ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2002 Справа N 19/186
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Чабана В.В.
Суддів - Уліцького А.М.
Ткаченко Н.Г.
За участю: представників ДПІ у Печерському р-ні м. Києва –
Венгер Г.О. довіреність № 456/9/10-014 від 10.04.02 р.;
Катрушина Б.М. довіреність № 1072/9/10-016 від 30.04.02 р.;
представника АППБ “Аваль” Чорного А.Г. довіреність № 14-11/2696
від 3.10.01р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.02.2002 р. у справі № 19/186 за позовом Акціонерного поштово
– пенсійного банку “АВАЛЬ” м. Київ до Державної податкової
інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль” звернувся до
суду з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у Печерському
районі м. Києва № 412/22-507-14305909/3316 від 28.02.2001 р.в
частині стягнення податку на прибуток в сумі 1 205,67 грн., пені
по податку на прибуток в сумі 28,27 грн., плати за землю в сумі
28 264,64 грн., пені по платі за землю в сумі 27 314,08 грн.,
фінансових санкцій по податку на прибуток в сумі 361,70 грн.,
фінансових санкцій по платі за землю в сумі 28 264,64 грн.,
посилаючись на те, що рішення ДПІ є безпідставним і протирічить
вимогам закону.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Арбітражного суду м. Києва від 9.08.2001 р. за
№ 19/186 позов задоволено частково. Рішення ДПІ у Печерському
районі м. Києва № 412/22-507-14305909/3316 від 28.02.2001
визнане недійсним в частині стягнення з АППБ “Аваль” плати за
землю в сумі 12 067,93 грн.., пені по платі за землю в сумі
16599,84 грн. та фінансових санкцій по платі за землю в сумі 12
067,93 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.02.2002 р. у справі № 19/186 рішення суду від 9.08.2001 р.
змінене. Рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва
№ 412/22-507-14305909/3316 від 28.02.2001 визнане недійсним в
частині донарахування та стягнення земельного податку, пені та
фінансових санкцій нарахованих у цій частині.
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21.02.2002
p. посилаючись на те, що вона прийнята з неправильним
застосуванням норм матеріального права України.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, первіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Вищим господарським судом України в данному судовому засіданні
28.05.2002 р. оголошувалась перерва до 11.06.2002 р. до 10 год.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом ДПІ
у Печерському районі м. Києва була здійснена перевірка АППБ
“Аваль” з питань дотримання податкового законодавства по
місцевим, ресурсним, неподатковим платежам за період з 01.01.99
р. по 1.10.2000 р. Проведеною перевіркою відповідачем було
встановлено, що станом на 1.01.1999 р. на балансі позивача було
15 квартир придбаних за договорами купівлі-продажу у фізичних
осіб, 10 квартир знаходяться на території Печерського району
м. Києва.
Придбані квартири, які знаходяться на території Печерського
району м. Києва перебудовані під офісні приміщення. Площа
земельної ділянки, що припадає на ці квартири з урахуванням
коефіцієнта співвідношення земельної ділянки і загальної площі
приміщення станом на 1.10.2000 р. становила 442,71 кв.м.
Крім того, перевіркою було встановлено, що позивачем придбані не
житлові приміщення за адресами вул.Л.Українки,28-а та вул.
Лєскова,8 в м. Києві і що позивачем не нараховувався та не
сплачувався земельний податок за земельні ділянки, що
розташовані під данними житловими приміщеннями.
За результатами перевірки відповідачем було складено акт від
29.12.2000 р. і на підставі якого було прийняте оспорюване
рішення від 28.02.2001 р. № 412/-22-507-14305909/3316 про
стягнення фінансових санкцій по податку на прибуток, податку на
прибуток нередзидентів, податку на додану вартість, комунального
податку та плати за землю.
Позивач оспорює зазначене рішення ДПІ в частині, яка стосується
нарахування та стягнення плати за землю і відповідних фінансових
санкцій в цій частині.
Змінюючи рішення арбітражного суду м. Києва від 9.08.2001 р. і
визнаючи недійсним рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва
№ 412/22-507-14305909/3316 від 28.02.2001 в частині
донарахування та стягнення земельного податку, пені та
фінансових санкцій нарахованих у цій частині, Київський
апеляційний господарський суд виходив з того, що приміщення
квартир, про які йде мова в акті перевірки, відносяться до
житлового фонду і платниками земельного податку за земельні
ділянки, на яких розташовані житлові будинки та територію
прилеглу до цих будинків є житлово-комунальні об”єднання, які
сплачують самостійно його до бюджету, а власники квартир
відшкодовують його цим організаціям і поскільки квартири, які
знаходяться у власності позивача у встановленому законом порядку
не були переведені у статус не житлових і продовжують залишатись
у житловому фонді, то у ДПІ не було правових підстав
донараховувати позивачу земельний податок за ставками,
передбаченими ч. 5 ст. 7 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
, як за не житлові приміщення. Крім того, апеляційний
господарський суд виходив з того, що житлові та не житлові
приміщення позивача не зареєстровані за ним у земельному
кадастрі то у ДПІ не було підстав донараховувати позивачеві
земельний податок стосовно не житлових приміщень, так як ст. 13
Закону України “Про плату за землю» ставить у залежність сплату
земельного податку від даних земельного кадастру, які визначають
конкретного землекористувача.
Але з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Чинним законодавством передбачено, що платниками земельного
податку за земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки
та за прибудинкову територію є житлово-комунальні об”єднання,
які сплачують земельний податок самостійно до бюджету, а
власники квартир відшкодовують його цим
організаціям. Житлово-комунальні об”єднання сплачують земельний
податок, згідно рішення Київської міської ради, в розмірі 3% від
загальної суми податку згідно до встановленої пільгової ставки.
Вирішуючи спір, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд,
виходячи із вимог закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
, належним чином не з”ясували: чи входила в сплату
комунальних послуг позивачем плата за землю, та яким чином і з
якого розрахунку вона сплачувалась, а також судом не з”ясовано
чи має позивач – АППБ “Аваль” право користуватись пільговою
ставкою по сплаті земельного податку за земельні ділянки на яких
розташовані спірні квартири та чи залежить розмір плати
позивачем земельного податку від статусу приміщення /житлове не
житлове/, або фактичного їх використання.
Крім того, згідно ст. 15 Закону України “Про плату за землю»
власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з
дня виникнення права власності або права користування земельною
ділянкою, ці обставини судом не перевірені і їм не дано ніякої
оцінки, судом також не перевірено належним чином на кого
покладений обов”язок про внесення данних про землекористувачів
до державного земельного кадастру.
За таких обставин постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21.02.2002 р. та рішення Арбітражного
суду м. Києва від 9.08.2001 р.в частині визнання недійсним
рішення ДПІ у Печерському р-ні м. Києва
№ 412/22-507-14305909/3316 від 28.02.2001 р. стосовно
донарахування та стягнення з позивача земельного податку, пені
та фінансових санкцій в цій частині, не можна визнати як такі,
що відповідають чинному законодавству і вони підлягають
скасуванню
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене і
в залежності від встановленого, та на підставі вимог закону,
постановити законне та обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7- 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.02.2002 р. у справі № 19/186 та рішення Арбітражного суду
м. Києва від 9.08.2001 р. у справі № 19/186 в частині визнання
недійсним рішення ДПІ у Печерському р-ні м. Києва
№ 412/22-507-14305909/3316 від 28.02.2001 р. стосовно
донарахування та стягнення з АППБ “Аваль” земельного податку,
пені та фінансових санкцій – скасувати, справу в цій частині
направити на новий судовий розгляд до Господарського суду
м. Києва, в решті рішення залишити без змін.
Головуючий - Чабан В.В.
Судді - Уліцький А.М.
Ткаченко Н.Г.