ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2002                                      Справа N 20/482

                             м. Київ

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги

О.Ф.-   головуючого,  Козир  Т.П.  ,  Семчука  В.В.,  за  участю

представників відповідача – ТОВ “Інтеркас-Київ” –  Танцюри  В.Б.

дов.  від  24.05.2002 р. № 37/2002-и; Горащенкова О.М. дов.  від

24.05.2002 р. № 36/2002-и;

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Могос”  на

рішення  господарського  суду м. Києва  від  16.11.2001  року  у

справі  за  позовом  приватного  підприємства  “Могос”  до   ТОВ

“Інтеркас-Київ” 

про   стягнення боргу,

                       В С Т А Н О В И В:

    У вересні 2001 року приватне підприємство “Могос” звернулось

до суду з позовом про стягнення боргу до ТОВ “Інтеркас-Київ”.

    В позовній заяві зазначено, що борг в сумі 98 793 гривень 81

коп. утворився згідно договору про переведення боргу № 169/98-ПД

від 15.04.1998 року за товар, поставлений за договорами поставки

№  14/0597-15  від 15.05.1997 року та № 171/98-ДП від  1.02.1998

року.

     Рішенням господарського суду м. Києва від 16.11.2001 року в

позові   відмовлено  в  зв’язку  з  пропуском  строку   позовної

давності.

     В  касаційній  скарзі  позивач  просить  скасувати  рішення

господарського   суду  м.  Києва,  посилаючись  на   неправильне

застосування судом норм матеріального права.

     Вважає,  що строк позовної давності не пропущено,  оскільки

зобов’язання між сторонами існують лише на підставі договору про

переведення боргу № 169/98-ПД.

     Вислухавши пояснення представників відповідача, обговоривши

доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,

що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

      Згідно  ст.  77  ЦК  України  ( 435-15  ) (435-15)
          зміна  осіб  у

зобов’язанні не тягне за собою зміну строку позовної давності.

    Відповідно до ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         закінчення строку

позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови

в позові.

     Як  встановлено  судом, предметом спору є вартість  товару,

поставленого за договорами № 14/0597-15 від 15.05.1997 року та №

171/98-ДП від 1.02.1998 року.

Відмовляючи в позові, господарський суд прийшов до висновку,  що

позивач  без  поважних причин пропустив строк позовної  давності

для пред’явлення вимоги за цими договорами.

Судом  встановлено, що строк позовної давності  за  договором  №

14/0597-15  збіг 7.06.2002 року, а за договором № 171/89-ДП  від

1.02.1998 року - 17.04.2001 року.

За  умовами  договору  про переведення  боргу  №  169/98-ПД  від

15.04.1998 року, відповідач прийняв на себе боргові зобов’язання

СП  “Континенталь” за договором № 14/0597-15 від 15.05.1997 року

в сумі 161 253 гривень 48 копійок.

Та  обставина, що за вказаним договором відбулася зміна  осіб  у

зобов’язанні, не впливає на перебіг строку позовної давності  за

наведеними договорами поставки.

З  огляду на викладене, суд дав вірну юридичну оцінку обставинам

справи та відмовив в позові.

За  таких обставин підстав для скасування рішення господарського

суду м. Києва не вбачається.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу приватного підприємства “Могос”  залишити  без

задоволення,  а  рішення  господарського  суду  м.   Києва   від

16.11.2001 року – без зміни.

Головуючий, суддя       О. Шульга

Судді                   Т.Козир

                        В.Семчук