 32/401000000/9.

У ході перевірки виявлено недонарахування суми митних платежів через заниження митної вартості транспортного засобу, що призвело до недоборів митних платежів на загальну суму 3 093 грн 64 коп. В основу акта камеральної перевірки покладений висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі – НДКЦ) від 24 квітня 2007 року № 136, відповідно до якого митна вартість зазначеного вище автомобіля згідно з представленими для товарознавчого дослідження документами з урахуванням типу кузова становить 33 229 грн 63 коп. (5 080 евро). Різниця між заявленою у ВМД та визначеною спеціалістами НДКЦ митною вартістю склала 6 999 грн 16 коп.

За наслідками зазначеної перевірки Митниця прийняла оскаржувані податкові повідомлення форми "Р".

Ухвалюючи рішення у цій справі, касаційний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії Митниці щодо перерахунку митних платежів та нарахування штрафних санкцій не відповідають вимогам митного законодавства.

У справі, рішення в якій надано заявником на підтвердження своїх доводів, касаційний суд, встановивши, що за результатами камеральної перевірки було виявлено значне заниження підприємством митної вартості транспортного засобу у зв’язку з неврахуванням вартості його додаткового обладнання (автогідронавантажувача), яке призвело до сплати митних платежів не в повному обсязі, зазначив, що митні органи обґрунтовано донарахували податкові зобов’язання зі сплати мита та податку на додану вартість.

Із зазначених судових рішень убачається, що касаційний суд ухвалив різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах внаслідок неоднакового застосування норм матеріального права, які регулюють здійснення митними органами контролю визначення митної вартості транспортного засобу.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у їх застосуванні, Верховний Суд України виходить із такого.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України – це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК).

Аналіз наведеного у пункті 19 статті 1 МК визначення поняття "митні процедури" дає підстави вважати, що ці процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК (92-15) відповідно до заявленого митного режиму.

Статтею 259 МК передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень МК (92-15) .

Відповідно до вимог частини першої статті 265 МК митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу (92-15) . Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 69 МК незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов’язкові платежі.

Про правильність цієї позиції свідчить і чинний з 17 травня 2008 року Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (339-2008-п) на виконання вимог статей 41, 265 МК. За процедурою, встановленою цим Порядком, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митними органами, зокрема, і шляхом проведення камеральної перевірки. У разі коли за його результатами виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою. У разі заниження податкового зобов’язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановленому Законом № 2181-ІІІ (2181-14) порядку.

Таким чином, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску транспортного засобу через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов’язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Рішення касаційного суду у цій справі не відповідає наведеним вимогам законодавства, яке було чинним на час пропуску транспортного засобу через митний кордон України.

З урахуванням наведеного ухвала касаційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Верховний Суд України

Заяву Вінницької митниці Державної митної служби України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs17311690) від 12 липня 2011 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.