ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
( Скасовано постановою Верховного суду України від 03.09.2002 р. ( sp21/089-2 ) (sp21/089-2) )
 
21.05.2002                                    Справа N 2-6/9337-01
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого - судді
суддів
 
розглянувши у                  Залізничного районного
відкритому судовому            управління Пенсійного
засіданні                      фонду України Автономної
касаційну скаргу               Республіки Крим
 
на постанову                   від 17.01.2002 року
                               Севастопольського апеляційного
                               господарського суду
 
у справі                       № 2 господарського суду Автономної
                               Республіки Крим
 
за позовом                     Кооперативу "Б"
 
до                             Залізничного районного управління
                               Пенсійного фонду України Автономної
                               Республіки Крим
 
про                            стягнення 3096,60 грн.
 
в судовому засіданні взяли участь представники від:
 
позивача     - не з'явились
відповідача - не з'явились
 
Рішенням господарського  суду Автономної Республіки Крим від 22.10
- 01.11.2001 задоволене вимоги кооперативу "Б" з огляду на те,  що
відповідно  до  ст.  1  Закону  України  "Про  збір на обов'язкове
державне  пенсійне  страхування"  ( 400/97-ВР  ) (400/97-ВР)
          позивач  не   є
платником податку по операціям купівлі-продажу валюти.
 
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду  від
17.01.2002  наведене  рішення  суду  залишено  без  змін  з тих же
підстав.
 
У своїй скарзі  Залізничне  районне  управління  Пенсійного  фонду
України  Автономної  Республіки  Крим заперечує проти вищевказаних
судових актів,  вважаючи,  що  згідно  ст.1  Закону  України  "Про
систему   оподаткування"  ( 1251-12  ) (1251-12)
          податки,  збори  та  інші
обов'язкові платежі,  а також пільга встановлюються відповідно  до
законів про оподаткування.
 
Питання сплати  збору  регулюється  Законом  України  "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
        .
 
Заявник стверджує,  що перехід суб'єкта підприємницької діяльності
на  спрощену  систему  оподаткування регулюється Указом Президента
України "Про спрощену систему оподаткування,  обліку та  звітності
суб'єктів  малого  підприємництва"  ( 727/98  ) (727/98)
          в  редакції  від
28.06.1999,  при цьому юридична сила Указу нижче  Закону,  а  отже
положення   Указу  не  можуть  застосовуватись.  Також  відповідач
вказує,  що Закон України від  22.10.1998  "Про  внесення  змін  в
Законі  України  "Про   збір  та обов'язкове пенсійне страхування"
( 208-14  ) (208-14)
        ,  що  передбачає  сплату збору при здійсненні операції
купівлі-продажу валюти,  прийнятий після  набрання  законної  сили
Указу  і  не  передбачає  звільнення  від  сплати збору осіб,  які
перейшли на спрощену систему оподаткування.
 
Відповідач також стверджує,  що сума збору не підлягає поверненню,
оскільки згідно п.19 ст.  31 Закону України "Про державний  бюджет
на  2001  рік"  від  07.12.2000  ( 2120-14  ) (2120-14)
         збір на обов'язкове
державне  пенсійне  страхування  сплачується   з   купівлі-продажу
валюти, та інших угод.
 
Колегія суддів,   вивчивши  матеріали  справи  та  проаналізувавши
правомірність   застосування   судом   норм    матеріального    та
процесуального  законодавства  при  прийнятті  оспорюваних судових
рішень, доходить висновку про необґрунтованість касаційної скарги.
 
Як вбачається з матеріалів  справи,  кооператив  "Б"  є  суб'єктом
малого  підприємництва  та  платником  єдиного податку як юридична
особа.
 
Вказана обставина  підтверджується  свідоцтвом  №  0127000268  від
20.12.2000 року серія АА 005316 та № 249 від 22.12.1999 року.
 
Відповідно до  п.6  Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування,    обліку    та    звітності    суб'єктів    малого
підприємництва"  ( 727/98  ) (727/98)
        ,  який  виданий  Президентом України
відповідно до пункту 4 розділу ХV "Перехідні положення Конституції
України,  суб'єкти  малого  підприємництва,  які  сплачують єдиний
податок,  не є платниками визначених цим пунктом податків і зборів
(обов'язкових  платників),  у  тому  числі  збору  на  обов'язкове
державне пенсійне страхування".
 
Колегія суддів вважає, що в судових актах вірно зроблено висновок,
що  платники  єдиного  збору  не є платниками збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування,  перелік яких визначений статтею  1
Закону   України   "Про  збір  на  обов'язкове  державне  пенсійне
страхування"  ( 400/97-ВР  ) (400/97-ВР)
        ,  в  тому   числі   і   з   операцій
купівлі-продажу валюти.
 
Між тим,  Указ  Президента  України  з  зазначеного питання видано
28.06.1999,  тобто після набрання чинності доповненнями до  Закону
України  "Про  збір  на обов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
        , яким збільшено перелік операції, з яких сплачується
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування,  в  тому  числі
операцій з купівлі-продажу валюти.
 
Цим Указом Президента України не визначені  будь-які  винятки  для
операції,   з  яких  сплачуються  збори  на  обов'язкове  державне
пенсійне  страхування,  з  яких  платники  єдиного  збору  повинні
сплачувати такі збори.
 
Аналіз наведених норм свідчить про те,  що Указ Президента України
встановлює пільги для суб'єктів  малого  підприємництва,  зокрема,
звільнення  від  сплати  збору  на  обов'язкове  державне пенсійне
страхування,  і стосовно Закону України "Про збір  на  обов'язкове
державне  пенсійне  страхування"  ( 400/97-ВР  ) (400/97-ВР)
          є пріоритетним,
оскільки є спеціальним законодавчим актом.
 
Зважаючи на  наведене,  колегія   суддів   дійшла   висновку   про
правомірність   застосування   судом  при  прийнятті  оскаржуваної
постанови норм законодавства  щодо  сплати  збору  на  обов'язкове
державне  пенсійне  страхування  з операцій купівлі-продажу валюти
суб'єктами підприємницької діяльності,  які працюють за  спрощеною
системою  оподаткування  та відсутність будь-яких підстав вважати,
що судом помилково застосовано матеріальне чи процесуальне право в
розрізі даного спору.
 
Виходячи з  наведених  доводів  твердження  відповідача підлягають
відхиленню в повному обсязі.
 
Приймається до уваги наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 п.1
ст.  111-9, 111-11  Господарського  процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
1. Касаційну  скаргу  Залізничного районного управління Пенсійного
фонду  України  Автономної  Республіки Крим  від  11.03.2002  року
№ 1301-5/1504    залишити    без    задоволення,    а    постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від  17.01.2002
року без змін.
 
2. Матеріали  справи  спрямувати  господарському  суду  Автономної
Республіки Крим.