ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2002 Справа N 1/5/1015
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чабана В.В.
суддів: Грека Б.М., Чупруна В.Д.
розглянувши у відкритому приватного підприємства “Беллона”
судовому засіданні від 25.01.2002 р.
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 27.12.2001
р.
у справі № 02-5/9-5/27/1/5/1015
господарського суду Запорізької області
за позовом приватного підприємства “Беллона”
до державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Запоріжжя
Про визнання недійсним рішення ДПІ
за участю представників
від позивача Простак О.В.- директор приватного
підприємства “Беллона” (наказ про
призначення № 2 від 04.01.2000 р.);
Щедрін О.П. - директор ТОВ “Юридична
фірма “Щедрін та партнери”
(доручення № 1/Ю від 17.05.2002 р.)
Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 02.11.2001 р.
позов задоволено (а.с.117-119). Визнане недійсним рішення
державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
від 10.09.2001 р. про застосування та стягнення з приватного
підприємства “Беллона” суми штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів(обов’язкових платежів) та
пені за порушення податкового та іншого законодавства на суму
7975,84 грн..
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.12.2001 р.(а.с.128-129) рішення господарського суду
Запорізької області від 02.11.2001 скасовано. У позові
приватного підприємства “Беллона” відмовлено.
Від приватного підприємства “Беллона” надійшла касаційна скарга,
в якій касатор просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, залишити в силі рішення
господарського суду Запорізької області. Вважає, що постанова
прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального та процесуального права.
Одночасно позивач просить відновити йому строк на касаційне
оскарження постанови апеляційної інстанції, посилаючись на те,
що ним усунуто обставини, на підставі яких ухвалою Вищого
господарського суду України від 15.03.2002 р. було повернуто
касаційну скаргу, а саме державне мито за подання касаційної
скарги сплачене ним за встановленими реквізитами, що
підтверджується платіжним дорученням № 87 від 27.03.2002 р.
Клопотання позивача про відновлення строку на касаційне
оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 27.12.2001 р підлягає задоволенню,
оскільки пропуск зазначеного строку обумовлений об’єктивними
причинами та касатором усунуто обставини, на підставі яких
касаційна скарга поверталась судом.
Вищий господарський суд України дослідивши матеріали справи і
заслухавши представників сторін,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 10.09.2001
року № 256/22-25318036-9804 “Про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового
та іншого законодавства” до приватного підприємства “Беллона”
застосовано штрафні санкції за порушення вимог Закону України
“Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та стягнуто пеню у сумі 7975,84 грн.(а.с.9).
Згідно з ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів
у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей,
зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з
дати митного оформлення продукції, що експортується. Статтею 4
цього Закону встановлено, що порушення резидентами термінів,
передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення
пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми
недодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову
одиницю України за валютним курсом Національного банку України
на день виникнення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи
зовнішньоекономічну діяльність приватним підприємством “Беллона”
було укладено договори консигнації № 32/00 від 04.08.2000 р. та
№ 18/01 від 04.04.2001 р. з ЗАТ “Кобрі”(Республіка Бєларусь);
договір № 834-35-2000 від 25.02.2000 р. з БШК
“Белшина””(Республіка Бєларусь). Виручка в іноземній валюті, що
надійшла на виконання цих договорів, не була зарахована на
валютний рахунок приватним підприємством “Беллона” у
встановлений Законом термін.
Доводи позивача про відсутність з його боку вини у порушенні
термінів зарахування виручки в іноземній валюті, судом
правомірно визнанні необґрунтованими та такими, що суперечать
вищевказаним нормативним актам.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду відповідає
вимогам закону та фактичним обставинам справи, тому підстав для
його зміни чи скасування немає.
На підставі ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, керуючись п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства “Беллона” від
25.01.2002 р. у справі № 1/5/1015 господарського суду
Запорізької області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 27.12.2001 року у зазначеній справі залишити без змін.
3. Справу № 1/5/1015 повернути до господарського суду
Запорізької області.
Головуючий В.Чабан
Судді Б.Грек
В.Чупрун