ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2002 Справа N 24/241Б
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Донцемент” на ухвалу господарського суду Донецької області від
27.12.2001р. в редакції ухвали від 27.03.2002р.
у справі № 24/241Б господарського суду Донецької області
за заявою Державної податкової інспекції у Амвросіївському
районі Донецької області
до Відкритого акціонерного товариства “Донцемент”
про визнання банкрутом
за участю представників:
ВАТ “Донцемент” – Безверху С.В. за дов. від 04.02.2002р.;
ДПІ у Амвросіївському районі Донецької області - Янтуховський
Б.Л. – в.о. нач-ка
В С Т А Н О В И Л А :
ухвалою господарського суду Донецької області від 27.12.2001р.
затверджено мирову угоду у справі за заявою Державної податкової
інспекції у Амвросіївському районі Донецької області про
визнання банкрутом ВАТ “Донцемент”, у зв’язку з чим провадження
у справі припинено. Відповідно до п. 2 резолютивної частини
ухвали, грошові вимоги кредиторів, не заявлені у встановлений
ст. 14 Закону термін, вважаються погашеними (25т а.с.51).
Оскільки при прийнятті цього рішення у ВДВС виникло питання, чи
підлягають закриттю виконавчі провадження про стягнення грошових
коштів з ВАТ “Донцемент”, які, свого часу, були призупинені у
зв’язку з порушенням справи про банкрутство, то до
господарського суду Донецької області звернувся державний
виконавець Відділу державної виконавчої служби Амвросіївського
управління юстиції Донецької області з заявою про роз’яснення
ухвали суду від 27.12.2001р. (25т а.с.52-56).
Ухвалою від 27.03.2002р. господарським судом Донецької області,
на підставі ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, роз’яснено, що:
- мирова угода, затверджена судом не стосується рішень судів
про стягнення заборгованості по заробітній платі, аліментам та
відшкодуванню сум державного мита, а щодо виконавчого
провадження на користь юридичних осіб слід керуватись додатком №
1 до мирової угоди;
- вимоги щодо закриття всіх виконавчих проваджень, що
стосуються боржника – ВАТ “Донцемент”, стягувачі по яких не
увійшли до складу кредиторів з посиланням на п. 5 ст. 31 Закону
України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
є безпідставними, оскільки мирову
угоду затверджено в процедурі санації, яка регулюється ст.ст. 17-
21 вказаного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
;
- застосування п. 5 ст. 31 вищезазначеного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
можливе лише у тому випадку, коли у справі про банкрутство
відкрито ліквідаційну процедуру.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду в редакції роз’яснення
від 27.03.2002р., ВАТ “Донцемент” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить
скасувати ухвалу суду від 27.03.2002р., якою роз’яснено ухвалу
господарського суду Донецької області від 27.12.2001р.,
залишивши в силі останню в редакції від 27.12.2001р.
При цьому скаржник у поданій касаційній скарзі посилається на
те, що суд, роз’яснюючи прийняту господарським судом Донецької
області ухвалу від 27.12.2001р., в порушення вимог ст. 89 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повністю змінив її зміст.
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч. 2 ст.
111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційні скарги на ухвали
місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у
порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення
місцевого господарського суду, постанови апеляційного
господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суддя за заявою
сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не
змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за
своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи
арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.
Роз’яснюючи ухвалою від 27.12.2001р. прийняту у справі ухвалу
від 27.12.2001р., суд першої інстанції допустив порушення вимог
зазначеної процесуальної норми, змінивши зміст судового акта,
який ним роз’яснюється.
Так, відповідно до п. 2 резолютивної частини ухвали
господарського суду Донецької області від 27.12.2001р. грошові
вимоги кредиторів, не заявлені у встановлений ст. 14 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
термін, вважаються погашеними.
Однак, роз’яснюючи ухвалу господарського суду Донецької області
від 27.12.2001р., суд вказує про неможливість застосування
положення, визначеного п. 5 ст. 31 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, у
процедурі санації, під час якої укладено мирову угоду, тим самим
фактично виключаючи пункт 2 із змісту судового акту, який ним
роз’яснюється.
Разом з тим, такий висновок суду є помилковим, враховуючи
наступне.
Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які
виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у
підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника
подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за
його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.
Після опублікування такого оголошення, згідно п. 15 вказаної
норми, всі кредитори незалежно від настання строку виконання
зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до
боржника, додержуючись встановленого ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
місячного строку, який обчислюється з дня опублікування такого
оголошення та відповідно до визначеного вказаною нормою порядку.
При цьому, якщо, визначене ст. 15 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, право на
подання заяви з грошовими вимогами до боржника у встановлений
зазначеним Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
строк не буде реалізоване
кредитором, в тому числі і кредитором, який на час публікації
оголошення про порушення справи про банкрутство боржника має
безспірні вимоги до цього боржника та відповідні виконавчі
документи, це спричиняє для нього негативні наслідки, оскільки,
в силу п. 5 ст. 31 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, вимоги, заявлені після
закінчення строку, встановленого для їх подання, не
розглядаються і вважаються погашеними.
у разі ж, якщо під час провадження у справі про банкрутство всі
кредитори, включаючи і ті, які мають безспірні вимоги та за
заявами яких вже відкриті виконавчі провадження, не заявлять
своїх вимог до боржника і будуть чекати припинення провадження у
справі, то, після припинення з цих підстав провадження у справі,
дане припинення буде необгрунтованим, оскільки не буде досягнуто
основне завдання Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
– відновлення
платоспроможності боржника.
Таким чином, включення зазначеного пункту щодо погашення не
заявлених у строк вимог кредиторів до ухвали суду від
27.12.2001р. про затвердження мирової угоди та припинення
провадження у справі обумовлено вимогами вищенаведених норм.
Враховуючи викладене, ухвала господарського суду Донецької
області від 27.03.2002р., якою роз’яснено ухвалу цього ж суду
від 27.12.2001р., підлягає скасуванню, а ухвала господарського
суду Донецької області від 27.12.2001р. - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Донцемент” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Донецької області від
27.03.2002р., якою роз’яснено ухвалу цього ж суду від
27.12.2001р., скасувати, залишивши в силі ухвалу господарського
суду Донецької області від 27.12.2001р.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.