ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2002 Справа N 7/3-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Кочерової Н.О.
Суддів - Уліцького А.М.
Ткаченко Н.Г.
За участю представників:
Бориспільської ОДПІ - Чемерис І.С., дов. № 459/7/10 від
16.01.2002 р., Бондарук В.Б., дов. № 4292/7/10, від 20.05.2002
р., Бахмач С.О., дов.№ 4291/7/10, від 20.05.2002 р., Остапенко
Л.П. дор.№ 460/7/10 від 16.01.02 р., Федорчук Н.І.
дор.№ 964/7/10 від 28.01.02р.;
ДМА “Бориспіль”- Денісова Д.А., дов. від 29.01.2002 р.,
Філоненка С.В., дов. від 08.08.2001р., Ковбасинського І.Б., дов.
від 21.05.2002 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції
на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2002
р. у справі № 7/3-2002 за позовом Державного міжнародного
аеропорту “Бориспіль” до Бориспільської oб’єднаної державної
податкової інспекції
про визнання частково недійсним рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Держдавний міжнародний аеропорт “Бориспіль”м. Бориспіль,
Київської області звернувся до суду з позовом до Бориспільської
ОДПІ про визнання частково недійсним рішення ОДПІ від 26.10.2001
за № 498/7/23-20572069 посилаючись на те, що відповідачем не
вірно застосоване законодавство, яке регулює податкові відносини
і крім того, оспорюване рішення відповідачем прийнято з
перевищенням повноважень.
Відповідач у своєму відзиві № 418/7/10 від 15.01.02 позов не
визнав, посилаючись на відповідність своїх дій при складанні
Акту документальної перевірки та прийнятті Рішення про
застосування та стягнення фінансових санкцій вимогам податкового
законодавства.
Рішенням Господарського суду Київської обл. від 29.01.2002 р.
№ 7/3/2002 /суддя Сибіга О.М./ позов ДМА “Бориспіль”
задоволений.
Рішення Бориспільської ОДПІ № 498/7/23-20572069 від 26.10.2001р
про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій
донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та
пені за порушення податкового законодавства в частині
донарахування та стягнення податку на прибуток у розмірі
10516,46 грн. за 1-й квартал 2001 року; стягнення до бюджету
11622,06 грн. донарахованого податку на прибуток за 2-й квартал
2001 року; застосування та стягнення штрафних санкцій за
заниження податку на прибуток у розмірі 3846,6 грн.; стягнення
до бюджету 18161,20 грн. донарахованої плати за землю;
донарахування та стягнення прибуткового податку з громадян у
розмірі 400 грн. та пені по ньому в сумі 690,3 грн.; нарахування
та стягнення відсотку від орендної плати за оренду нерухомого
майна державного підприємства у розмірі 766876,07 грн.;
застосування та стягнення штрафної (фінансової) санкції в 5-ти
кратному розмірі вартості наданих послуг без застосування РРО у
розмірі 118091,06 грн. - визнане недійсним.
Цим же рішенням суду стягнуто з розрахункового рахунку
Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції
№ 392118100401 Бориспільського ВДК в УДК в Київській області,
ЗКПО 23570059, МФО 821018, регіональний рахунок 1040161400020 85
грн., на рахунок Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль”
№ 26008301210001 у філії АКБ “Національний кредит” м. Борисполя,
МФО 300700, код 20572069, суму 85 грн. витрат по сплаті
державного мита та 69 грн. витрат за послуги з
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, Бориспільська ОДПІ звернулась
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,
посилаючись на те, що суд першої інстанції необ”єктивно
розглянув данну справу, неповно з”ясував обставини справи, що
мають суттєве значення для справи і постановив рішення з
порушенням норм матеріального та процесуального права, просить
рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом,
Бориспільською ОДПІ, на підставі посвідчень № 220 від
06.09.2001, № 239 від 01.10.2001, № 253 від 15.10.2001, з
10.09.2001 по 19.10.2001 було проведено комплексну планову
документальну перевірку ДМА “Бориспіль” з питань дотримання
вимог податкового законодавства за період з 01.07.2000 по
30.06.2001., за наслідками якої складено Акт № № 298/7/23-1 від
19.10.2001.
На підставі вищезазначеного Акту документальної перевірки
Бориспільською ОДПІ прийнято Рішення № 498/7/23-20572069 від
26.10.2001 року про застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій донарахованих сум податків, зборів
(обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та
іншого законодавства від 26.10.2001р. вирішено стягнути у
вигляді донарахованих податків, зборів, інших обов’язкових
платежів та застосувати до Державного міжнародного аеропорту
“Бориспіль” штрафні (фінансові санкції) в таких розмірах:
податок на прибуток – 22138, 52 грн. та штрафну санкцію – 3846,
6 грн.;
податок з власників транспортних засобів – 140, 22 грн. та
штрафну санкцію – 357, 00 грн.;
плату за землю – 18198, 06 грн. та штрафну санкцію – 9082, 87
грн.;
прибутковий податок – 400, 00 грн. та пеню по прибутковому
податку – 690, 30 грн.;
відрахування від орендної плати за нерухоме майно державного
підприємства – 766876, 07 грн.;
штрафну (фінансову) санкцію в п’ятикратному розмірі вартості
наданих послуг без застосування РРО – 118091, 05 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд прийшов до обгрунтованого
висновку, що рішення Бориспільської ОДПІ в частині донарахування
та стягнення вищезгаданих податків та обов’язкових платежів не
відповідає вимогам законодавства, яке регулює податкові
відносини.
Витрати в сумі 35721,54 грн. на проходження працівниками ДМА
“Бориспіль” курсів ІАТА у м. Сінгапурі (Сінгапур) та АААЕ у
м. Феніксі (США) є такими, що безпосередньо повязані з
організацією та веденням виробництва ДМА “Бориспіль” –
обслуговуванням пасажирів та забезпеченням авіаційної безпеки і
не відносяться до витрат, передбачених пунктами 5.3, 5.5, 5.6,
5.7, 5.8 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств».
Крім того, витрати не відносяться до витрат подвійного
призначення, передбачених пунктом 5.4. зазначеного Закону,
оскільки на курсах в Сінгапурі та Феніксі працівники позивача не
здобували ніякої професії, що було встановлено судом.
Таким чином, витрати в сумі 35721,54 грн. правомірно віднесено
позивачем до валових витрат на підставі підпункту 5.2.1 пункту
5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств».
Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону України “Про державну податкову
службу України» (в редакції Закону України “Про порядок
погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами”), до компетенції органів державної
податкової служби входить стягнення до бюджетів сум недоїмки,
пені та штрафних санкцій. Нормативне визначення поняття
“недоїмка» наведено в ст. 1 Закону України “Про порядок
погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами”.
Згідно з пп. 17.1.3 зазначеного Закону, штрафна санкція
визначається з суми недоплати.
Відповідно до наданих позивачем суду документів про сплату
податку на прибуток в 1-му та 2-му кварталах 2001 року, в
зазначений період у позивача була переплата з податку на
прибуток та не було недоїмки чи недоплати. Факт переплати
податку на прибуток в 1-му та 2-му кварталах 2001 року
встановлений також рішеннями Бориспільського міського суду від
14.01.2002 року у цивільних справах № 2-93/2002 та № 2-94/2002,
які набрали законної сили, в звязку з чим, відповідно до ч. 4
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є обовязковими для
господарського суду.
Вищезазначена обставина також підтверджується податковою вимогою
№ 1/204 самої Бориспільської ОДПІ, де зазначено про відсутність
у позивача боргу по сплаті податку на прибуток.
Таким чином, рішення № 498/7/23-20572069 від 26.10.2001 року в
частині стягнення донарахованого податку на прибуток за 1-й та
2-й квартали 2001 року, а також застосування та стягнення
штрафних санкцій за донарахування податку на прибуток
обгрунтовано визнане судом неправомірним.
Відповідно до платіжного доручення № 6589 від 31.10.2000 року та
листа виконкому Бориспільської міської ради від № 1873/2-22 від
10.10.2000 року, отримувачем коштів та фінансової допомоги є
юридична особа – видавництво “Дніпро», що підтверджується також
листом видавництва № 66/01-01-16 від 17.10.2000р. Гр. Дацюк М.
не був отримувачем фінансової допомоги, тому Аеропорт не повинен
утримувати прибутковий податок з громадян за надання такої
допомоги.
За таких підстав, рішення № 498/7/23-20572069 від 26.10.2001
року в частині донарахування та стягнення прибуткового податку з
громадян в сумі 400 грн. та пені по ньому в сумі 690,3 грн.
прийнято з порушенням податкового законодавства.
Згідно зі ст. 15 Закону України “Про сплату за землю”,
землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення
права користування земельною ділянкою. Відповідно до ст. 22
Земельного кодексу України право користування наданою земельною
ділянкою виникає після встановлення землевпорядними
організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і
одержання документа, що посвідчує це право. Відповідно до
довідки Бориспільського районного відділу земельних ресурсів,
зміни в державний акт ДМА “Бориспіль” на право постійного
користування землею по Гірський сільський раді стосовно 21,7423
га. було внесено 04.09.2001 року, в зязку з чим обовязок
позивача щодо сплати земельного податку виник також з 04.09.2001
року. Крім того, згідно з наданими суду документами, станом на
31.08.2001 року ДМА “Бориспіль” мав переплату з податку на
землю.
Враховуючи відсутність у позивача недоїмки по сплаті плати за
землю,суд прийшов до обгрунтованого висновку, що рішення
№ 498/7/23-20572069 від 26.10.2001 року в частині стягнення
18161,20 грн. плати за землю прийнято з порушенням податкового
законодавства.
Відповідно до ст.ст. 11-15 Закону України “Про бюджетну систему
України», який діяв на час нарахування відсотку від орендної
плати за оренду нерухомого майна, до доходів бюджетів
відносилась лише орендна плата за оренду майна цілісних майнових
комплексів, що перебувають у загальнодержавній або комунальній
власності (що також підтверджується податковим повідомленням
№ 1/204 Бориспільської ОДПІ, де нарахована сума відсотку від
орендної плати за нерухоме майно включена до орендної плати за
оренду цілісних майнових комплексів). Відсоток від орендної
плати не є податком або збором (обовязковим платежем), оскільки
обовязок сплати відсотку від орендної плати за оренду нерухомого
майна не передбачено Законодавством України з питань
оподаткування.
Таким чином, суд прийшов до правильного висновку, що нараховуючи
відсоток від орендної плати за оренду нерухомого майна,
Бориспільська ОДПІ вийшла за межі компетенції органів податкової
служби, встановленої ст.ст. 10-11 Закону України “Про державну
податкову службу України», в звязку з чим оспорюване рішення в
частині нарахування та стягнення суми 766876,07 грн. відсотку
від орендної плати за оренду нерухомого майна визнав
неправомірним.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, яка набрала
чинності з 1.01.2001 року, терміни переведення суб’єктів
підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у
готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів
розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів
України. Ці терміни встановлено в постанові Кабінету Міністрів
України від 7.02.2001 року № 121 “Про терміни переведення
суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових
операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій». Для операцій, за
проведення яких до ДМА “Бориспіль” застосована фінансова
санкція, Кабінет Міністрів України ще не встановив термінів
переведення цих розрахункових операцій та облік із застосуванням
РРО.
За таких підстав, рішення № 498/7/23-20572069 від 26.10.2001
року в частині застосування та стягнення фінансових санкцій в
сумі 118091,06 грн. за здійснення розрахункових операцій без
застосування РРО обгрунтовано визнане судом як таке, що прийнято
з порушенням податкового законодавства, яке регулює податкові
відносини.
Крім того, рішеннями Бориспільського міського суду від
14.01.2002 року у цивільних справах № 2-93/2002 та № 2-94/2002,
які набрали законної сили та, відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є обовязковими для господарського суду,
встановлено, що оспорюване рішення Бориспільської ОДПІ не
відповідає вимогам чинного законодавства і що порушень
законодавства з питань оподаткування та бюджетного законодавства
в діяльності ДМА “Бориспіль” за спірний період не встановлено.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладенні в рішенні.
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його
скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Бориспільської об’єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2002 р.
у справі № 7/3-2002 залишити без змін.
Головуючий - Кочерова Н.О.
Судді - Уліцький А.М.
Ткаченко Н.Г.