ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2002 Справа N 7/402а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Мілевського Й.Р.,
Чернова Є.В.,
за участю представників:
позивача
відповідача
розглянувши Державної податкової інспекції у Київському
касаційну скаргу районі м. Донецька
на рішення від 11.12.2001
господарського суду Донецької області
у справі № 7/402а
за позовом відкритого акціонерного товариства
“Ясинуватський машинобудівний завод”
до ДПІ у Київському районі м. Донецька
Про визнання недійсним рішення
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.12.2001
(суддя Малашкевич С.А.) позов задоволено: рішення відповідача
від 03.10.2001 № 756-23-002111-97/15855 І № 757-23-00111-
97/15856 про застосування і стягнення штрафних (фінансових)
санкцій у розмірі відповідно 85,25 грн. і 3386,00 грн. за
порушення вимог Закону України “Про використання реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визнано недійсними.
Рішення суду мотивоване тим, що на час здійснення перевірок та
прийняття оспорюваних рішень відповідачем були відсутні правові
норми, які б встановлювали спосіб, порядок, підстави та умови
проведення перевірок осіб, що використовують реєстратори
розрахункових операцій, у т.ч. стосовно встановлення порядку
оформлення і реєстрації матеріалів таких перевірок, прийняття на
їх підставі рішень про застосування фінансових санкцій і т.і.
Відповідач самостійно встановив підстави і порядок проведення
перевірки дотримання вимог вказаного Закону, а тому такі дії
контролюючого органу не відповідають чинному законодавству і їх
слід визнати такими, що здійснені з перевищенням повноважень.
Поданою касаційною скаргою відповідач (ДПІ) просить Вищий
господарський суд України скасувати рішення місцевого суду як
таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і
процесуального права та прийняти нове рішення. Правомірність
проведення перевірки скаржник обгрунтовує вимогами ст. 11 Закону
України “Про державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
та
ст. 15 Закону України “Про використання реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку, що
воно підлягає скасуванню, а касаційна скарга частковому
задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу
в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
державній податковій службі України надано
право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях
незалежно від форм власності перевірки товарно-касових книг,
показники контрольно-касових апаратів, що застосовуються при
розрахунках за готівку зі споживачами.
Статтею 15 Закону України “Про використання реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
передбачено, що контроль за дотриманням
суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення
розрахунків за товари (послуги) здійснюють органи державної
податкової служби України шляхом проведення планових та
позапланових перевірок. Статтею 16 цього Закону передбачено, що
планові чи позапланові перевірки осіб, які застосовують
реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або
книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку,
передбаченому законодавством України.
Проведення планових та позапланових перевірок, передбачених
Указом Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
, на який посилається
позивач як на підставу своїх вимог, стосується перевірок
показників фінансово-господарської діяльності суб’єктів
підприємницької діяльності. Відносини проведення перевірок з
питань дотримання нормативних актів, які регулюють застосування
реєстраторів розрахункових операцій, цим Указом не регулюються.
Виявлені державною податковою інспекцією при перевірці ВАТ
“Ясинуватський машинобудівний завод” порушення вимог п. п. 11,13
ст. 3 Закону України “Про використання реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
щодо проведення розрахункових операцій
без використання режиму попереднього програмування найменування
цін, товарів, невідповідність суми готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному
звіті, і за наслідками яких застосовано до позивача фінансова
санкція у вигляді штрафу у розмірі 85,25 грн. (рішення ДПІ № 756-
23-002111-97/15855) та порушення вимог п. п. 8,9,11,13 цього ж
Закону щодо реалізації товару без наявності 22 цінників,
незберігання фіскального чека в книзі обліку розрахункових
операцій, проведення розрахункових операцій без використання
режиму попереднього програмування найменування, цін товарів,
невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, і за
наслідками яких застосовано до ВАТ “Ясинуватський машинобудівний
завод” фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 3386,00 грн.
господарським судом Донецької області не досліджувались. Тобто
спір по суті про визнання рішень відповідача недійсними з точки
зору відповідності (невідповідності) їх чинному законодавству:
наявність порушень Закону “Про використання реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у діяльності ВАТ “Ясинуватський
машинобудівний завод” та правомірність застосування до нього
фінансових санкцій, господарським судом не вирішувався, що є
правовою підставою для скасування його рішення і направлення
справи на новий розгляд.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок
прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків
прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта
недійсним лише в тому разі, коли відповідне порушення спричинило
прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з
вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до
обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі
порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути
підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено
законодавством. Нормативні акти, на які посилаються позивач і
місцевий суд, не передбачають визнання рішень недійсними при
порушенні процедури їх прийняття. Ці обставини також не були
предметом розгляду місцевим судом.
Згідно ст. 111-7 ч. 2 касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду.
З урахуванням викладеного касаційна інстанція вважає юридичну
оцінку, дану місцевим судом обставинам справи такою, що не
грунтується на матеріалах справи та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 111-5 ,111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Донецька задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2001 у
справі № 7/402 а скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Донецької
області.
Головуючий В.Овечкін
Судді: Й.Мілевський
Є.Чернов