ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Панна С.П.
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Крутовських В..І;
судді: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2002 Справа N Д14/249(02-5/5-20/П2)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М., Яценко О.В.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві
відкритому
за участю представника позивача – Григоряна Р.В. та
представників КБ “Приватбанк”,
м. Дніпропетровськ: Лобач О.М. та
Кравченко Н.Г.
касаційну скаргу ПП ТПД “ЦЕП” РГ
на ухвалу від 12.02.2002
Дніпропетровського господарського суду
апеляційного
у справі № Д14/249 (02-5/5-20/П2)
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ПП ТПД “ЦЕП” РГ
до 1) МКПФ “Свант”,
2) Донецького РУ КБ “Приватбанк”,
м. Донецьк,
3) КБ “Приватбанк”,
м. Дніпропетровськ
Про визнання договору недійсним
Представники МКПФ “Свант” та Донецького РУ КБ “Приватбанк”,
м. Донецьк в судове засідання не з'явилися, про час і місце
слухання сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
12.02.2002 у справі позивачу повернуто апеляційну скаргу,
оскільки до неї не додано документів, що підтверджують сплату
державного мита у встановленому розмірі, скаргу подано після
закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання
про його відновлення.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу
апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що
апеляційну скаргу ним було подано в межах встановленого
десятиденного строку. Крім того, заявник зазначає, що державне
мито ним було сплачено у встановленому розмірі і порядку.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу КБ “Приватбанк”
зазначає, що при поданні апеляційної скарги державне мито
сплачено без урахування тієї обставини, що позивач в позовній
заяві ставив вимоги як майнового, про стягнення 16990 дол. США,
так і не майнового характеру - про визнання договору
купівлі-продажу недійсним. Крім того, на думку банку державне
мито позивач повинен був сплачувати в доларах США.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування
Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга ПП ТПД “ЦЕП” РГ на
ухвалу від 12.02.2002 не підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Скаржником апеляційну скаргу на рішення від 12.12.2001 було
подано 24.12.2001 (згідно відмітки пошти на конверті про
направлення апеляційної скарги до суду), тобто в межах
десятиденного строку встановленого для її подання, оскільки
22.12.2001 був неробочим днем (субота). Таким чином, висновки
апеляційного суду щодо того, що скаргу подано без клопотання про
відновлення пропущеного строку є помилковими.
Однак, як вбачається із доданих до касаційної скарги матеріалів
скаржником при поданні апеляційної скарги сплачено мито у сумі
485,00 грн. Згідно із ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України
“Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
з позовів, що подаються до суду та
господарського суду в іноземній валюті, а також за дій та
операції в іноземній валюті державне мито сплачується в
іноземній валюті. У разі коли розмір ставок державного мита
передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з
урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України.
Крім того, як вбачається з позову ПП ТПД “ЦЕП” РГ просило
визнати недійсним договір купівлі-продажу та стягнути з
відповідачів суму, еквівалентну 16990 дол. США, що на той час
складало 92340,65 грн. Відповідно до підпункту г п. 2 ст. 3
зазначеного Декрету мито з апеляційних і касаційних скарг на
рішення та постанови, а також заяв сплачується у розмірі 50
відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для
розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового
характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з
оспорюваної суми.
Виходячи з наведеного, позивач сплачуючи мито в гривнях повинен
був сплатити мито в сумі – 42,50 із спору немайнового характеру
про визнання договору купівлі-продажу недійсним, та 461,70 грн.
із спору майнового характеру про стягнення 92340,65 грн. (16990
дол. США). Таким чином, загалом ПП ТПД “ЦЕП” РГ повинно було
сплатить мито на суму 504,20 грн.
Таким чином, скаржником недосплачено 19,20 грн. державного мита
при поданні апеляційної скарги, що відповідно до п. 3 ст. 97 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для повернення апеляційної
скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ПП ТПД “ЦЕП” РГ залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.02.2002 у справі № Д14/249 (02-5/5/20/П2) залишити без
змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.