ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.06.2002 Справа N 5/43/53-5/24-18а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів : Невдашенко Л.П.
Полякова Б.М.
розглянувши у Відділу Державної служби охорони при
відкритому судовому УМВС України у Волинській області,
засіданні касаційну м. Луцьк
скаргу
на постанову від 23.10.2001 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/43/2/53-5/24-18а
господарського суду Волинської області
за позовом Відділу Державної служби охорони при
УМВС України у Волинській області, м.
Луцьк
до Волинського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету
України, м. Луцьк
Про визнання недійсною постанови
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача Садовський Ф.Г.
від відповідача Луговий С.А., Лисецький Є.В, Підлісний
В.О.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Волинської області від 24.04.01
визнано недійсною постанову Волинського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України від
21.07.2000 за № 5-П, якою встановлено, що відділом Державної
служби охорони при Луцькому МВ УМВС України у Волинській області
в 1997-1999 роках допущено порушення
антимонопольного законодавства у вигляді зловживання монопольним
становищем шляхом встановлення дискримінаційних цін
на послуги міліцейської охорони, що обмежують права окремих
споживачів відповідно до абз.6 ст. 4 Закону України “Про
обмеження та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності.
За допущене порушення антимонопольного законодавства на ВДСО
накладено штраф в сумі 1 тисяча гривень.
Мотивуючи прийняте рішення суд послався на те, що не вбачає в
діях ВДСО ознак порушення антимонопольного законодавства,
оскільки позивач не порушив Закону України “Про ціни та
ціноутворення”, при укладенні договорів застосовував погоджену
із споживачем ціну, яка не містить ознак дискримінаційних цін та
не порушив прав будь-якого споживача.
Постановою Львівського апеляційного суду від 23.10.01 рішення
господарського суду Волинської області від 24.04.01 скасовано, в
задоволенні позову відмовлено. Апеляційна інстанція зазначила в
постанові, що при кваліфікації порушення Волинським відділенням
Антимонопольного комітету України враховано безальтернативність
одержання споживачами послуг охорони об'єктів, які відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.93 № 615 ( з
наступними змінами та доповненнями) мали охоронятися лише
підрозділами ВДСО, відсутність інформації споживачів про умови
оплати за охорону на інших об'єктах через її конфіденційність,
відмови частини споживачів від одержання послуг ВДСО.
Апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що дискримінаційні
ціни мали місце, оскільки ВДСО встановлювалися різні ціни на
один і той же товар для різних споживачів різниця між
якими не обґрунтована необхідними витратами, що призвело до
одержання додаткових прибутків та обмеження прав окремих
споживачів.
Оскаржуючи постанову Львівського апеляційного господарського
суду, скаржник просить її скасувати, рішення господарського суду
Волинської області від 24.04.01 залишити без змін, посилаючись
на те, що апеляційна інстанція неправильно застосувала норми
матеріального та процесуального права, договірні ціни на послуги
ВДСО безпідставно кваліфіковано як дискримінаційні, дослідження
ринку послуг охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій
охороні підрозділами ВДСО проведено з порушенням Методики
визначення монопольного становища на ринку, територіальне
відділення Антимонопольного комітету не має правових підстав для
визначення меж товарного ринку і монопольного становища
суб'єктів господарювання на ринку послуг охорони об'єктів, що
підлягають обов'язковій охороні підрозділами ВДСО.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права судом та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Волинським територіальним відділенням Антимонопольного комітету
проведено перевірку дотримання вимог антимонопольного
законодавства Державною службою охорони при Луцькому МВ УМВС
України у Волинській області (ВДСО). За результатами перевірки
винесена постанова за № 5-П від 21.07.00 про припинення
порушення антимонопольного законодавства і накладання штрафу.
Зазначеною постановою визнано, що ВДСО в 1997-1999 роках
допущено порушення антимонопольного законодавства у вигляді
зловживання монопольним становищем шляхом встановлення
дискримінаційних цін на послуги міліцейської охорони,
що обмежують права окремих споживачів, відповідно до абз. 6.ст.
4 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”.
Матеріалами перевірки встановлено, що ВДСО розпорядженням голови
територіального відділення від 21.07.95 за № 84 внесено до
Переліку підприємств, що займають монопольне становище на
регіональному ринку охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій
охороні.
Зазначене розпорядження доведено до відома ВДСО, ним не
оскаржено і є чинним як на момент перевірки, так і по цей час.
Перевіркою виявлено, що при розрахунках вартості послуг
міліцейської охорони ВДСО застосовувала різні розміри накладних
витрат, від 10 до 25 відсотків рентабельності.
В результаті зазначених дій ВДСО розміри тарифу на міліцейську
охорону для різних суб'єктів господарювання суттєво
відрізнялися.
Зокрема, у 1997 році вартість зазначеної послуги становила від
389 грн. до 760 грн. за утримання одного міліціонера в місяць. У
1998 році від 441 грн. до 651 грн., в 1999 році від 448 до 787
грн.
Дії ВДСО, у вигляді застосування різних підходів до формування
вартості міліцейської охорони, Антимонопольним Комітетом України
кваліфіковані як зловживання монопольним становищем у вигляді
встановлення дискримінаційних цін відповідно до абз. 6 ст. 4
Закону.
Доводи касаційної скарги щодо того, що ВДСО не є суб'єктом
господарювання, що Антимонопольний Комітет неправомочний
визначати межі товарного ринку і монопольне становище на ринку
послуг охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні, а
також те, що дослідження цього ринку послуг проведено з
порушенням Методики визначення монопольного становища на ринку є
неспроможними і спростовуються матеріалами справи.
Розпорядженням територіального відділення від 17.08.98 № 34 ВДСО
визнано суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище
на ринку послуг охорони.
Вказане розпорядження є чинним по цей час, тобто ВДС не
оскаржувало це розпорядження і не ставила питання перед
Антимонопольним Комітетом України про виключення служби охорони
з Переліку суб'єктів господарювання Волинської області, що
займають монопольне становище на ринку.
Згідно Методики визначення монопольно високих, монопольно
низьких і дискримінаційних цін, що затверджена наказом
Антимонопольного Комітету України 31.12.99 за № 100,
дискримінаційною є ціна, яка встановлена суб'єктом
господарювання, що займає монопольне становище на ринку, на один
і той же товар понад рівень ціни для іншого (
інших) споживачів цього ж ринку, в тому числі, шляхом обмеження
прав окремих суб'єктів господарювання – отримувачів, покупців
товару, замовників робіт, послуг, поставивши їх у невигідне
становище в конкуренції.
В матеріалах перевірки, що надані відповідачем, досліджені
судом, встановлено, що ВДСО застосовувала різні ціни на одні і
ті ж послуги для різних споживачів.
Різниця у вартості послуг необґрунтована ВДСО необхідними
витратами.
Ці дії ВДСО призвели до обмеження прав окремих споживачів, а
тому правильно кваліфіковані Антимонопольним Комітетом України,
як зловживання монопольним становищем у вигляді встановлення
дискримінаційних цін відповідно до абз.6 статті 4 Закону.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу відділу Державної служби охорони при УМВС у
Волинській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.10.01 у справі № 5/43/2/53-5/24-18 а залишити без змін.
Колегія суддів :
Головуючий, суддя Ф.Черногуз
С у д д і Л.Невдашенко
Б.Поляков