ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2002 Справа N 6/404
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю представника Генеральної прокуратури України,
представників позивача: директора Голованя В.В., Матюхіної І.К.
дов. № 52 від 21.05.2002 року, відповідача Хімічного казенного
об’єднання ім. Г.І. Петровського: Апанасова О.В. дов. № 35-юр.
від 09.01.2002 року, Букшина Д.І. дов. № 35-юр. від 09.01.2002
року, відповідача ТОВ ВКФ “Евін”: не з’явились, розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю “Візантія” на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 07.02.2002 року у справі №
6/404 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Візантія” до Хімічного казенного об’єднання ім. Г.І.
Петровського та Товариства з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційної фірми “Евін” про витребування вантажу із
незаконного володіння,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2000 року позивач звернувся до суду з позовом до
Хімічного казенного об’єднання ім. Г.І. Петровського про
витребування з незаконного володіння останнього мазуту М-100 у
кількості 346 842 кг., або про стягнення його вартості у сумі
215 042 грн. 04 коп. , посилаючись на безпідставність придбання
ним зазначеного товару.
Рішенням арбітражного суду Луганської області від 11.01.2002
року позовні вимоги задоволено. Постановлено зобов’язати Хімічне
казенне об’єднання ім. Г.І. Петровського повернути позивачу
спірний товар.
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.01.2001
року вищенаведене рішення суду переглянуто за нововиявленими
обставинами і змінено та у позові до Хімічного казенного
об’єднання ім. Г.І. Петровського відмовлено. Постановлено
стягнути з ТОВ ВКФ “Евін” на користь позивача основну
заборгованість у розмірі 215 042 грн. 04 коп.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
07.02.2002 року рішення господарського суду Луганської області
від 06.11.2001 року залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційного суду
і рішення суду першої інстанції від 06.11.2001 року скасувати як
постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального
права.
У відзиві на касаційну скаргу Хімічне казенне об’єднання ім.
Г.І. Петровського вважає, що застосування судом норм
матеріального і процесуального права відповідає чинному
законодавству, тому касаційна скарга не може бути задоволена.
Відзив на касаційну скаргу від ТОВ ВКФ “Евін” до суду не
надходив.
Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача і
відповідача Хімічного казенного об’єднання ім. Г.І.
Петровського, дослідивши доводи касаційної скарги і заперечення
проти неї, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Суд першої інстанції приймаючи рішення за результатами перегляду
судового рішення за нововиявленими обставинами вважав, що
Хімічне казенне об’єднання ім. Г.І. Петровського є добросовісним
набувачем спірного майна і виходячи з цього змінив зазначене
рішення відмовивши у позові до останнього та стягнув з ТОВ ВКФ
“Евін” на користь позивача вартість мазуту у розмірі 215 042
грн. 04 коп.
З цим погодився і апеляційний суд.
Про те з такими висновками суду погодитись не можна з наступних
підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала
права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був
знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це
майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником
або особою, якій майно було передане власником у володіння, або
викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим
шляхом поза їх волею.
Як вбачається з матеріалів справи позивач згідно контракту №
17/05 від 22.06.1999 року придбав у ТОВ ГПК “Медімтекс”
Російська Федерація мазут М-100 у кількості 346 842 кг. Між
позивачем і ТОВ ВКФ “Евін” був укладений договір № 68/1 від
24.06.1999 року на поставку мазута М-100 у кількості 346 842 кг.
Також між ТОВ ВКФ “Евін” і Хімічним казенним об’єднанням був
укладений договір № 177 від 17.05.1999 року на поставку мазуту.
За накладною б/н від 03.08.1999 року і податковою накладною № 32
від 03.08.1999 року ТОВ ВКФ “Евін” передав Хімічному казенному
об’єднанню ім. Г.І. Петровського мазут М-100 у кількості 346 842
кг. вартістю 122 782 грн. 07 коп. Згідно умов договору № 94/176
від 17.05.1999 року Хімічне казенне об’єднання ім. Г.І.
Петровського поставило ТОВ ВКФ “Евін” вугілля.
За умовами наведених договорів між ТОВ ВКФ “Евін” і Хімічним
казенним об’єднанням ім. Г.І. Петровського розрахунки повинні
були проводитись грошовими коштами.
Суд вирішуючи спір, у порушення процесуального права – ст. ст.
32-35, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не з’ясував питання про те, чи є Хімічне казенне
об’єднання ім. Г.І. Петровського добросовісним набувачем
спірного мазуту та не дослідив належним чином обставини щодо
проведення взаєморозрахунків між ним і ТОВ ВКФ “Евін” за
укладеними договорами. Також суду слід більш ретельно з’ясувати
обставини пов’язані з придбанням спірного товару ТОВ ВКФ “Евін”
у позивача та дослідити питання щодо правового статусу
останнього.
При цьому, суду слід уточнити вимоги позивача і з’ясувати їх
розмір, оскільки вартість спірного товару у матеріалах справи
визначена по різному.
Окрім цього, відповідно до вимог ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурори та їх заступники, які звертаються до господарського
суду в інтересах держави, самостійно вказують орган
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
правовідносинах.
З огляду на це, суду слід з’ясувати в інтересах якого органу,
уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних
правовідносинах звернувся заступник прокурора з поданням про
перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
За таких обставин, судом не було з’ясовано і досліджено належним
чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну
юридичну оцінку і застосування норм матеріального і
процесуального права, тому ухвалені по даній справі рішення
визнати законними і обґрунтованими не можна.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-
9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Візантія” задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
07.02.2002 року і рішення господарського суду Луганської області
від 06.11.2001 року скасувати, а справу № 6/404 передати
господарському суду Луганської області на новий розгляд, в
іншому складі суду.
Головуючий В.С. Перепічай
Судді В.І. Вовк
П. А. Гончарук