ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2002 Справа N 2-2/2022-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
- головуючого судді, суддів;
розглянувши матеріали
касаційної скарги АКБ "SSS", м. Н-ськ
на постанову Ч-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.04.2002
у справі № Х2
за позовом АКБ "SSS", м. Н-ськ
до 1. Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX";
2. Колективного сільськогосподарського
підприємства "YYY"
3. Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "QQQ";
про стягнення 664587 грн.
в судовому засіданні були присутні представники: від позивача -
присутній від відповідача - Колективного сільськогосподарського
підприємства "YYY" - присутній.
Рішенням господарського суду Р-ської обл. від ХХ.02.2002 визнано
недійсним ч.2 п.3.1 Статуту колективного сільськогосподарського
підприємства "YYY", договір поруки №123/2001 від 20.04.2001
укладений між КСП "YYY" та АКБ "SSS", позов задоволене частково,
стягнуто з Сільськогосподарського ТОВ "XXX", Колективного
сільськогосподарського підприємства "YYY" та
Сільськогосподарського ТОВ "QQQ", як із солідарних боржників на
користь АКБ "SSS" заборгованості по кредитному договору №123/2001
від 30.03.2001, пеню та проценти за користування кредитом. В решті
частині позову відмовлено.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду ХХ.04.2002
рішення господарського суду Р-ської обл. скасовано, в позові АКБ
"SSS" відмовлено, визнано недійсними договори поруки від
20.04.2001 №123/2001 та №123/2001-1.
АКБ "SSS" з постановою Ч-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.04.2002 не згоден та просить її скасувати, а рішення
господарського суду Р-ської обл. від ХХ.02.2002 залишити без
зміни.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін,
суд встановив:
АКБ "SSS" уклав кредитний договір №123/2001 від 30.03.2001 з
Сільськогосподарським ТОВ "XXX", відповідно до умов якого банк
відкриває строком до 01.12.2001 (п.1.1,1.2,1.3 кредитної угоди від
30.03.2002 №123/2001) кредитну лінію СТОВ "XXX" для фінансування
поточних затрат по виробництву сільгосппродукції, ліміт якої
складає 2500000,00 грн. В межах кредитної лінії банком на
розрахунковий рахунок СТОВ "XXX" було перераховано 707 000 грн.,
що підтверджується матеріалами справи.
За період з 30.03.2001 по 28.12.2001 позивачем нараховані проценти
відповідно до кредитної угоди в розмірі 265 684,33 грн., СТОВ
"XXX" проценти у зазначений період сплатив в повному обсязі.
Відповідач також погасив частину заборгованості по кредитному
договору в сумі 50472,14 грн. Таким чином, сума залишку по
кредитному договору, яка залишилася невиконаною складає 656527,86
грн.
Додатковою угодою від 03.09.2001 №6 до кредитного договору від
30.03.2001 №123/2001, зокрема у пункті 2 сторонами передбачено, що
за користування кредитними коштами з 03.09.2001 сплачується 60%
річних.
За період з 29.12.2001 по 28.01.2002 сума процентів за
користування кредитними коштами складає 33455,94 грн.
Кредитним договором від 30.03.2002 №123/2001 встановлено штрафні
санкції у вигляді пені в розмірі подвійної ставки Національного
банку України від суми непогашеного кредиту, за кожен день
просрочки платежу.
Судом апеляційної інстанції дана правильна юридична оцінка тому
факту, що сторонами по кредитному договору не узгоджувалася сума з
якої повинна була нараховуватися пеня в розмірі подвійної ставки
Національного банку України, у зв'язку з цим вимоги позивача
стосовно стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі
8059,34 грн. необгрунтовані.
Між АКБ "SSS" та КСП "YYY" було укладено договір поруки від 20.04.
2001 №123/2001 та аналогічний договір з СТОВ "QQQ" від 20.04.2001
№123/2001-1.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про колективні
сільськогосподарські підприємства" ( 2114-12 ) (2114-12)
, ч.2 ст.30 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ч. І ст. НЗ ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
володіння, користування і розпорядження майном при
спільній частковій власності (ч.2 п.3.1 Статуту КСП "YYY")
провадиться за згодою всіх учасників.
Судом апеляційної інстанції правомірно визнано недійсним договори
поруки від 20.04.2001 №123/2001 та №123/2001-1, оскільки в
матеріалах справи відсутні докази того, що загальними зборами
учасників КСП "YYY" дана згода на укладення договору поруки від
20.04.2001 №123/2001.
Також, матеріали справи містять протокол від 22.05.2000 №13
загальних зборів засновників КСП "YYY", згідно з яким генерального
директора КСП "YYY" обмежено правом розпорядження грошовими
коштами та іншими матеріальними цінностями, в тому числі майном
підприємства в сумі еквівалентній 20 000 дол. США (в квартал),
тобто в період укладення договору поруки від 20.04.2001 №123/2001
генеральний директор КСП "YYY" не мав права на укладення угод,
сума яких перевищує 20 000 дол.США (в еквіваленті) в квартал, про
що свідчить розписка від 22.05.2000 генерального директора КСП
"YYY" Я.Я.Я.
Загальною пайовою власністю учасників КСП "YYY" є майно СТОВ
"QQQ", а тому питання укладення договору поруки повинно було
вирішуватися на загальних зборах учасників СТОО "QQQ".
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про рішення
загальних зборів засновників СТОВ "QQQ" з приводу укладення
договору поруки, тому апеляційним судом обгрунтовано визнано
недійсним договір поруки укладений директором СТОВ "QQQ" з АКБ
"SSS".
Положенням від 28.09.1995 №246 Національного банку України "Про
кредитування" ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
- банківський кредит надається
суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове
користування на умовах, передбачених кредитним договором.
Основними із них є: забезпеченість, повернення, строко-вість,
платність та цільова направленість.
Стаття 153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає, що договір
вважається укладеним коли між сторонами досягнуто згоди по всіх
істотних умовах, які визнані такими за законом або необхідні для
договорів даного виду, а також всі ті умот ви щодо яких за згодою
однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Основною умовою укладення кредитного договору є його
забезпеченість, як вже зазначалося в матеріалах справи відсутні
будь-які відомості про укладення між сторонами договору застави.
У зв'язку з чим, слід зробити висновок про те, що судом
апеляційної інстанції було правомірно визнано вказані договори
поруки недійсними.
З наведеного випливає, що при прийнятті постанови судом вірно була
надана юридична оцінка обставинам справи.
Таким чином, постанова Ч-ського апеляційного господарського суду
відповідає фактичним обставинам справи та не протирічить діючому
законодавству, у зв'язку з чим, відсутні підстави для її
скасування.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "SSS" залишити
без задоволення.
2. Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.04.
2002 у справі № Х2 залишити без зміни.