807/978/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 21.02.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області, як відокремленого підрозділу (правонаступник Головного управління ДФС у Закарпатській області) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року (суддя Гаврилко С.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (головуючий суддя Мікула О.І., судді: Качмар В.Я., Курилець А.Р.) у справі №807/978/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №421202-13 від 30 червня 2017 року, яким їй визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 22916,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними, так як винесене в порушення вимог Податкового кодексу України (2755-17) . Вважає, що її автомобіль не є об`єктом оподаткування транспортним податком згідно приписів статті 267 Податкового кодексу України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 421202-13 від 30 червня 2017 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що належний позивачу транспортний засіб не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році згідно положень статті 267 ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки, враховуючи розрахунок вартості автомобіля позивача його вартість перевищувала 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому вказаний автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком.

Позивач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля "AUDI А7", реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єм двигуна 2967 куб.см., 2014 року випуску, дата реєстрації 7 лютого 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

30 червня 2017 року ГУ ДФС у Закарпатській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №421202-13, яким позивачу за податковий період 2017 рік визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 22916,67 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

1 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (1797-19) (далі - Закон №1797-VIII (1797-19) ) та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (1791-19) (далі - Закон №1791-VIII (1791-19) ), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII (1791-19) установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIII (1791-19) , не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.

Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).

За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік"), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року складали 1200000 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (66-2016-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року №428 (428-2017-п) ), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

У відповідності до пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (403-2013-п) (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Як визначено пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

За змістом попереднього пункту вказаної Методики у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що для визнання об`єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.

Перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

У справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано доказів того, що середньоринкова вартість автомобіля позивача перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач доводив суду, що середньоринкова вартість автомобіля, належного позивачу становить 1 222 947,00 грн. і посилався на офіційний веб-сайт Міністерства економрозвитку та торгівлі України, проте у загальнодоступному Переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року, відсутній автомобіль марки "AUDI А7", тип пального дизель, з об`ємом двигуна 2967 куб.см., що належить позивачу.

Судом апеляційної інстанції для повного та всебічного з`ясування обставин справи зобов`язано було відповідача надати інформацію, яка стала підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №421202-13 від 30 червня 2017 року щодо визначення позивачу транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 22916,67 грн і що транспортний засіб "AUDI А7", об`єм двигуна 2967 куб.см., 2014 року випуску, який належить позивачу, є об`єктом оподаткування у 2017 році.

Однак, відповідачем не виконаний обов`язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання, а лише надано апеляційному суду розрахунок податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб та перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню у 2017 році.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, з огляду на недоведеність відповідачем, що автомобіль позивача є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, оскільки такий автомобіль відсутній у Переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років.

Щодо доводу контролюючого органу стосовно обов`язку платника податків повідомляти про зміну місця проживання, колегія суддів враховує наступне.

Судами встановлено, що відповідно до відмітки у паспорті громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1, підтверджується її зареєстроване місцем проживання: АДРЕСА_1 . Вказана відмітка здійснена 16 травня 2017 року.

Оскаржуване податкове повідомлення- рішення ГУ ДФС у Закарпатській області прийняте 30 червня 2017 року.

Суди попередніх інстанцій установили, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин позивач ОСОБА_1 не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а тому на неї не поширюється обов`язок щодо повідомлення контролюючих органів про зміну місця проживання, а податковий орган самостійно повинен був встановити місце реєстрації фізичної особи, а також приймати і вручати податкове повідомлення-рішення у відповідності з цими даними.

При цьому, судами попередніх інстанцій, залишено поза увагою приписи пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України, відповідно до яких передбачено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Висновки судів про те, що у фізичної особи відсутній обов`язок щодо повідомлення контролюючих органів про зміну місця проживання, а також про те, що відповідачем не здійснений розрахунок середньоринкової вартості автомобіля, у відповідності із Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, колегія суддів вважає помилковим, у зв`язку з чим вважає за необхідне судові рішення в цій частині змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області, як відокремленого підрозділу (правонаступник Головного управління ДФС у Закарпатській області) задовольнити частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі №807/978/17 змінити у мотивувальній частині, а в іншій залишити без змін.