ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Голик В.С.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий - Плут В.М.,
судді: Шевченко Н.Н., Черткова І.В.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції - Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2002 Справа N 20-4/304
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача - Сахацької С.О. та
представника відповідача -
Підоріної Т.І.
касаційну скаргу ВАТ по газозабезпеченню і
газифікації "Севастопольгаз"
на постанову від 09.11.2001
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 20-4/304
господарського суду м. Севастополя
за позовом ВАТ по газозабезпеченню і
газифікації "Севастопольгаз"
до ДКП "Ремонтно-експлуатаційне
підприємство № 1"
Про стягнення 94889,76 грн.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2000 року ВАТ по газозабезпеченню і газифікації
"Севастопольгаз" звернулось з позовом до ДКП
"Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" про стягнення з
відповідача суми заборгованості за природний газ, який йому
поставлявся з 1996 року по червень 1998 року включно на основі
договірних зобов'язань, у розмірі 94889,76 грн.
Рішенням арбітражного суду м. Севастополя від 16.11.2000 по
справі № 20-4/304 позовні вимоги були задоволені частково.
Стягнено з відповідача на користь позивача 95907,66 грн., в тому
числі: 94889,76 грн. - основного боргу, 948,90 грн. - державного
мита та 69,00 грн. - за інформаційно-технічні послуги процесу; а
також визнано неукладеними: договір № б/н від 05.01.1997 та
№ 1/47 від 10.12.1997 між державним підприємством по
газозабезпеченню і газифікації м. Севастополя та ДКП
"Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1".
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.11.2001, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду
першої інстанції змінене. Цією ж постановою по справі апеляційну
скаргу відповідача задоволено частково, та стягнено з
відповідача 7994,68 грн. основного боргу.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що апеляційним судом
неправильно застосовані норми матеріального права, а саме
ст.ст. 71, 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та не застосована ст. 217 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, якою передбачено припинення зобов'язань
зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або
строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову
апеляційного суду залишити без зміни, оскільки на його думку
постанова винесена відповідно до норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування Севастопольським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивач, на підставі
відповідних договірних зобов'язань, з 1996 по червень 1998 року
включно, поставляв відповідачу газ.
Із матеріалів справи також видно, що станом на 01.10.1997
заборгованість відповідача за постановлений продукт складала
82327,4 грн. Надалі, за газ, поставлений відповідачу у період з
01.10.1997 по 30.06.1998, останній, що також випливає із
мaтеріaлів справи, повинен був сплатити позивачу грошову суму у
розмірі 255731,74 грн. Проте фактично у період з 01.10.1997
відповідач сплатив газопостачальнику 243169,38 грн.
Знаходячи підстави лише для часткового задоволення позову,
апеляційний суд виходив з того, що позивач, звернувшись до суду
24.10.2000, пропустив строк позовної давності відносно тієї
частини боргу, яка утворилась станом на 01.10.1997. У цьому
зв'язку, врахувавши усі платежі, які поступали від відповідача
після зазначеної дати на загальну суму 243169,38 грн., суд
прийшов до висновку про те, що дійсний борг відповідача за
отриманий газ складає 7994,68 грн.
Зазначені висновки апеляційної інстанції є помилковими, оскільки
вони не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, як вбачається із пояснень обох сторін, а також із
змісту укладеного між ними договору, сторони не визначили ніяких
особливостей щодо порядку розрахунків за газ, який постачався.
Невизначеність строку виконання зобов'язання, відповідно до
вимог ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, дає право кредитору, тобто
позивачу за цією справою, вимагати виконання в будь-який час.
Відповідно до цього позивач мав право у будь-який час вимагати у
відповідача сплати за газ, який постачався до 01.10.1997.
Оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про те, що
позивач, до 01.10.1997, вимагав у відповідача сплати по
зобов'язанням, а той такі вимоги не виконував, Вищий
господарський суд вважає, що висновки апеляційної інстанції,
згідно яких позивач пропустив строк давності відносно стягнення
вищезазначеної частини боргу, є необґрунтованими і не
відповідають вимогам ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої
право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення свого права.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що після 01.10.1997
відповідач цільовими платежами сплачував заборгованість у тому
числі і за попередній період часу, тобто погашав борг у тій
частині, яка утворилась станом на 01.10.1997. А при звірках
розрахунків, які відбувалися між сторонами у 1998, 2000, 2001
роках, визнавав наявність в нього боргу, яктй утворився за
період до 01.10.1997 і не був погашений повністю на момент
звірки.
Сукупність вищезазначеного свідчить про те, що апеляційний суд
дав невірну юридичну оцінку обставинам справи. У цьому зв'язку
постановлене ним рішення підлягає скасуванню. За тих же
обставин, суд вважає можливим залишити рішення суду першої
інстанції без змін.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ по газозабезпеченню і газифікації
"Севастопольгаз" задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.11.2001 по справі № 20-4/304 скасувати.
3. Рішення арбітражного суду м. Севастополя від 16.11.2000 у
справі № 20-4/304 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.