ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2002 Справа N 05-01/189/6-16”а”/10/7
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів : Невдашенко Л.П.
Полякова Б.М.
розглянувши касаційні Товариства з обмеженою
скарги та клопотання про відповідальністю “Цукровий завод
зупинення виконання Новоукраїнський”, м. Новоукраїнка
постанови
на постанову від 12.03.2002 та ухвалу від
18.02.2002
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 05-01/189/6-16”а”/10/7
господарського суду Кіровоградської області
за заявою Відкритого акціонерного товариства
“Кіровоградське автотранспортне
підприємство “Агробудавтосервіс”,
м. Кіровоград
до Відкритого акціонерного товариства
“Новоукраїнський цукровий завод”,
м. Новоукраїнка
Про визнання банкрутом
в судовому засіданні взяли участь представники :
ТОВ “Цукровий завод Новоукраїнський”: Чельник О.С., Зінченко
Р.А. Дегтярьов О.А.
ВАТ “Новоукраїнський цукровий завод”: Носков А.А., Мазка В.П. ,
Шатохіна О.І., Вонс В.Я., Трофіменко В.О. Воробйова Т.О.,
Юрченко В.О.
Представник Генеральної прокуратури України – Клавкін М.В.
В судовому засіданні 22.05.2002 року оголошена перерва до
5.06.2002 року.
В судовому засіданні 5.06.представником боржника та кредиторами
заявлені клопотання:
- про відвід від участі у справі представника Генеральної
прокуратури України;
- про об’явлення перерви у судовому засіданні до.09.2002 року;
- про об’явлення перерви в судовому засіданні до розгляду
Печерським місцевим судом м. Києва заяви про оскарження дій
Генеральної прокуратури України та усунення її представника від
участі у справі;
- про відвід колегії суддів від розгляду справи.
Клопотання про відвід колегії суддів від розгляду справи
розглянуту в порядку, передбаченому статтею 20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і відхилено, як
необгрунтоване.
Інші клопотання розглянуті колегією суддів і також відхилені як
необгрунтовані.
Колегія суддів встановила:
Постановою господарського суду Кіровоградської області від
09.01.2002 ВАТ “Новоукраїнський цукровий завод” визнано
банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Суд мотивував постанову тим, що за період провадження в справі
про банкрутство, в тому числі санації, відсутні ознаки
відновлення платоспроможності боржника, виробнича діяльність
носить збитковий характер, грошові кошти, які можуть бути
направлені на задоволення вимог кредиторів боржника, відсутні,
не зважаючи на значне зменшення кредиторської заборгованості за
рахунок списання заборгованості по сплаті податку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.03.2002
- скасовано постанову господарського суду Кіровоградської
області від 09.01.2002;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового
комплексу “Новоукраїнський цукровий завод”, що укладений
26.06.2001 ТОВ “Новоукраїнський цукровий завод” та арбітражним
керуючим “ВАТ “Новоукраїнський цукровий завод”;
- затверджено мирову угоду, укладену між боржником ВАТ
“Новоукраїнський завод” та комітетом кредиторів.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.02.2002 ТОВ “Цукровий завод “Новоукраїнський” заборонено
вчиняти дії по відчуженню майна, яке є предметом договору
купівлі-продажжу від 26.06.2001.
Скасовуючи постанову Кіровоградського господарського суду від
09.01.2002 про визнання ВАТ “Новоукраїнський цукровий завод”
банкрутом, апеляційна інстанція послалася на те, що вказана
постанова винесена без повного з’ясування обставин справи та без
врахування вимог ст. 44 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, зокрема того, що санація боржника, як
сільськогосподарського підприємства повинна проводитися на строк
до закінчення періоду необхідного для реалізації виробленої та
переробленої сільськогосподарської продукції.
Приймаючи постанову стосовно визнання недійсним договору купівлі-
продажу цілісного майнового комплексу та затвердження мирової
угоди апеляційна інстанція послалася на вимоги ст. 99
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
згідно яких апеляційна інстанція користується правами, наданими
суду першої інстанції.
Оскаржуючи постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.03.2002, що зачіпає права і обов’язки
ТОВ “Новоукраїнський цукровий завод” скаржник просить її
скасувати, посилаючись на те, що апеляційна інстанція,
розглядаючи справу в апеляційному провадженні вийшла за межі
своїх повноважень і розглянула вимоги, що не були предметом
розгляду в суді першої інстанції.
ТОВ “Новоукраїнський цукровий завод” вказує на порушення
апеляційною інстанцією вимог статті 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме, про час і
місце слухання справи його не було повідомлено належним чином,
що унеможливило надання суду документів на підтвердження його
заперечення на апеляційну скаргу.
ТОВ “Новоукраїнський цукровий завод” просить також скасувати
ухвалу апеляційного суду від 18.02.2002, мотивуючи це тим, що
заборона вчиняти будь-які дії по відчуженню майна має
стосуватися боржника ВАТ “Новоукраїнський цукровий завод”, а не
ТОВ “Цукровий завод Новоукраїнський”, оскільки щодо ТОВ
“Цукровий завод “Новоукраїнський” ніяких вимог суд першої
інстанції не розглядав.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Ухвалою арбітражного суду Кіровоградської області від 31.03.2000
щодо боржника ВАТ “Новоукраїнський цукровий завод” застосовано
процедуру санації на строк до 01.11.2000.
Розглядаючи звіт керуючого санацією у судовому засіданні, що
надійшов до суду 15.01.2001, арбітражний суд встановив, що за
період санації з.03.2000 по січень 2001 план санації фактично не
виконано. В результаті виробничо-господарської діяльності за цей
період збитки склали 3931600 грн. Грошові кошти, які можуть бути
спрямовані на задоволення вимог кредиторів відсутні.
Господарська діяльність цукрового заводу носить сезонний
характер. За час санації з.03.2000 по січень 2001 закінчився
період переробки заводом цукрового буряка, однак фінансовий стан
підприємства не покращився, а навпаки з’явилися нові збитки, у
зв’язку з чим до суду звернулися кредитори зі скаргами на
збитковість діяльності підприємства та відсутність ознак
відновлення його платоспроможності.
Враховуючи ці обставини, суд прийшов до висновку, що продовження
строку процедури санації не призведе до відновлення
платоспроможності боржника і постановою від 30.03.2001 визнав
його банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.
Постановою колегії Вищого господарського суду України від
30.10.2001 скасовано постанову арбітражного суду Кіровоградської
області від 30.03.2001 та постанову цього ж суду від 22.05.2001,
справу передано на новий розгляд.
Ухвалою суду від 10.12.2001 господарський суд Кіровоградської
області зобов’язав кредиторів надати письмову інформацію щодо
проведення або не проведення з ними розрахунків в процедурі
ліквідації, а також надати суду пропозиції щодо продовження
санаційної процедури або введення ліквідаційної процедури.
На виконання цієї ухвали, суду було подано протоколи зборів
кредиторів та засідання комітету кредиторів від 26.12.2001.
З протоколу зборів кредиторів вбачається, що за пропозицією
голови зборів вирішення питання стосовно продовження санації або
введення ліквідаційної процедури доручено комітету кредиторів.
Комітет кредиторів 26.12.2001 прийняв рішення про розроблення
проекту мирової угоди, про що повідомив суд.
Між тим, відповідно до ст. 21 Закону саме збори кредиторів, а не
комітет кредиторів мали прийняти рішення стосовно подальшої
процедури у справі про банкрутство: санації, ліквідації чи
укладання мирової угоди.
В разі не прийняття зборами кредиторів одного з цих рішень, суд,
відповідно до Закону, розглядає питання про визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Заслухавши пояснення кредиторів про те, що погашення боргів за
період провадження у справі про банкрутство, в тому числі і
санації не здійснено, в господарській діяльності підприємства
відсутні ознаки відновлення платоспроможності боржника, що
підтверджено матеріалами справи, суд виніс 09.01.2002 постанову
про визнання ВАТ “Новоукраїнський цукровий завод” банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури.
У постанові суду від 09.01.2002 зазначено, що згідно ст. 35
Закону мирова угода може бути укладена в будь-якій стадії
провадження у справі про банкрутство, в тому числі і
ліквідаційній процедурі.
З матеріалів справи вбачається, що на дату 09.06.2002, винесення
судом постанови про визнання ВАТ “Новоукраїнський цукровий
завод” банкрутом, до суду не надійшли будь-які відомості, які
свідчили б про фінансове оздоровлення підприємства за період
з.03.2000 по січень 2002 року. При винесенні судом постанови від
09.06.2002 враховано і списання податкової заборгованості в сумі
10727136 грн. і сезонність роботи заводу, тобто періоду,
необхідного для реалізації виробленої сільськогосподарської
продукції. За таких обставин господарський суд Кіровоградської
області відповідно до п. п. 9, 11 ст. 21 Закону обгрунтовано
виніс постанову про визнання боржника банкрутом, а тому
скасування цієї постанови апеляційною інстанцією колегія суддів
вважає помилковим.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній інстанції не приймаються і не
розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
Апеляційна інстанція прийняла до розгляду заяву кредиторів про
визнання недійсною угоди, укладеної боржником в процедурі
ліквідації. Між тим, Закон України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
не передбачає можливості визнання угод недійсними,
що укладені в ліквідаційній процедурі, в межах провадження у
справі про банкрутство.
Згідно п. 11 ст. 17 Закону угоди боржника укладені до прийняття
рішення про санацію, можуть бути визнані судом недійсними, за
заявою санатора.
Підстави, за якими угоди можуть бути визнані недійсними, за
вказаною нормою Закону, є вичерпними і стосуються виключно
процедури санації.
Визнання угоди такою, що не відповідає нормам цивільного
законодавства, тобто недійсною, здійснюється у позовному
провадженні і не може бути предметом розгляду у справі про
банкрутство.
Укладання мирової угоди між боржником і кредиторами є особливою
угодою, що передбачає досягнення домовленостей між боржником та
кредиторами про умови та порядок відстрочки або розстрочки,
прощення кредиторами боргів, а також процедуру затвердження
судом цієї угоди.
Мирова угода, це окрема процедура в провадженні у справі про
банкрутство, що вимагає від суду здійснення певних дій,
передбачених ст. 38 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Всі ці обставини свідчать про те, що апеляційна інстанція взяла
на себе функції суду першої інстанції по розгляду всієї справи
про банкрутство. Між тим її повноваження торкаються виключно
перевірки законності оскаржуваного судового акту. Якщо цей акт
не відповідає вимогам Закону, то він підлягає скасуванню.
Прийнявши до розгляду заяву про визнання недійсною угоди купівлі-
продажу цілісного майнового комплексу та затвердивши мирову
угоду апеляційна інстанція не лише вийшла за межі своїх
повноважень, а і неправильно застосувала норми Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, а тому постанова Дніпропетровського
апеляційного суду підлягає скасуванню і в цій частині.
Розглядаючи справу в апеляційному провадженні Дніпропетровський
апеляційний господарський суд виніс ухвалу від 18.02.2002, якою
здійснив заходи по забезпеченню вимог кредиторів.
Після закінчення апеляційного провадження суд мав відповідно до
ст. 68 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, вирішити питання щодо скасування ухвали від
18.02.2002, що не було виконано судом.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ТОВ “Цукровий завод “Новоукраїнський”
задоволити.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.03.2002 ухвалу цього ж суду від 18.02.2002 у справі № 05-
01\189/6-16а/10/7 скасувати.
3.Постанову господарського суду Кіровоградської області від
09.01.2002 про визнання ВАТ “Новоукраїнський цукровий завод”
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури залишити без змін.
Колегія суддів:
Головуючий Черногуз Ф.Ф.
судді: Невдашенко Л.П.
Поляков Б.М.