ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.2002 Справа N 19/654
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Подоляк О. А. за участю
представників відповідачів: АКБ “Райффайзенбанк Україна”
Заморського О. В. дов. від 21.05.2002 року № 01/01-15/363 та
Дочірнього підприємства “Агротехнічна компанія” Макарченко В.В.
дов. від 14.02.2002 року № 60, розглянувши касаційну скаргу
Дочірнього підприємства “Агротехнічна компанія” на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2002 року
у справі за позовом ТОВ “Торгово-промислова фірма “Джі. Сі. М.
Індастріс Інк” до Дочірнього підприємства “Агротехнічна
компанія” та АКБ “Райффазенбанк – Україна”
про визнання договору неукладеним та витребування безпідставно
набутого майна,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2001 року ТОВ “Торгово-промислова фірма “Джі.
Сі. М. Індастріс Інк” звернулось до суду з позовом до Дочірнього
підприємства “Агротехнічна компанія” та АКБ “Райффазенбанк –
Україна” про визнання договору неукладеним та витребування
безпідставно набутого майна.
В позовній заяві вказав, що 12.04.2000 року за попередньою
домовленістю з Дочірнім підприємством “Агротехнічна компанія”
про укладення письмового договору направив відповідачу проект
договору купівлі-продажу 642,68 тонн пшениці 3-го класу та
перерахував 287702 гривні передоплати.
Відповідач цей договір не підписав і позивачу не повернув;
жодних дій, спрямованих на виконання договору, не вчинив; кошти
не повернув.
АКБ “Райффазенбанк – Україна” не виконав домовленості з
позивачем про перерахування цих коштів лише після укладення
письмового договору.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 27.11.2001 року,
залишеним без зміни постановою Київського апеляційного
господарського суду від 19.02.2002 року, позов задоволено.
Визнано неукладеним договір купівлі-продажу 642,68 тонн пшениці
3-го класу за ціною 465,12 гривень за 1 тонну.
З Дочірнього підприємства “Агротехнічна компанія” на користь ТОВ
“Торгово-промислова фірма “Джі.Сі.М.Індастріс Інк” стягнено 287
702 безпідставно набутих гривень.
Відмовлено в позові до АКБ “Райффазенбанк – Україна”.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Дочірнє підприємство
“Райффазенбанк – Україна” просить їх скасувати і залишити позов
без розгляду, посилаючись на порушення судом апеляційної
інстанції норм процесуального права.
Зазначає, що, в порушення ст.ст. 5, 6 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд прийняв до провадження справу, по якій сторони
не вжили заходи досудового врегулювання спору.
Господарський суд м. Києва прийняв справу до свого
провадження з порушенням правил територіальної підсудності і
вийшов за межі своєї компетенції, розглянувши в одному
провадженні штучно об’єднані позовні вимоги та стягнувши кошти з
одного відповідача, а не солідарно з обох, як того вимагав
позивач.
Крім того, в порушення ст. 8 Закону України “Про
прокуратуру” та п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд не залучив до участі у справі прокурора.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 154 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, коли сторони
домовились укласти договір у певній формі, він вважається
укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за
законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.
Згідно ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка одержала
майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави,
встановленої законом або договором, зобов’язана повернути
безпідставно придбане майно цій особі.
Як встановлено судом, 10.04.2000 року ТОВ “Торгово-промислова
фірма “Джі. Сі. М. Індастріс Інк” та ДП “Агротехнічна компанія”
домовились укласти письмовий договір купівлі-продажу пшениці.
Позивач направив продавцю свій проект договору і в якості
передоплати пшениці перерахував ДП “Агротехнічна компанія”
287702 гривні платіжними дорученнями від 12.04.2000 року № 319 і
від 20.04.2000 року № 371.
ДП “Агротехнічна компанія” договір не підписало, ніяких дій по
його виконанню не виконало, а одержані кошти безпідставно
перерахувало на депозитний рахунок прокуратури Тернопільської
області.
За таких обставин суд прийшов до правильного юридичного
висновку, що договір між сторонами не укладено, а у ДП
“Агротехнічна компанія” виник обов’язок повернути безпідставно
набуті кошти.
Тому суд обгрунтовано стягнув спірну суму з відповідача та
відмовив у позові до АКБ “Райффазенбанк – Україна”.
Разом з тим, висновок про визнання договору неукладеним в
резолютивній частині рішення суду зайвий, а тому п. 2 підлягає
виключенню.
П. 1 резолютивної частини рішення суду підлягає зміні в частині
часткового задоволення позову.
Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки не
грунтуються на законі.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Змінити рішення господарського суду м. Києва від 27.11.2001 року
і постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.02.2002 року.
П. 1 резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва
від 27.11.2001 року викласти в наступній редакції: “Позов
задовольнити частково”; п. 2 виключити.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді Т. Козир
О. Подоляк