ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.06.2002 Справа N 7/25
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.
від позивача Шахрай М.О.
від відповідачів Рибченко О.Г.
розглянув у відкритому ЗАТ “Панорама-3000”
судовому засіданні касаційну
скаргу
на рішення від 16.01.2002
господарського суду м. Києва
у справі № 7/25
господарського суду
за позовом РВ ФДМ України по м. Києву
до ТОВ “МП “Діагностичні системи”
та ЗАТ “Панорама – 3000”
Про визнання недійсним договорів купівлі-продажу об'єкту
незавершеного будівництва від 17.10.95 № 22-6200/211 і від
24.03.98 та зобов'язання повернути об'єкт незавершеного
будівництва по вул. Дегтярівській, 27 в м. Києві
Рішенням від 16.01.2002 господарського суду м. Києва ( суддя
Кондес Л.О.) позов задоволено – на підставі п. п. 2, 5 ст. 27
Закону України “Про приватизацію державного майна” визнано
недійсними оспорювані угоди купівлі-продажу об'єкту
незавершеного будівництва у зв'язку з невиконанням першим
відповідачем умов договору від 17.10.95 щодо добудови об'єкту
міжлікарняної аптеки по вул.Дегтярівській, 27 в м. Києві та
невнесенням до договору від 24.03.98 зобов'язань другого
відповідача завершити будівництво цього об'єкту.
ЗАТ “Панорама-3000” у поданій касаційній скарзі просить рішення
скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на
помилкове незастосування судом ст. 27 Закону України “Про
приватизацію майна державних підприємств”, чинного на момент
укладення договору купівлі-продажу від 17.10.95.
Окрім того, скаржник вказує на відсутність повідомлення
відповідачів належним чином про час і місце судового засідання,
що сталося внаслідок свідомого зазначення в позовній заяві
позивачем тих адрес відповідачів, за якими вони фактично не
знаходилися.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали ( фактичні
обставини) справи на предмет повноти їх встановлення і
правильності юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення від 16.01.2002
– скасуванню з ухваленням нового рішення про передачу справи на
новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
відповідність чи невідповідність угод вимогам законодавства має
оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке
діяло на момент укладення спірної угоди.
На момент укладення між позивачем (продавець) та першим
відповідачем договору купівлі-продажу об'єкту
незавершеного будівництва від 17.10.95 чинним був Закон України
“Про приватизацію майна державних підприємств”, згідно ст. 27
якого термін дії додаткових зобов'язань покупця об'єкту
приватизації становив 2 роки. Пунктом 5 договору купівлі-продажу
від 17.10.95 термін завершення будівництва придбаного ТОВ
“Діагностичні системи” об'єкту приватизації встановлено на
протязі 2-х років з моменту прийняття об'єкту. Об'єкт
незавершеного будівництва міжлікарняної аптеки площею 4370,8
кв.м. по вул. Дегятрівській,7 в м. Києві прийнято покупцем (
першим відповідачем) за актом прийому-передачі від 27.12.95, в
зв'язку з чим термін дії зобов'язань останнього щодо добудови
об'єкту закінчився 27.12.97.
Як статтею 29 Закону України “Про приватизацію майна державних
підприємств” так і статтею 27 Закону України “Про приватизацію
державного майна” в редакції від 19.02.97 встановлювалося, що
взяті на себе покупцем зобов'язання зберігають свою дію для
осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження
протягом терміну дії цих зобов'язань. В даному випадку подальше
відчуження об'єкту незавершеного будівництва за договором
купівлі-продажу від 24.03.98 відбулося вже поза межами терміну
дії зобов'язань первісного покупця , а
тому передчасними визнаються вміщені в оскаржуваному рішенні
висновки суду про обов'язок відповідачів внести до договору від
24.03.98 зобов'язання, визначені п. 5 договору купівлі-продажу
від 17.10.95.
Окрім того, виходячи зі змісту пунктів 1 та 3 ч. 2 Закону
України “Про приватизацію державного майна” збереження для
іншого набувача об'єкту приватизації дії зобов'язань первісного
покупця стосується виключно зобов'язань завершення будівництва
жилих будинків, а предметом відчуження за угодами від 17.10.95
та від 24.03.98 є незавершене будівництво міжлікарняної аптеки,
тобто об'єкт нежилого призначення.
Отже, наявне придбання другим відповідачем цього об'єкту за
договором від 24.03.98 не тягне збереження зобов'язань
первісного покупця по добудові об'єкту для іншого добросовісного
набувача , який є правомірним володільцем ( ст. 49
Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
). Наведені обставини
не враховані судом у зв'язку з ненаданням судом всебічної
правової оцінки умовам оспорюваних договорів, проте вони не
виключають відсутність підстав для визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 24.03.98 та наявне передчасне задоволення
судом позову в повному обсязі. В даній ситуації невідповідність
чинному законодавству про приватизацію договору купівлі-продажу
від 17.10.95 не породжує автоматичного визнання недійсним
договору купівлі-продажу від 24.03.98, укладеного між
відповідачами стосовно того ж об'єкту незавершеного будівництва.
Натомість розгляд вимог про витребування спірного об'єкту з
володіння другого відповідача має
здійснюватися з врахуванням вимог ст. 145 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Що стосується посилань скаржника на неповідомлення судом
відповідачів належним чином про час і місце судового засідання,
яке нібито сталося з вини працівників позивача, то такі
твердження не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів
справи не вбачається, а скаржником не надано доказів зміни
відповідачами у встановленому порядку своєї юридичної адреси та
повідомлення про це в семиденний строк органів державної
реєстрації.
В зв'язку з цим господарським судом ухвала від 19.11.2001 про
порушення провадження у справі правомірно надсилалася
відповідачам за їх юридичними адресами з врахуванням довідок
Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві (
а.с. 14, 15), а тому колегія не вбачає підстав для застосування
п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст.
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в
зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне
значення для правильного вирішення даного спору та їх подальшого
врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими
судом.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ЗАТ “Панорама-3000” задовольнити.
Рішення від 16.01.2002 господарського суду м. Києва у справі №
7/25 скасувати з передачею справи на новий розгляд до цього ж
господарського суду.
Головуючий, суддя В.Овечкін
С у д д і Є.Чернов
Й.Мілевський