ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
22.05.2002                                      Справа N 4/1/700
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого                  Перепічая В.С.
суддів :                     Вовка І.В.,
                             Гончарука П. А.
розглянувши у відкритому     ТОВ “Автотранспортна компанія
судовому засіданні в м.      “Міські маршрути”
Києві касаційну скаргу
на постанову                 Дніпропетровського апеляційного
                             господарського суду від
                             28.02.2002р.
у справі за позовом          Комунального автотранспортного
                             підприємства 082801
до                           ТОВ “Автотранспортна компанія
                             “Міські маршрути”
 
Про   виселення
 
                           УСТАНОВИВ:
 
У  жовтні  2001  року  Комунальне  автотранспортне  підприємство
082801   пред'явило   у  господарському  суді   позов   до   ТОВ
“Автотранспортна  компанія  “Міські  маршрути”  про   виселення,
посилаючись на те, що укладений договір № 1 від 6.07.98  р.  між
ними  (орендодавець) і відповідачем (орендар),  не  містив  всіх
істотних його умов.
 
Рішенням    господарського   суду   Запорізької   області    від
21.11.2001р.   
( суддя Місюра Л.С.)
, залишеним постановою
Дніпропетровського   апеляційного   господарського   суду    від
28.02.2002р.  ( судді Джихур О.В. – головуючий, Белінська  В.О.,
Віноградник О.М.) без змін, позов задоволено.
 
В  касаційній скарзі відповідач просить ухвалені судові  рішення
скасувати,  посилаючись на неправильне застосування  судом  норм
процесуального і матеріального права.
 
Заслухавши  пояснення відповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги  та  відзиву  на неї, перевіривши матеріали  справи,  суд
вважає,  що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
 
Відповідно  до ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         договір  вважається
укладеним,  коли  між сторонами в потрібній у належних  випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
 
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови,  щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
 
За приписом статті 10 Закону України від 10.04.92р. ( із змінами
і  доповненнями)  “Про оренду державного та комунального  майна”
істотними умовами договору оренди є :
-об'єкт  оренди  (склад  і  вартість  майна  з  урахуванням   її
індексації);
-термін, на який укладається договір оренди;
-орендна плата з урахуванням її індексації;
-порядок використання амортизаційних відрахувань;
-відновлення орендованого майна та умови його повернення;
-виконання зобов'язань; відповідальність сторін;
-страхування орендарем, взятого ним в оренду майна;
-обов'язки    сторін   щодо   забезпечення   пожежної    безпеки
орендованого майна.
 
За  угодою  сторін у договорі оренди можуть бути  передбачені  й
інші умови.
 
Як  достовірно  встановлено  судом, у  порядку  виконання  вимог
ст.ст.  32,  34,43  ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          і  підтверджується
матеріалами  справи,  у договорі оренди № 1  нежилих  приміщень,
земельної  ділянки,  розташованих  по  вул.  Іванова,99   у   м.
Запоріжжя,     складеного    6.07.98    р.    між    Комунальним
автотранспортним  підприємством № 082801 (орендодавець)  та  ТОВ
“Автотранспортна   компанія  “Міські  маршрути”   (орендар)   та
додатковій  угоді  до  зазначеного договору  між  сторонами  від
28.04.2000р.,  були  відсутні істотні умови  договору,  зокрема,
такі   як   вартість   об'єктів  оренди,  порядок   використання
амортизаційних відрахувань 
( а.с. 7-8)
.
 
Одностороннє  ж визначення з боку відповідача, без погодження  з
орендодавцем, вартості орендованого майна, не усуває,  з  огляду
вимог  ст.  41  ЦК  України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  прогалини  у  вказаному
договорі.
 
За  таких  обставин,  установивши юридичний факт  відсутності  у
спірному договорі оренди всіх істотних умов його укладання,  суд
підставно прийшов до висновку про задоволення заявленого позову.
 
Обґрунтовано  з  таким  висновком погодився  і  суд  апеляційної
інстанції.
 
Ухвалені  судові  рішення відповідають  нормам  матеріального  і
процесуального права.
 
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
 
Враховуючи  викладене та керуючись ст.ст. 111-5,  111-7,  111-9,
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
Касаційну скаргу ТОВ “Автотранспортна компанія “Міські маршрути”
залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного суду від 28.02.2002р. без змін.
 
Головуючий     В.Перепічай
 
С у д д і      І.Вовк
 
               П. Гончарук