ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2002 Справа N 30/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянула у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу фабрики котлів "Р"
на постанову від 15.01.2002
Донецького апеляційного господарського
суду
у справі № 30
господарського суду Донецької області
за позовом фабрики котлів "Р"
до відкритого акціонерного товариства
"Д"
про стягнення 2900472,64 грн.
в засіданні взяли участь представники:
позивача
відповідача
За згодою сторін відповідно до п. 2 ст. 85 та п. 1 ст. 5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 30.05.2002 були оголошені лише вступна та
резолютивна частина постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.2001 по
справі позов задоволене в сумі 560960,13 дол. СИТА, у т.ч.
504960,13 дол. США боргу та 55109,33 дол. США судових витрат.
Постановою судової колегії Донецького апеляційного господарського
суду у складі головуючого, суддів від 15.01.2002 апеляційну скаргу
задоволено, рішення господарського суду Донецької області від
15.11.2001 у справі № 30 скасовано час тково, у позові фабрики
котлів "Р", м. Рацибуж, Польща до ВАТ "Д", м. Горлівка про
стягнення судових витрат відмовлено, в решті рішення залишено без
змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України заслухавши по
яснення представників позивача та відповідача, розглянувши
касаційну скаргу і перевіривши матеріали справи, а також
правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права, встановила, що: у апеляційній скарзі на
рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2001 по
справі № 30 відповідач зазначає, що не погоджується з рішенням в
частині стягнення судових витрат за надання юридичних послуг в
розмірі 54787,93 дол. США, оскільки зарахування юридичних послуг у
відшкодування позивачу судових витрат є неправомірним.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду по
становою від 15.02.2002 задовольнила вимоги заявника з посиланням
на те, що ст. 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
до судових витрат, поряд з іншими, відносить лише
витрати по сплаті послуг адвоката, а не юриста.
Але згідно ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за
проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,
витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у
місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших
витрат, пов'язаних з розглядом справи. Таким чином зазначена
стаття не містить вичерпного переліку витрат, які можуть бути
внесені до судових витрат, тобто суду належить в кожному
конкретному випадку розглядати питання про віднесення до складу
судових витрат не тільки прямо передбачені ст. 44 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
витрати, але й інших витрат, пов'язаних з розглядом
справи.
Ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не обмежує права учасників
господарського судочинства на вибір представника лише адвокатом.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000 по
справі відносно офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції
України ( 254/96-ВР ) (254/96-ВР)
, ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст.
268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення
( 80732-10 ) (80732-10)
встановлено, що обмеження права вибору захисника прав
адвокатом в цивільному, арбітражному, адміністративному та
кримінальному судочинстві є порушенням ст. 59 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
про право на вільний вибір захисника.
В теперішній час в умовах нових економічних відносин справедливим
і необхідним є віднесення всіх судових витрат на ту сторону, яка
за результатами розгляду визнається неправою у спорі, що
розглядається; оскільки даний спір був доведений до суду з вини
відповідача, господарський суд Донецької області правомірно відніс
на нього 55109,93 дол. США судових витрат. Враховуючи викладене та
керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 110-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу фабрики котлів "Р", м. Рацибуж, Польща
задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.01.2002 у справі господарського суду Донецької області № 30
скасувати.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2001 у
справі № 30 залишити без змін.