ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2002 Справа N 112/3-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В. — головуючого,
Добролюбової Т.В.,
Дроботової Т.Б.,
за участю представників:
від позивача — Паясь М.В., Радюк В.В., Шварцер
Б.О.
від відповідача — Чемерис І.С., Остапенко Л.П. ,
Тасаєв К.Ф.
розглянувши у відкритому Бориспільської об'єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції
касаційну скаргу
на постанову від 20.12.01 Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 112/3-2001 господарського суду
Київської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Тамбрандс-
Україна”
до Бориспільської об'єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним рішення Бориспільської ОДПІ № 89/7/23-
01528476 від 11.03.01
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Тамбрандс-Україна” звернулось із позовом про визнання
недійсним рішення Бориспільської ОДПІ № 89/7/23-01528476 від
11.03.01 про донарахування податку на прибуток в сумі 3903900
грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1171170 грн. за
порушення вимог пунктів 7.3, 7.9 статті 7 Закону України “Про
оподаткуванню прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Підставою для прийняття Бориспільської ОДПІ оскаржуваного
рішення є додатковий акт про результати перевірки правильності
обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток
ТОВ “Тамбрандс-Україна” в частині правомірності віднесення до
валових доходів та валових витрат курсових різниць за період з
01.01.99 по 01.10.00, в якому був зроблений висновок, що в
порушення пунктів 7.3, 7.9 статті 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підприємство
відносило до складу валових доходів та витрат курсові різниці,
нараховані на заборгованість по кредиту в іноземній валюті, у
зв’язку з чим, за перевірений період була занижена сума податку
на прибуток на 5259,0 тис. грн.
Позивач вважає, що віднесення ним до складу валових витрат суми
курсових різниць від перерахунку заборгованості по кредитам в
іноземній валюті є правомірним, тобто таким, що відповідає
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(пункт 7.3 статті 7).
Господарський суд Київської області (суддя Сибіга О.М.) визнав
позовні вимоги обґрунтованими і рішенням від 14—20.09.01 позов
задовольнив, визнав недійсним рішення Бориспільської ОДПІ №
89/7/23-01528476 від 11.03.01.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки позивачем отримано
кредит в іноземній валюті, до оподаткування курсових різниць
необхідно застосувати норми підпунктів 7.3.3 та 7.3.6 пункту 7.3
статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, які регулюють особливості оподаткування операцій
із розрахунками в іноземній валюті.
Крім того, суд дійшов висновку, що п. п. 7.9.2 ст. 7 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
регулює питання оподаткування операцій з борговими вимогами та
зобов'язаннями взагалі не є нормою спеціального регулювання
порядку віднесення до складу валових витрат сум курсових
різниць, нарахованих на заборгованість по кредиту в іноземній
валюті.
За апеляційною скаргою Бориспільської ОДПІ Київський апеляційний
господарський суд (судді: Новіков М.М. — головуючий, Фролова
Г.М., Шаргало В.І.) постановою від 20.12.01 рішення
господарського суду Київської області від 14—20.08.01 залишив
без змін з тих самих підстав.
Бориспільська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 20.12.01, просить її
скасувати, як таку, що не відповідає нормам матеріального права.
На думку Бориспільської ОДПІ підпункт 7.3.6 статті 7 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є логічним продовженням підпунктів 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3 і
застосовується тільки до тих операцій в іноземній валюті, які
включаються до складу валових доходів та витрат підприємства.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні
господарського суду Київської області від 14—20.08.01 та
постанові Київського апеляційного господарського суду від
20.12.01 колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход платника
податку включає загальну суму доходу від усіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в будь-який
формі, в тому числі і доходу, отриманого (нарахованого) від
операцій, здійснюваних із розрахунками в іноземній валюті.
Особливості оподаткування таких операцій визначено пунктом 7.3
статті 7 зазначеного Закону України ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В цьому пункті, зокрема, передбачено порядок визначення доходів,
отриманих (нарахованих) платником податку в іноземній валюті від
здійснення операцій, пов’язаних з продажем товарів (робіт,
послуг) протягом звітного періоду, які перераховуються в гривні
за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку
України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів,
а також витрат, понесених (нарахованих) платником податку в
іноземній валюті протягом звітного періоду у зв’язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
валових витрат такого платника податку. Зазначені доходи і
витрати платника податку не підлягають перерахуванню у зв’язку
зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного
періоду.
Підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 вищеназваного Закону України
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з метою оподаткування передбачено перерахування
будь-якої іноземної валюти або заборгованості в іноземній
валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець
звітного періоду, в гривні за офіційним валютним (обміннім)
курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий
день звітного періоду. При цьому позитивна або від’ємна різниця
між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю
іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до
валових доходів або валових витрат платника податку – кредитора
або до валових витрат чи валових доходів платника податку –
дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного
податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або
заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості,
визначеної на кінець попереднього звітного періоду.
Порівняльний аналіз текстів підпунктів 7.3.3 і 7.3.6 пункту 7.3.
ст. 7 названого Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дає підстави вважати
висновок апеляційного господарського суду про те, що не є умовою
віднесення до складу валових доходів чи валових витрат платника
відображення іноземної валюти або заборгованості в іноземній
валюті у податковому обліку, таким, що грунтується на
правильному застосування вказаних правових норм. Так, підпункт
7.3.3, яким встановлено порядок визначення балансової вартості
заборгованості в іноземній валюті, містить пряму вказівку щодо
податкового обліку такої заборгованості, тоді як підпункт 7.3.6
містить посилання лише на перебування іноземної валюти або
заборгованості в іноземній валюті на обліку платника податку,
наголошуючи при цьому, що передбачений ним порядок перерахунку
іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті
здійснюється з метою оподаткування.
Оскільки в пункті 7.9 ст. 7 названого Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яким
регулюється оподаткування операцій з борговими вимогами та
зобов’язаннями, відсутні будь-які застереження стосовно
іноземної валюти, на заборгованість платника податку чи перед
платником податку у іноземній валюті, що виникла на підставі
кредитного договору, поширюється правило підпункту 7.3.6 пункту
7.3 цієї статті як спеціальної норми, предметом регулювання якої
є будь-яка заборгованість в іноземній валюті безвідносно до
підстав її виникнення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Київської області від 14-20.08.2001
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.12.2001 у справі № 112/3-2001 залишити без змін, а касаційну
скаргу Бориспільської ОДПІ без задоволення.
Головуючий М.Михайлюк
Судді: Т.Добролюбова
Т.Дроботова