ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4.06.2002 Справа N 23/62
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши за участю представників сторін касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Агропіргасап”
на рішення від 26.06.2001 року господарського суду
Дніпропетровської області та постанову від 9.10.2001 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 23/62
за товариства з обмеженою відповідальністю “Агропіргасап”
позовом
до відкритого акціонерного товариства
“Дніпронафтопродукт”
про стягнення збитків
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропіргасап” подало
господарському суду Дніпропетровської області позовну заяву до
відкритого акціонерного товариства “Дніпронафтопродукт” про
стягнення 426 876 грн. 99 коп. збитків, що виникли від знецінення
грошових коштів в результаті невиконання відповідачем рішення від
12-20.11.1997 року у справі № 1-33 арбітражного суду
Дніпропетровської області.
В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги і просив суд
стягнути збитки в сумі 2 927 683 грн. 40 коп. за період з 1.02.до
15.10.1995 року, у тому числі: не одержані доходи – 2 686 127
грн. 56 коп. ; збитки з протиправного користування коштами – 12
177 грн. 64 коп. ; знецінених коштів в сумі 292 378 грн. 20 коп.
, відшкодованих відповідачу за рішенням суду у справі № 1-33.
Рішенням від 26.06.2001 року господарського суду
Дніпропетровської області (судді В. Прудніков, О. Скоромний, А.
Дмитренко) позов задоволено частково: присуджено до стягнення на
користь позивача 107 601 грн. 71 коп. збитків і відшкодовані
судові витрати в сумі 62 грн. 48 коп.
Рішення мотивоване невиконанням рішення від 12-20.11.1997 року у
справі № 1-33 арбітражного суду Дніпропетровської області та
знеціненням стягнутих за судовим рішенням сум. В іншій частині
позову відмовлено з огляду на неправомірне посилання позивача на
статтю 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, як
підставу для стягнення коштів, а також пропуску строку позовної
давності.
Постановою від 9.10.2001 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду зазначене рішення було змінено і стягнуто з
відповідача 5 455 грн. річних та 54 грн. 55 коп. державного мита,
в іншій частині позову відмовлено.
Постанова в частині стягнення річних обґрунтована застосуванням
судом статті 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
а в частині відмови у решті вимог - невірним обрахування
позивачем розміру збитків та неможливістю повторного стягнення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропіргасап” вважає, що
рішення від 26.06.2001 господарського суду Дніпропетровської
області року та постанова від 9.10.2001 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду підлягають касаційному перегляду
через порушення судами норм матеріального і процесуального права,
а саме статей 203, 214 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, а також через незабезпечення судом участі його
представника в судовому засіданні та прийняття постанови
незаконним складом суду. З огляду на зазначені порушення автор
касаційної скарги просить скасувати судові акти у даній справі і
винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в сумі 2
927 683 грн. 40 коп.
У відзиві на касаційну скаргу стверджується, що позивач
намагається підмінити різні за правовою природою види
відповідальності, а саме відповідальність за порушення
зобов’язань і відповідальність за невиконання рішення суду, а
тому відповідач не може нести майнову відповідальність у вигляді
відшкодування збитків у зв’язку з невиконанням наказу
арбітражного суду, який, крім того, ніколи йому до виконання не
пред’являвся.
Заслухавши пояснення представника позивача С. Удовіка та
представників відповідача Г. Войченко та О. Лобач, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет
їх юридичної оцінки господарським судом Дніпропетровської області
і Дніпропетровським апеляційним господарським судом, та
проаналізувавши застосування судами норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
товариства з обмеженою відповідальністю “Агропіргасап” підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
За окремим позовом заявлені вимоги про стягнення збитків за
невиконання судового рішення від 12-20.11.1997 року у справі № 1-
33, а також про індексацію знецінених інфляцією відшкодованих за
рішенням суду коштів.
У додатку до позовної заяви позивач наполягає на повному
відшкодуванні збитків з урахуванням зміни ринкових цін на
нафтопродукти станом на 1.04.2001 року та на праві отримання
індексованої суми збитків, нанесених відповідачем у період з
1.02.до 15.10.1995 року, а також на безспірному праві
відшкодування збитків з прострочення виконання грошових
зобов’язань з розрахунку трьох процентів річних з простроченої
суми. Підставами для задоволення позову, на думку позивача, є
приписи статей 161, 203 і 214 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Отже, позивач у частині вимог пов’язує настання негативних
наслідків з невиконанням відповідачем рішення арбітражного суду
області, а в іншій частині позову його вимоги випливають з
невиконання відповідачем зобов’язань за договором оренди.
Як свідчать матеріали справи, у відповідача в силу загальних
положень про зобов’язання виникло грошове зобов’язання
відшкодувати позивачу завдані невиконанням договору оренди
збитки, що знайшло своє відображення у рішенні арбітражного суду
у справі № 1-33. У даній справі суд встановив наявність у діях
відповідача складу цивільного правопорушення та здійснив захист
цивільних прав позивача шляхом стягнення з винної особи 115 977
грн. 61 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди за період
з.02.до.10.1995 року та 5 798 грн. 88 коп. судових витрат. З
ухваленням судового рішення у відповідача, окрім зобов’язання
відшкодувати збитки, виник обов’язок виконати рішення суду, але
до моменту винесення рішення у даній справі воно виконано не
було.
Отже, до звернення товариства з обмеженою відповідальністю
“Агропіргасап” до суду з позовом у даній справі минув значний
строк, протягом якого в країні відбувалися інфляційні процеси, і
позивач має право на збереження реальної величини грошей,
присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у
зв’язку з не його виконанням.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника
відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахованими
процентами річних, випливає з вимог статті 214 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Поширюючи правила цієї статті на спірні правовідносини, колегія
суддів виходить з встановленої рішенням суду у справі № 1-33 суми
відшкодування та офіційних даних Державного комітету статистики
України про показники рівня інфляції і враховує період стягнення
– з дати набрання чинності Закону України “Про внесення зміни до
статті 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
” та
набрання судовим рішенням у даній справі законної сили:
115 977 грн. 61 коп. + 5 798 грн. 88 коп. х 1,009 х 1, 041 х 1,
258 х 1, 053 - 115 977 грн. 61 коп. + 5 798 грн. 88 коп. = 47
642 грн. 89 коп.
Також колегія суддів враховує, що зазначені у статті 214
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
проценти річних за своєю
правовою природою є неустойкою і до них застосовуються правила
про скорочені строки позовної давності:
121 776 грн. 49 коп. х 0, 03 х 180 : 360 = 1 826 грн. 65 коп.
= 47 642 грн. 89 коп. + 1 826 грн. 65 коп. = 49 469 грн. 54 коп.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковим
висновок суду першої інстанції про неможливість застосування до
спірних правовідносин статті 214 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і помилковим застосуванням судом, як підстави
часткового задоволення позовних вимог, пункту 4 роз’яснень Вищого
арбітражного суду України від 30.03.1995 року № 02-5/218 “Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з
відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним
виконанням зобов’язань за договором поставки”.
Погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови
в задоволенні позову в частині стягнення суми збитків у вигляді
упущеної вигоди, колегія суддів вважає помилковим його розрахунок
суми відшкодування, а отже неправильним застосування статті 214
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого або постанови апеляційного господарського суду є
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Водночас колегія суддів констатує, що
фактичні обставини, які є предметом доказування у цій справі,
з’ясовані судами з достатньою повнотою, однак допущено помилку у
застосуванні норми матеріального права, у зв’язку з чим висновки
судів першої і апеляційної інстанції не відповідають цим
обставинам, і тому суд касаційної інстанції вважає за необхідне
прийняти нове рішення.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Агропіргасап” задовольнити частково.
2. Рішення від 26.06.2001 року арбітражного суду
Дніпропетровської області та постанову від 9.10.2001 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати.
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства
“Дніпронафтопродукт” (м. Дніпропетровськ, вул. Лібкнехта, 11, р/р
26005132049001 в КБ Приватбанку м. Дніпропетровська, код ОКПО
03481879 МФО 305299) на користь товариства з обмеженою
відповідальністю “Агропіргасап” (м. Кривий Ріг, вул. Погрібняка,
15, р/р 2600601573060 в філії ВАТ”Державний “Укрексімбанк” м.
Кривий Ріг, МФО 305589) 49 469 (сорок дев’ять тисяч чотириста
шістдесят дев’ять) грн. 54 коп.
Доручити господарському суду Дніпропетровській області видати
наказ.
4. В рахунок відшкодування судових витрат стягнути з відкритого
акціонерного товариства “Дніпронафтопродукт” (м. Дніпропетровськ,
вул. Лібкнехта, 11, р/р 26005132049001 в КБ Приватбанку м.
Дніпропетровська, код ОКПО 03481879 МФО 305299) на користь
товариства з обмеженою відповідальністю “Агропіргасап” (м. Кривий
Ріг, вул. Погрібняка, 15, р/р 2600601573060 в філії ВАТ”Державний
“Укрексімбанк” м. Кривий Ріг, МФО 305589) 3 469 (три тисячі
чотириста шістесят дев’ять) грн.
Доручити господарському суду Дніпропетровській області видати
наказ.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій