ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.2002 Справа N 25/1184
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В. Дроботової
Т.Б.
за участю представників позивача - Калмичкова О.О д.№
сторін 9
розглянувши у відкритому відповідача - Кліщ М.В. д. від
судовому засіданні в м. 12.12.01
Києві Державної податкової інспекції
касаційну скаргу у Печерському районі м. Києва
на постанову Київського Господарського суду
апеляційного
від 11.02.2002
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “МІТ” м. Київ
до Державної податкової інспекції
у Печерському районі м. Києва
про Зобов’язання надати висновок до
відділу Державного казначейства
про відшкодування бюджетної
заборгованості з ПДВ за червень
2001
Товариством з обмеженою відповідальністю “МІТ” 30.08.2001р.
заявлений позов до Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва про зобов’язання останньої надати висновок до
відділу Державного казначейства про відшкодування бюджетної
заборгованості з ПДВ за червень 2001 р. загалом на суму 77869,00
грн. з нарахуванням додатково 3224,00 грн. процентів. Позовні
вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками господарської
діяльності позивача у червні 2001 р. різниця між загальною сумою
податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту має від'ємне
значення, і відповідно до вимог підпункту 8.6 статті 8 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає
відшкодуванню. У зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування
сума не відшкодована, відповідно до приписів підпункту 7.7.3
статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визнається бюджетною заборгованістю, на яку
нараховуються проценти на рівні 120 % від облікової ставки
Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2001 року, що
прийняте суддею Муравйовим О.В. позовні вимоги задоволені у
повному обсязі. Державну податкову інспекцію у Печерському
районі м. Києва зобов’язано упродовж п’яти днів з моменту
отримання рішення у даній справі надати до відділення Державного
казначейства у Печерському районі м. Києва висновок про
експортне відшкодування з ПДВ Товариству з обмеженою
відповідальністю “МІТ” за червень 2001 р. загалом на суму
77869,00 грн. та процентів на суму 3224,00 грн. Рішення суду
мотивоване доведеністю матеріалами справи факту існування суми
бюджетної заборгованості з ПДВ, що підлягає відшкодуванню
відповідно до вимог підпункту 8.6 статті 8 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та обов’язок
податкової служби надати висновок згідно приписів Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.97 №
209/72.
Київський Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Островича С.Е. та суддів Бакуліної С.В. та Мачульського Г.М.
постановою від 11.02.2002 року залишив перевірене рішення
Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у
Печерському районі м. Києва без задоволення.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду
прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі. При
цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не
враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України “Про
впорядкування відшкодування податку на додану вартість та
розрахунків з бюджетом”, якою затверджений порядок проведення
розрахунків з відшкодування сум ПДВ у частині, що належить
зарахуванню на поточний рахунок платника податку. Зокрема
пунктом 2 згаданого порядку передбачено, що операції з
відшкодування сум податку здійснюються на підставі даних
декларації з податку на додану вартість, що подається платником
до органу державної податкової служби за місцем реєстрації, і
стосуються лише тих платників, у яких настали терміни
відшкодування податку на додану вартість згідно із
законодавством. Державна податкова інспекція звертає увагу суду
і на те, що, відшкодування позивачеві бюджетної заборгованості з
ПДВ можливе лише за умови додержання останнім вимог Постанови
Кабінету Міністрів України “Про впорядкування відшкодування
податку на додану вартість та розрахунків з бюджетом”, якою
встановлено, що у разі відшкодування сум податку в рахунок
погашення заборгованості кредитора (кредиторів) платника податку
з платежів до державного бюджету розрахунки здійснюються між
органом державної податкової служби за місцем реєстрації
платника податку, якому проводиться відшкодування з бюджету
податку на додану вартість, та кредитором (кредиторами)
платника, у якого на дату проведення відшкодування є
заборгованість перед державним бюджетом. Відшкодування платнику
податку сум податку проводиться одночасно з погашенням його
кредиторові (кредиторам) заборгованості з платежів до державного
бюджету. На думку заявника, проведення відшкодування можливе за
участю двох учасників розрахунків і повинно вирішуватись
відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про
впорядкування відшкодування податку на додану вартість та
розрахунків з бюджетом”.
Окрім того, ДПІ зауважує на тому, що чинне законодавство України
передбачає нарахування процентів на суму бюджетної
заборгованості, але не містить обов’язку щодо відшкодування
нарахованих процентів з Державного бюджету України.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В. пояснення представника ДПІ у Печерському
районі м. Києва, який підтримав касаційну скаргу і просить
скерувати справу на новий розгляд, заперечення представника
позивача, перевіривши повноту встановлених обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки господарським судом міста
Києва, Вищий господарський суд України відзначає наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю “МІТ” подано до ДПІ у
Печерському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за період
червень 2001 р., а також розрахунок експортного відшкодування до
неї.
Заявлені до відшкодування суми бюджетної заборгованості з ПДВ,
відображені у податковій декларації, загалом на суму 77869,00
грн. визнані господарським судом міста Києва обґрунтованими, на
момент розгляду справи непогашеними, підтверджені матеріалами
справи і не заперечуються відповідачем.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України
визначені статтею 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Приписами підпункту 8.1. статті 8
названого Закону передбачено право платника податку, який
здійснює згадані експортні операції і подає розрахунки
експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, на
отримання такого відшкодування.
Відповідно до вимог підпункту 8.6. статті 8 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне
відшкодування надається упродовж 30 календарних днів, наступних
за днем подання розрахунку експортного відшкодування.
Під час розгляду справи, господарським судом міста Києва
встановлено, що визначений приписами підпункту 8.6. статті 8
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк проведення експортного відшкодування позивачу за
декларацією за червень 2001 р. – минув.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є порушення
передбаченого Законом права Товариства на отримання з Державного
бюджету України надмірно сплаченого ПДВ упродовж 30 календарних
днів з дня подання розрахунку експертного відшкодування.
Відповідно до частини 5 пункту 7.7.3 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за наведеної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету.
Однак, у даному випадку предмет позову включає вимогу про
зобов’язання ДПІ надати висновок до відділу Державного
казначейства України про відшкодування бюджетної заборгованості
з ПДВ.
Висновки Київського апеляційного господарського суду у даній
справі стосовно правомірності заявлених позивачем вимог
ґрунтуються на приписах підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пункту 5
Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.97 №
209/72.
Проте, надане Законом України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання
бюджетного відшкодування не ставиться у залежність від факту
виконання податковими органами приписів пункту 5 Порядку
відшкодування ПДВ щодо надання відповідного висновку до органів
Державного казначейства України.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Водночас судом першої і апеляційної інстанцій у цій справі
залишений без уваги обраний позивачем спосіб захисту порушеного
права, визначеного Законом України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та відповідність заявлених ним вимог за
своїм змістом цьому Законові.
Приписами частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно
для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
За таких обставин, відповідно до пункту 3 статті 111-9
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а
справа скеровується на новий розгляд до господарського суду
міста Києва.
З огляду на викладене, керуючись статтями 1, 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2001р. та
постанову Київського апеляційного суду від 11.02 2002р. у справі
№ 25/1184 скасувати, справу скерувати до Господарського суду м.
Києва на новий розгляд.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва задовольнити.
Головуючий М. Михайлюк
Судді Т. Добролюбова
Т.Дроботова