ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.05.2002 Справа N 2-3/1023-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. – головуючої,
Яценко О.В.,
Харченко В.М.
за участю
представників
від позивача: не з’явився
від відповідача: Тизунь Є. П. – дов. від 27.05.2002
р.
№ 123
розглянув матеріали Відкритого акціонерного товариства
касаційної скарги “Кримський содовий завод”
на рішення та постанову від 10.01.2002 р. господарського
суду АР Крим та від 13.02.2002 р.
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-3/1023-2002 господарського суду
АР Крим
за позовом Малого приватного підприємства
“Аргумент”
до Відкритого акціонерного товариства
“Кримський содовий завод”
Про стягнення 171871 грн.
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в
якій просить стягнути з відповідача ВАТ “Кримський содовий
завод” заборгованість за виконані роботи в сумі 171871 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до укладеного між
позивачем та відповідачем договору від 11.03.2000 р. та
додаткової угоди від 01.06.2000 р. відповідач був зобов’язаний
оплатити виконані позивачем роботи до 12.09.2001 р., але за
період з 12.09.2000 р. по 12.09.2001 р. на розрахунковий рахунок
МПП “Аргумент” не надійшло жодної суми в рахунок оплати
виконаних робіт за договором від 11.03.2000 р. Претензія
позивача на суму 171848 грн. була залишена відповідачем без
відповіді.
Рішенням господарського суду АР Крим від 10.01.2002 р. (суддя І.
Соколова) вимоги позивача були задоволені в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, прийнявши від
позивача виконані роботи, не виконав свої зобов’язання перед
позивачем відповідно до вищезазначених договору та додаткової
угоди в частині оплати робіт до 12.09.2001 р.
Відповідно до ст. 161, 162 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у
встановлений строк, згідно вказівкам закону, акту планування,
договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань та
одностороння зміна умов договору не допускається за виключенням
випадків, передбачених законом.
За таких обставин господарський суд АР Крим вважає вимоги
позивача такими, що підлягають задоволенню, так як вони
базуються на вимогах чинного законодавства, умовах договору та
підтверджуються матеріалами справи.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.02.2002 р., прийнятою у складі суддів: Т. Фєнько, І.
Черткової, О. Градової, рішення у справі залишено без зміни з
тих же мотивів.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на рішення та постанову у справі, в якій
просить вказані процесуальні документи скасувати, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального права при їх
прийнятті.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач клопочеться
про відновлення йому строку для подання касаційної скарги та
посилається при цьому на те, що подана ним касаційна скарга,
вперше була подана в межах строків, визначених ст. 110
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, однак
ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2002 р.
повернута без розгляду з причини оплати держмита на неналежний
рахунок.
Подання до суду платіжного документу про сплату державного мита
за уточненими реквізитами одержувача коштів є підставою для
відновлення пропущеного скаржником строку для подання касаційної
скарги.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку,
що суд при прийнятті рішення та постанови у справі за зібраними
та оціненими доказами передчасно дійшов висновку про
обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Відповідно до ст.ст. 47, 43, 82 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
При вирішенні господарського спору по суті, за результатами
обговорення усіх обставин справи господарський суд приймає
рішення. Згідно ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Відхилення судом поданих відповідачем доказів без їх перевірки
та оцінки в сукупності, призвело до неповного з’ясування
обставин, що мають значення у справі і неможливістю касаційною
судовою інстанцією здійснити перевірку правильності застосування
судом правових норм. До таких висновків Вищий господарський суд
України дійшов, виходячи з такого.
Між ВАТ “Кримський содовий завод” та МПП “Аргумент” був
укладений договір щодо створення науково-технічної продукції
№ А-2000/21-848 від 11.03.2000 р. Згідно п.п. 2.1. договору було
передбачено, що за виконану науково-технічну продукцію
відповідно до договору замовник перераховує виконавцю згідно
протоколу про договірну ціну за перший етап роботи 15000 грн.,
після підписання акту виконаних робіт 50% річної економії газу,
отриманої від впровадження нової системи інтенсифікації (СІГ).
Як вбачається з матеріалів справи, за перший етап робіт сторони
здійснили розрахунок, про що свідчить додаткова угода від
01.06.2000 р. до договору № А-2000-21-848 (а.с. 8), згідно якого
ВАТ “Кримський содовий завод” здійснив оплату у векселях на суму
15000 грн. (акт приймання-передачі від 19.09.2000 р. (а.с.
69-72)).
Другий етап оплати, відповідно до п. 2.1 договору
№ А-2000/21-848 від 11.03.2000 р. може мати місце після
підписання акту виконаних робіт 50% річної економії газу,
отриманої від впровадження нової системи інтенсифікації (СІГ).
З матеріалів справи вбачається, що нова система інтенсифікації
пройшла технічні випробування, про що свідчить акт
приймання-передачі від 12.09.2000 р. до договору № А-2000/21-848
від 11.03.2000 р. (а.с. 10), а також акт випробувань СІГ від
19.07.2000 р.
Проведення випробувань, з розрахунком можливої економії газу
судом І і ІІ інстанції визнано, як виконання договору про
впровадження науково-технічної продукції.
Приймаючи оскаржуване рішення та постанову про стягнення
заборгованості, суд не взяв до уваги ту обставину, що
науково-технічна продукція розробляється на основі технічних
умов, що встановлюються газопостачальною та газопобутовою
організаціями.
Згідно наказу Держкомнафтогазу від 01.11.1994 р. зі змінами від
20.08.1997 р. “Про затвердження “Правил подачі та використання
природного газу в народному господарстві України”. Для виконання
науково-технічної продукції споживач, або за його дорученням
проектна організація, повинен одержати від газопостачальної та
газопобутової організації технічні умови проектування газового
обладнання з урахуванням вимог раціонального використання газу –
від Державної інспекції, та при розробці нових типів
газоспоживаючого промислового обладнання. Технічні умови та їх
розроблення підлягають обов’язковому погодженню з Державною
газінспекцією, Держнаглядохоронпраці та Держстандартом України.
Положенням ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначені межі перегляду справи в касаційній
інстанції, зокрема, касаційна інстанція не має права збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки, вирішуючи спір по суті стягнення заборгованості, судом
неправильно застосовані норми матеріального права щодо
визначення виконаних науково-технічних робіт, зазначене призвело
до залишення без оцінки доказів відсутності технічних умов для
проектування газового обладнання, а отже, обставини справи, на
яких будується позовна вимога, судом не встановлені, або не
спростовані. За таких обставин, рішення та постанова по справі
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 53, 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити Відкритому акціонерному товариству “Кримський содовий
завод” строк для подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Кримський
содовий завод” задовольнити.
Рішення господарського суду АР Крим від 10.01.2002 р. скасувати.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
13.02.2002 р. скасувати.
Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуюча Є.М. Борденюк
Судді: О.В. Яценко
В.М. Харченко