ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6.06.2002 Справа N 02-22-3
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В. - головуючого,
Добролюбової Т.В.
Дроботової Т.Б.
за участю представників сторін:
позивача Вулицька І.В., дов.12 від
відповідача
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю “Ініціал”
касаційну скаргу
на постанову від 24.04.2001 арбітражного суду
Волинської області
у справі 03/22-3
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Ініціал”
до Державної податкової інспекції у
м. Луцьку
про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Луцьку № 1/8 від
10.01.2001
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Ініціал” звернулось з позовом про визнання недійсним
рішення ДПІ у м. Луцьку № 1/8 від 10.01.2001 про донарахування
16666 грн. 67 коп. ПДВ, застосування фінансових санкцій у сумі
16666 грн. 67 коп. та нарахування пені в сумі 25778 грн. 89 коп.
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є акт
перевірки від 09.01.2001 № 00183 про результати перевірки
дотримання вимог чинного законодавства про оподаткування ТОВ
“Ініціал” з питань взаємовідносин з ПП “Електротехнічна фірма
“Елкон” за період 1998-2000 рр., в якому зазначено, що ТОВ
“Ініціал” безпідставно включило до податкового кредиту суми ПДВ
в розмірі 16666,67 грн. на підставі податкової накладної №
103/05/98 від 30.04.98, оскільки вона складена з порушенням
вимог, передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач вважає, що висновки перевіряючих стосовно неправомірного
включення до податкового кредиту суми 16666 гр6н. 67 коп. у
податковій декларації за квітень 1998 року протирічать чинному
законодавству.
Арбітражний суд Волинської області рішенням від 02.03.2001 в
позові відмовив, посилаючись на те, що податкова накладна №
103/05/98 від 30.04.98 не може бути доказом в розумінні ст. 32
Арбітражного процесуального кодексу України, а тому оспорюване
рішення ДПІ № 1/8 від 10.01.2000 є обгрунтованим.
Перший заступник голови арбітражного суду Волинської області
В.А. Пахолюк за заявою ТОВ “Ініціал” здійснила перевірку рішення
від 02.03.2001 в порядку нагляду і постановою від 24.04.2001
залишила його без змін з тих же підстав.
ТОВ “Ініціал” подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову наглядової інстанції арбітражного
суду Волинської області, в якій просить постанову від 24.04.2001
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування арбітражним (господарським) судом Волинської
області норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі ТОВ “Ініціал” вказує на те, що згідно з
пунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової накладної.
На думку заявника, право на податковий кредит існує, зокрема, за
податковими накладними, а відповідальність платника податку
настає лише тоді, коли на момент перевірки платника податку
податковим органом, суми податку, включені до складу податкового
кредиту, залишаються непідтвердженими податковими накладними
відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7
вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Крім того, ТОВ “Ініціал” посилається на порушення судом норм
статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а саме на
те, що судом при розгляді спору не були прийняті до уваги та
досліджені довідка ДПІ м. Луцька № 02859 від 22.06.98 про
правомірність відшкодування ПДВ за квітень 1998р. та акт
перевірки № 00177 від 13.12.2000, проведеної за період 1995-2000
р.р., якою порушень по взаємовідносинах з ПП “Електротехнічна
фірма “Елкон” не встановлено.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні від
02.03.2001 та постанові від 24.04.2001 арбітражного суду
Волинської області, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково, а рішення та постанова у даній
справі скасуванню з таких підстав.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням при всебічному, повному і об’єктивному
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом. При цьому жодний доказ не має для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані
стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній
частині рішення навести правове обгрунтування і ті доведені
фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не
взято до уваги судом.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є
неправомірне включення позивачем до податкового кредиту за
квітень 1998р. сум ПДВ у розмірі 16666,67 грн. на підставі
податкової накладної № 103/05/98 від 30.04.98, виписаної ПП
“Електротехнічна фірма “Елкон”, яке за даними управління
податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Києві
як платник ПДВ не зареєстроване (а.с.38).
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні
даного спору господарський суд Волинської області обгрунтовано
вказує на те, що відповідно до підпункту 7.2.4 статті 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,
передбаченому статтею 9 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до вказаної статті закону особи, що підпадають під
визначення платників податку відповідно до статті 2 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зобов’язані зареєструватися як платники ПДВ в
органі державної податкової служби за місцезнаходженням.
Проте, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судом при розгляді справи не були
прийняті до уваги та належним чином досліджені доводи позивача
щодо правомірності віднесення суми ПДВ до податкового кредиту у
квітні 1998р. На підтвердження вказаного позивачем були додані
до матеріалів справи: довідка ДПА у м. Луцьку щодо наслідків
перевірки ТзОВ “Ініціал” з питань правомірності відшкодування
ПДВ за квітень 1998р. № 02859 від 22.06.98 та акт перевірки з
питань дотримання вимог чинного законодавства про оподаткування
за період з 03.05.95 по 01.11.2000 № 00177 від 13.12.2000.
Крім того, приймаючи рішення, господарський суд Волинської
області не прийняв до уваги, що відповідно до пункту 9.1 статті
9 Закону України реєстр платників податку веде Центральний
податковий орган України на підставі положення про реєстр
платників податку на додану вартість, проте тільки дані з цього
реєстру є підтвердженням того чи був суб’єкт підприємницької
діяльності зареєстрований як платник податку на додану вартість.
В даному випадку дані ДПІ у м. Луцьку про те, що ПП
“Електротехнічна фірма “Елкон” не було зареєстровано як платник
податку на додану вартість грунтуються на базі даних УМП ДПА у
м. Києві (а.с.38) та згідно доповідної записки державного
податкового інспектора (а.с.41) і не містять в собі посилань на
дані Реєстру платників податку на додану вартість Центрального
податкового органу.
На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не у повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необгрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду
Волинської області.
Керуючись ст.ст. 43,111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,111-
11,111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 02.03.2001 та постанову від 24.04.2001 арбітражного
суду Волинської області у справі № 02/22-3 скасувати, справу
направити до господарського суду Волинської області на новий
розгляд.
Головуючий М.Михайлюк
Судді Т.Добролюбова
Т.Дроботова