ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2002 Справа N 15/387
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів : Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
розглянувши касаційну ТОВ “Донбасіндустрія”
скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 20.03.2002
у справі № 15/387
за позовом Володимирецького держлісгоспу
до ТОВ “Донбасіндустрія”
Про стягнення коштів
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2001 року Володимирецький держлісгосп звернувся до суду
з позовною заявою до ТОВ “Донбасіндустрія”, в якій, посилаючись
на договори № 5/02 від 15.02.2000 та № 6/02 від 15.02.2000,
просив стягнути з відповідача суму боргу – 5427,37 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.01.2002
(суддя Якушенко Р.Є.) позов задоволено частково, стягнуто з
відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1109,10
грн. в решті позову та у клопотанні про збільшення позовних
вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
20.03.2002 (судді: Дзюба О.М., Агапон А.Л., Шевкова Т.А.)
зазначене рішення суду залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить зазначені судові рішення
в частині стягнення з ТОВ “Донбасіндустрія” суми основного боргу
1150,08 грн. скасувати, посилаючись на те, що позивач
необгрунтовано включив її до позовних вимог, оскільки сам же
раніше і виключив цю суму, що підтверджується листом № 184 від
07.07.2000.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав:
Як видно з матеріалів справи, Володимирецьким держлісгоспом було
заявлено позов про стягнення 5427,37 грн. заборгованості по
оплаті лісопродукції, поставленої відповідачу за договором №
5/02 від 15.02.2000.
Відповідач, заперечуючи проти пред’явленого до нього позову,
посилався, зокрема, на те, що держлісгоспом за вказаним
договором необгрунтовано було включено до розрахунку 1150,08
грн., так як з боку останнього мала місце недопоставка
лісопродукції.
Суд першої та другої інстанції залишили зазначене питання без
перевірки, вважаючи, що стягнення суми недостачі не є предметом
спору.
Проте, такий висновок судових інстанцій є помилковим.
Як наведено вище, відповідачем оспорюється пред’явлена до нього
сума заборгованості, а тому суд, на виконання вимог ст.ст. 32-
34, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, повинен був з’ясувати дійсні обставини справи з
цього питання.
Враховуючи ж, що з’ясування вказаного питання може вплинути на
правильність розрахунку, а звідси і на законність і
обгрунтованість прийняття рішення щодо заявленої суми, тому
судові рішення в цій частині підлягають скасуванню у повному
обсязі.
Щодо відхилення судом клопотання позивача про збільшення
позовних вимог, то воно, виходячи з вимог ст. 46 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є обгрунтованим, з
чим підставно погодився і суд другої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Донбасіндустрія” задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
20.03.2002 та рішення господарського суду Луганської області від
4.01.2002 в частині заявленого позову скасувати і справу
передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції, в
іншому складі суду.
В решті зазначене рішення і постанову суду залишити без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і: І.Вовк
П. Гончарук