ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2002 Справа N 8/851
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому закритого акціонерного товариства
судовому засіданні "ГМ"
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 12.03.2002
у справі № 88
за позовом ВАТ "Е", м. Горлівка
до закритого акціонерного товариства
"ГМ"
про стягнення 527280,00 грн.
у судовому засіданні взяли
участь представники:
від позивача - не з`явилися
від відповідача - представник юридичної фірми "Ю"
Рішенням від 16.01.2002 господарського суду Донецької області
задоволені позовні вимоги ВАТ "Е", м. Горлівка до ЗАТ "ГМ", м.
Горлівка в повному обсязі щодо стягнення 527280 грн.
заборгованості з мотиву того, що матеріалами справи
підтверджується факт невиконання своїх зобов'язань відповідачем
щодо сплати наданих позивачем послуг за договором № 180 від
23.10.2000.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від 12.03.2002
залишив рішення без змін з тих же підстав.
ЗАТ "ГМ", м. Горлівка з рішенням господарського суду Донецької
області та постановою Донецького апеляційного господарського суду
не згоден та просить їх скасувати, а в позові відмовити,
посилаючись на те, що судами невірно застосовані норми діючого
законодавства, а саме ст. 440 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін
суд встановив наступне:
ВАТ "Е", м. Горлівка та ЗАТ "ГМ", м. Горлівка 23.10.2000 підписали
договір № 180 про надання послуг по забезпеченню енергоносіями
котельної, наданої в оренду комунальному відділу міськвиконкому,
який з боку відповідача був підписаний з протоколом розбіжностей
які так і не було врегульовано між сторонами в добровільному
порядку.
У зв'язку з неможливістю досягнення будь-яких домовленостей між
контрагентами за договором стосовно вартості послуг, що надаються
позивачем відповідачеві по забезпеченню енергоносіями котельного
господарства арбітражним судом Донецької області по справі № 26/52
було винесено рішення від 06.06.2001, яким зобов'язано сторони
укласти спірний договір на зазначених в ньому умовах та проводити
розрахунки витрат на надання послуг у відповідності з проведеним
Державним проектним інститутом "УП", м. Дніпропетровськ.
Встановивши факт існування між сторонами договірних стосунків суди
першої та апеляційної інстанції неправомірно застосували щодо
спірних правовідносин ст. 440 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки зазначена стаття застосовується до заподіяння
поза договірної шкоди. З чого випливає, що в оскаржуваних рішенні
та постанові надані висновки не відповідають встановленим фактам,
тобто невірно надана юридична оцінка обставинам справи.
Крім того рішення та постанова судів першої та апеляційної
інстанції містять протиріччя щодо встановлення факту наявності
правовідносин за договором № 180 між позивачем та відповідачем з
06.06.2001 та стягнення з відповідача заборгованості відповідно до
зазначеного договору в період з 01.11.2000 до 01.11.2001.
Висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо повної
документальної доведеності вимог є необгрунтованими, оскільки не
підтверджені матеріалами справи.
Таким чином, рішення господарського суду Донецької області та
постанова Донецького апеляційного господарського суду не
відповідають фактичним обставинам справи та протирічать діючому
законодавству України у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-9, 111-10, 111- 11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
постановив:
1.Касаційну скаргу ЗАТ "ГМ" задовольнити.
2.Рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2002 у
справі № 88 скасувати.
3.Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.03.2002 у справі № 88 скасувати.
4.В позові відмовити.
5.У разі надання відповідачем доказів виконання рішення
господарського суду Донецької області від 16.01.2002 та постанови
Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2002 у
справі № 88 повернути ВАТ "ГМ" стягнуті під час виконавчого
провадження кошти у розмірі 316292,82 грн.
6. Ухвалу від 30.05.2002 визнати такою, що втратила чинність.