ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.06.2002 Справа N А-16143/1-13/447Х
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
– головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П.
за участю представників сторін:
позивача – не з’явився;
відповідача – Леонової Тетяни Олександрівни – старшого
державного податкового інспектора
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства фірми
“Арфад», м. Харків (далі – підприємство)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.03.2002
зі справи № А-16143/1-13/447Х
за позовом підприємства
до державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Харкова (далі – державна податкова інспекція)
про визнання недійсним рішення від 26.11.2001 №
14652/10/10-029.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2002
задоволено позов підприємства до державної податкової інспекції
про визнання недійсним її рішення від 26.11.2001
№ 14652/10/10-029 про стягнення з підприємства пені за порушення
вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
щодо здійснення імпортних
операцій на умовах відстрочення поставки.
У прийнятті рішення суд виходив з того, що умовами укладеного
підприємством і нерезидентом контракту від 04.12.97 № 65-0412/П
передбачалися поставка імпортної продукції після попередньої
оплати її повної вартості, а також продовження терміну поставки
у разі неможливості повного або часткового виконання
зобов’язання у зв’язку з виникненням обставин непереборної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, здійснивши авансовий платіж,
підприємство надалі не мало можливості перерахувати решту
визначеної умовами контракту суми у зв’язку з припиненням торгів
російськими рублями на Українській міжбанківській валютній
біржі. З огляду на те, що затримка поставки продукції на митну
територію України сталася з незалежних від підприємства причин,
суд дійшов висновку про безпідставність застосування до нього
штрафних санкцій.
Назване рішення оскаржено до Харківського апеляційного
господарського суду і за результатами розгляду апеляційної
скарги постановою суду від 19.03.2002 скасовано, а у задоволенні
позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що стягнення пені
за порушення встановлених строків надходження імпортної
продукції на митну територію України не ставиться в залежність
від причин, з яких вони порушені.
Оскільки підприємством не надано доказів продовження у
встановленому законом порядку строків поставки продукції, до
нього правомірно застосовано штрафні санкції.
Крім того, у постанові суду звертається увага на те, що
підприємством оскаржено не первісне рішення державної податкової
інспекції від 28.09.2001 № 697/22-24278183/12136 про стягнення
пені за порушення строків надходження імпортної продукції на
митну територію України у розмірі 3906,33 грн., а рішення від
26.11.2001 № 14652/10/10-029, прийняте за результатами розгляду
скарги на первісне рішення, яким розмір пені зменшено до 1475,73
грн.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
підприємство просить скасувати постанову апеляційної інстанції
та залишити без зміни рішення зі справи. На підтвердження своїх
вимог підприємство посилається на те, що порушення строку
надходження імпортної продукції пов’язане з обставинами
непереборної сили, що має враховуватися як поважна причина
перевищення строку поставки продукції. Крім того, ним
наголошується на неможливості надання витребуваних Національним
банком України документів, необхідних для продовження строків
поставки продукції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну
оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відповідність оскаржуваної постанови вимогам закону з огляду на
таке.
Рішення державної податкової інспекції від 28.09.2001
№ 697/22-24278183/1213 прийнято за результатами перевірки, якою
виявлено порушення строку надходження продукції на територію
України за імпортною операцією підприємства з нерезидентом. За
результатами розгляду скарги підприємства державна податкова
інспекція рішенням від 26.11.2001 № 14652/10/10-029 змінила
первісне рішення, зменшивши розмір пені.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах
відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує
90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або
виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт,
послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії
Національного банку України. Як вбачається з матеріалів справи,
підприємством відповідної ліцензії не отримано.
Частиною першою статті 4 названого Закону за порушення
резидентами терміну відстрочення поставки передбачено стягнення
пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми
митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Наведена норма Закону є імперативною і не ставить стягнення пені
за перевищення встановленого терміну відстрочення поставки
продукції за імпортними операціями резидентів у залежність від
причин, з яких затримано поставку. Підставою для застосування
встановлених цим законом санкцій є самий лише факт перевищення
згаданого терміну за відсутності індивідуальної ліцензії
Національного банку України.
Судом апеляційної інстанції не дано чіткої оцінки тому, чи
правильно місцевим судом визначено предмет спору. Таким
предметом судом першої інстанції правомірно названо рішення
податкового органу від 26.11.2001 № 14652/10/10-029, а не
рішення від 28.09.2001 № 697/22-24278183/12136, оскільки
рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, яке змінило
первісне рішення, було останнім за часом прийняття актом
державного органу з відповідного питання.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 111-9 і 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.03.2002 зі справи № А-16143/1-13/447Х залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко