ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
23.05.2002 Справа N 5/1062-17/346
(Постанову залишено без зміни постановою Судової палати
у господарських справах Верховного Суду України
від 13 серпня 2002 року)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабана В.В., суддів: Грека Б.М. (доповідача у
справі), Чупруна В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ангел"
на постанову від 19.11.2001 Львівського апеляційного
господарського суду у справі N 5/1062-17/346 господарського суду
Львівської області за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Ангел" до державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним рішення
податкового органу,
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились,
встановив:
Рішенням арбітражного суду Львівської області від 19.04.2001
у справі N 5/1062-17/346 (суддя Галушко Н.А.) в частині
донарахування податку на додану вартість в сумі 4120,96 грн.,
податку на прибуток в сумі 12367,71 грн., застосування фінансових
санкцій у вигляді штрафу по податку на додану вартість в сумі
4120,96 грн., штрафу по податку на прибуток в сумі 3710,31 грн.,
пені в сумі 17748,46 грн. визнано недійсним рішення ДПІ у
Шевченківському районі м. Львова N 3047-23-2/23271799/1683 від
17.11.2000.
Зобов'язано повернути з державного бюджету на р/р позивача
8407,00 списані кошти згідно рішення ДПІ у Шевченківському районі
м. Львова N 3047-23-2/23271799/1683 від 17.11.2000.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
07.11.2001 у справі N 5/1062-17/346 (судді: Юркевич М.В., Бонк
Т.Б., Бойко С.М.) наведене рішення суду залишено без змін з
підстав, наведених у рішенні.
Не погоджуючись з прийнятими по справі рішенням та
постановою, ТзОВ "Ангел" подало касаційну скаргу, якою просить
рішення та постанову скасувати в частині залишення без змін
рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.
На думку заявника, в рішенні та постанові не дано оцінки
фактичним цивільно-правовим відносинам і їх наслідкам, в частині
настання правових наслідків по угодах, визнаних недійсними.
Окрім того, апеляційний суд залишив поза увагою невиконання
п. 2 ухвали від 02.11.2001.
При цьому, як стверджує заявник, постанова прийнята з
порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема
принципу повноти, всебічності і об'єктивності.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального законодавства при прийнятті оспорюваного судового
акта доходить до висновку про необгрунтованість касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Ангел" укладено
договір N 408 від 01.12.96 з ПВП "Донеччина". Рішенням
арбітражного суду по справі N 2/1898-5/38 від 15.02.2000 договір
N 408 від 01.12.96, укладений між ТзОВ "Ангел" та ПВП "Донеччина",
визнано недійсним постановою арбітражного суду від 07.07.2000 та
постановою ВАС України N 2/1989-5/38 від 13.08.2000 рішення суду
залишено без змін.
Із аналізу матеріалів справи слідує, що підставою проведення
перевірки ТзОВ "Ангел" було визнання недійсною вказаної угоди.
ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 16.11.2000 проведена
тематична документальна перевірка діяльності ТзОВ "Ангел" з
питання правомірності віднесення на розрахунки з бюджетом ПДВ в
грудні 1996 - лютому 1997 р. та податку на прибуток по
взаєморозрахунках з ПВП "Донеччина", по результатам якої було
складено акт.
17.11.2000 ДПІ винесено рішення N 3047-23-2/23271799/1683 про
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
законодавства про оподаткування.
Судом апеляційної інстанції, на підставі надання ретельної
правової оцінки документам, встановлено, що за угодою, яка визнана
недійсною, відсутній об'єкт оподаткування у продавця, а отже у
покупця не виникає право на зменшення суми податку на додану
вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму податку,
перерахованого продавцю у складі ціни товарів за даною угодою.
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
податок на додану вартість" від 26.12.92 N 14-92 ( 14-92 ) (14-92)
об'єктом оподаткування є оборот з реалізації товарів (робіт,
послуг). Поняття "реалізація" як об'єкт оподаткування ПДВ
базується на переліку цивільно-правових угод, що пов'язані з
передачею права власності, а саме: реалізація продукції (робіт,
послуг) - це господарська операція суб'єкта підприємницької
діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію
іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну
суму коштів або боргових зобов'язань (Закон України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Господарська операція, яка фактично не відбулась, не може
бути об'єктом оподаткування, оскільки за угодою, яка визнана
недійсною, не відбулась передача права власності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що
цивільно-правовий аспект таких господарських операцій тісно
пов'язаний з їх податковим аспектом. Отже зміни в юридичному
статусі цих операцій впливають на їх оподаткування.
Висновки, зроблені в судових актах, відповідають фактичним
обставинам справи.
Водночас підлягають відхиленню заперечення позивача про те,
що суд, зобов'язавши подати декларацію, розглянув справу та виніс
постанову, чим порушив принцип повноти та всебічності розгляду
справи.
Колегія суддів вважає, що вимогу про надання відповідних
доказів зі сторони відповідача, а саме: декларацію позивача за
грудень 1996 р. слід визнати сугубо формальною і не відповідає
вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
з тих підстав, що інформація, яка міститься в даному
документі, була предметом дослідження і оцінки.
Окрім того, керуючись матеріалами справи, апеляційна
інстанція безпосередньо вивчила і оцінила їх та дала відповідну
оцінку.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про
правомірність застосування судом при прийнятті оскаржуваної
постанови до спірних правовідносин норм податкового законодавства
та відсутністю будь-яких підстав вважати, що судом помилково
застосовано матеріальне чи процесуальне право в розрізі даного
спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
19.11.2001 у справі N 5/1062-17/346 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ангел" без
задоволення.
2. Матеріали справи скерувати господарському суду Львівської
області.
Головуючий В.Чабан
Судді Б.Грек
В.Чупрун