ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.06.2002 Справа N 20-7/1477
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю представників позивача: не з’явились, відповідача: не
з’явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Арта” на рішення
господарського суду м. Севастополя від 10.12.2001 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
06.02.2002 року у справі № 20-7/1477 за позовом Державного
комунального підприємства “Севтеплоенерго” до Товариства з
обмеженою відповідальністю “Арта” про стягнення 1 791, 22 грн.,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2001 року позивач звернувся до господарського суду м.
Севастополя з позовом до відповідача про стягнення
заборгованості у розмірі 1 791, 22 грн., за спожиту теплову
енергію і пеню за невиконання грошових зобов’язань за укладеним
договором.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 10.12.2001 року
позов задоволено. Постановлено стягнути з відповідача на користь
позивача основний борг 1 547, 56 грн. і пеню 243, 66 грн. та
держмито.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 06.02.2002 року рішення господарського суду м. Севастополя
від 10.12.2001 року змінено і стягнуто з відповідача основний
борг 1 547, 56 грн. та пеню у сумі 186, 38 грн. і держмито, а в
решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить прийняті у справі рішення
суду першої та апеляційної інстанції скасувати як постановлені з
порушенням норм матеріального і процесуального права і в позові
відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судом правильно
застосовані норми матеріального та процесуального права, тому
касаційна скарга не може бути задоволена.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги і відзиву на неї, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Приймаючи рішення суд першої інстанції вважав, що відповідач
повинен сплатити борг за поставлену теплову енергію і пеню за
прострочку виконання грошового зобов’язання на підставі
укладеного договору № 1429 від 22.06.1999 року на відпуск
теплової енергії. Суд другої інстанції погодившись з рішенням
суду в частині основного боргу, позовні вимоги щодо стягнення
пені задовольнив частково, виходячи з того, що позивач пропустив
скорочений шестимісячний строк позовної давності.
Про те з такими висновками суду погодитись не можна з таких
підстав.
Відповідно до п. 1.2 чинних на момент укладання зазначеного
договору, Правил користування тепловою енергією затверджених
Наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від
06.12.1981 року користування тепловою енергією допускається
тільки на підставі договору, укладеного між енергопостачальною
організацією і споживачем (абонентом), обладнання якого
безпосередньо приєднане до мереж енергопостачальної організації.
До договору додається акт розмежування балансової належності
тепломережі і експлуатаційної відповідальності сторін.
Як видно із матеріалів справи між сторонами був укладений
договір № 1429 від 22.06.1999 року строком дії до 31.12.2001
року на постачання теплової енергії відповідачу в приміщення, що
знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 48.
До матеріалів справи судом першої інстанції був залучений
договір оренди № 42-00 від 22.12.1999 року між Управлінням майна
міста Севастопольської міської державної адміністрації і
відповідачем щодо оренди вищезазначеного приміщення площею 68,1
кв. м.
Суд вирішуючи спір, у порушення процесуального права ст. ст. 32-
34, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не з’ясував питання кому належить обладнання, яке
безпосередньо приєднане до мереж енергопостачальної організації,
щодо приміщення в яке постачалась теплова енергія та чи
складався акт розмежування балансової належності тепломереж і
експлуатаційної відповідальності сторін. Також суду слід
з’ясувати обставини щодо права відповідача на приміщення до
якого постачалась теплова енергія у спірний період та дослідити
більш ретельно яке його правове становище в ньому, так і правову
природу укладеного договору.
Окрім цього, суду слід з’ясувати період в якій виникла
заборгованість і чим вона обґрунтовується та перевірити доводи
відповідача щодо неналежного постачання позивачем теплової
енергії.
За таких обставин, судом не було з’ясовано і досліджено належним
чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну
юридичну оцінку і застосування норм матеріального та
процесуального права, тому прийняті по даній справі рішення
визнати законними і обґрунтованими не можна.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-
9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Арта”
задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
06.02.2002 року і рішення господарського суду м. Севастополя від
10.12.2001 року скасувати, а справу № 20-7/1477 передати
господарському суду м. Севастополя на новий розгляд в іншому
складі суду.
Головуючий В.С. Перепічай
Судді І.В. Вовк
П. А. Гончарук