ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2002 Справа N 2/6/1194
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача Романенко В.В.
відповідача Ткаченко С.М., Нестеров В.М.
розглянув у ВАТ “Запоріжжяобленерго”
відкритому судовому
засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 31.01.2002
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 2/6/1194
за позовом ВАТ “Запоріжжяобленерго”
До ВАТ “Запорізький абразивний комбінат”
Про стягнення 4757494,62 грн. заборгованості за спожиту
електроенергію в лютому 2001 року
Рішенням від 14.08.2001 господарського суду Запорізької області
(судді: Серкіз В.Г., Даценко Л.І., Гончаренко С.А.) в позові
відмовлено з посиланням на недоведеність споживання відповідачем
в лютому 2001 року електроенергії, яка належала позивачу.
Постановою від 31.01.2002 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (судді: Ясир Л.О., Прудніков В.В., Ільєнок
Т.В.) рішення залишено без змін з тих же підстав, а також з
огляду на встановлення обставин постачання відповідачу
електроенергії в лютому 2001 року не від позивача, а від ДП “НЕК
“Енергоатом” згідно протоколу від 24.12.2001 погодження
розрахунків між ДП “Енергоринок”, НАЕК “Енергоатом” і ВАТ
“Запоріжжяобленерго”.
ВАТ “Запоріжжяобленерго” у поданій касаційній скарзі та
доповненні до скарги просить рішення та постанову скасувати,
позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те,
що згідно вимог ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
розпорядження КМ України від 17.11.2001 № 522-р та постанова
НКРЕ України від 29.11.2001 № 1173 не мають зворотної дії до
правовідносин поставки відповідачу у лютому 2001р.
електроенергії позивачем, в зв’язку з чим подальше оформлення
такої поставки за участю НАЕК “Енергоатом” та ВАТ “Запорізький
абразивний комбінат” згідно протоколу погодження розрахунків від
24.12.2001 не відповідає чинному законодавству.
Водночас позивач, посилаючись на недосліджені судом факсограму №
02/23-47 від 09.01.2001, листи № 02/23-1954 від 28.04.2001 та №
01/41-3387 від 31.07.2001, вказує на відсутність існування
поставки електроенергії в лютому 2001 року на ВАТ “Запорізький
абразивний комбінат” від НАЕК “Енергоатом”.
Окрім того, скаржник вважає, що згідно з п. 2.2. спільної
постанови НКРЕ України та Міністерства енергетики України від
31.03.99 № 123/467 постачальники електроенергії за регульованим
тарифом (в даному випадку – ВАТ “Запоріжжяобленерго”) повинні
припиняти дію договорів, укладених між енергопостачальними
організаціями та споживачами, на період постачання споживачу
електроенергії від незалежного постачальника (в даному випадку –
НАЕК “Енергоатом”), а не на весь час дії договору між споживачем
та незалежним постачальником, в зв’язку з чим висновки суду
апеляційної інстанції про зворотне, на думку позивача, є
помилковими.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом першої і апеляційної інстанції та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а доводи
скаржника - відхиленню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 24,26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживання електроенергії допускається лише на
підставі договору з енергопостачальником. При прийнятті рішення
судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки
наявних у справі первинних документів (платіжні доручення,
рапорт відповідача про споживання електроенергії за лютий 2001,
акт № ЄА-03/01 від 23.01.2001 та повідомлення № ЄН-03/01) з
достовірністю встановлено фактичні обставини поставки
відповідачу в лютому 2001р. електроенергії в обсязі 25842872
кВт.год від НАЕК “Енергоатом” як незалежного постачальника
згідно умов укладеного між НАЕК “Енергоатом” та ВАТ “Запорізький
абразивний комбінат” договору № 841 від 11.06.99 та додаткової
угоди № 3 від 29.11.2000 та обумовленого цим тимчасового
призупинення дії укладеного між сторонами по справі договору від
24.01.2001 № 20, як це передбачено п. 2.2 спільної постанови
НКРЕ України та Міністерства енергетики України від 31.03.99 №
123/467. В зв’язку з цим не приймаються до уваги посилання
скаржника, які грунтуються на довільному тлумаченні змісту п.
2.2 зазначеної вище постанови. При цьому судом враховано
постачання відповідачу в лютому 2001р. електроенергії від НАЕК
“Енергоатом” через локальні мережі ВАТ “Запоріжжяобленерго” за
умовами укладеного між цими сторонами договору про передачу
електроенергії № 1024 від 28.12.99. Отже, наявні у справі
докази, яким судом надано належну правову оцінку відповідно до
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, свідчать про відсутність
підстав для задоволення позовних вимог, оскільки постачальником
спірного обсягу електроенергії фактично виступив НАЕК
“Енергоатом”, а не позивач.
Водночас суд апеляційної інстанції цілком обгрунтовано дійшов
висновку, що протокол погодження розрахунків між ДП
“Енергоринок”, НАЕК “Енергоатом” і ВАТ “Запоріжжяобленерго” від
24.12.2001, складений та підписаний його сторонами на виконання
розпорядження КМ України від 17.11.2001 № 522 та постанови НКРЕ
України від 29.11.2001 № 1173, є додатковим подальшим
підтвердженням здійсненої відповідачу від НАЕК “Енергоатом”
поставки електроенергії в лютому 2001р., а не доказом її
оформлення “заднім числом”, як помилково вважає позивач. Дійсно,
вищезгадані нормативні акти не мають зворотної дії до спірних
правовідносин, однак складений на їх виконання протокол від
24.12.2001 стосується лише взаєморозрахунків між ДП
“Енергоринок” як оптовим постачальником електроенергії та НАЕК
“Енергоатом” і ВАТ “Запоріжжяобленерго” як енергопостачальниками
щодо придбаної електроенергії на ОРЕ (оптовий ринок
електроенергії).
Зважаючи на вищенаведені встановлені судом першої та апеляційної
інстанцій фактичні обставини слід зазначити, що згідно
імперативних вимог ст.ст. 111-5,111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевірку
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази. В зв’язку з цим порушені у справі питання
щодо неврахування факсограми ДП “Енергоринок” від 09.01.2001 №
02/23-47 та листів ДП “Енергоринок” № 02/23-1954 від 28.04.2001
та № 01/41-3387 від 31.07.2001 не можуть бути предметом
касаційного провадження, оскільки виходять за межі юрисдикції
касаційної інстанції. Адже, згідно з ст.ст. 111-5,111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія не справі в касаційному
провадженні піддавати сумніву правильність оцінки доказових
матеріалів в їх сукупності, встановленої судом першої та
апеляційної інстанцій з врахуванням вимог ст.ст. 33,34,43 цього
Кодексу. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку
про правомірність застосування судом до спірних правовідносин
при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови чинного
законодавства України про електроенергетику та відсутність будь-
яких підстав вважати, що судом помилково застосоване матеріальне
чи процесуальне право в розрізі даного спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 24.26 Закону України
“Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, ст.ст. 111-5,111-7-111-
9,111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 31.01.2002 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 2/6/1194 залишити без змін, а
касаційну скаргу ВАТ “Запоріжжяобленерго” – без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський