ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2002 Справа N 1/4/899
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів : Ткаченко Н.Г.,
Уліцького А.М.
за участю представника
від відповідача Прудка Н.С. довіреність від 10.05.2002
розглянув касаційну спеціалізованої державної податкової
скаргу інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі
на постанову від 21.02.2002
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі 1/4/899
господарського суду Запорізької області
за позовом державного підприємства
“Запорізький обласний
радіотелевізійний передавальний
центр”
До державної податкової інспекції
у м. Запоріжжі, правонаступником
якої визнана спеціалізована
державна податкова інспекція по
роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі
Про визнання рішення недійсним
У серпні 2001 року державне підприємство “Запорізький обласний
радіотелевізійний передавальний центр” пред’явило в суді позов
до державної податкової інспекції у м. Запоріжжі по роботі з
великими платниками податків про визнання недійсним рішення ДПІ
у м. Запоріжжі № 60/26-20-01184551 від 08.08.2001 року про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та
пені за порушення податкового та іншого законодавства, яким
донараховано земельний податок за 2000 рік – І півріччя 2001
року в сумі 57864,0 грн. застосовані фінансові санкції у сумі
3067,35 грн., а всього на суму 60931,35 грн. за порушення ст.ст.
5,13,15,17 Закону України “Про внесення змін і доповнень до
Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
Зазначало, що воно звільнено від сплати податку за землю на
підставі ст. 5 Закону України “Про державну підтримку засобів
масової інформації та соціальний захист журналістів”
( 540/97-ВР ) (540/97-ВР)
та п. 4 ст. 12 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.10.2001
залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
Запорізьку обласну державну телерадіокомпанію
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.12.2001
(суддя Мірошниченко М.В.) позов задоволено. Визнано недійсним
рішення ДПІ у м. Запоріжжі № 60/26-20-01184551 від 08.08.2001
року.
При цьому господарський суд виходив з того, що ДПІ у м.
Запоріжжі невірно визначила розмір земельної ділянки, яка є в
користуванні державного підприємства “Запорізький обласний
радіотелевізійний передавальний центр” у Орджонікідзевському
районі м. Запоріжжя, та неправомірно донарахувала позивачу
земельний податок за 2000 рік – 1 півріччя 2001 року, оскільки
позивач відноситься до підприємств зв’язку і в той же час до
закладу культури, внаслідок чого звільнений від сплати
земельного податку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.02.2002 (судді Євсигнеєв О.С. (головуючий)), Чимбар Л.О.,
Тищик І.В.) рішення залишено без змін з цих же підстав.
В касаційній скарзі спеціалізована державна податкова інспекція
по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі просить
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.02.2002 та рішення господарського суду Запорізької
області від 17.12.2001 скасувати і прийняти нове рішення, яким в
позові відмовити, посилаючись на те, що кваліфікація державного
підприємства “Запорізький обласний радіотелевізійний
передавальний центр”, м. Запоріжжя, як заклада культури є
безпідставним.
Заслухавши доповідь судді Кочерової Н.О., пояснення представника
відповідача, перевіривши повноту встановлених обставин справи та
їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з
наступного.
30.07.2001 року Державною податковою інспекцією у м. Запоріжжі
складено акт з питань правильності нарахування та своєчасності
сплати земельного податку за період 2000 року – І півріччя 2001
року державним підприємством “Запорізький обласний
радіотелевізійний передавальний центр”.
08.08.2001 року на підставі акту прийнято рішення № 60/26-20-
0118455 про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
, яким
донараховано земельний податок за 2000 р. – І півріччя 2001р. у
сумі 57864,0 грн., в тому числі: за 2000 р. - 3483,0 грн.; І
півріччя 2001 р. – 54381,0 грн. та застосовані фінансові санкції
у сумі 3067,35 грн.
Справляння плати за землю в Україні здійснюється відповідно до
Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України
“Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Пункт.4 ст. 12 вищезгаданого Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
визначає коло
суб’єктів які звільняються від земельного податку, це -
вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я,
соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні
споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 21 Основ законодавства України про культуру
закладами, підприємствами та організаціями культури визнаються –
організації телебачення, радіомовлення, кіновідеопрокату які
здійснюють ті види господарської діяльності, які визначені
статтею 12 цих Основ.
Згідно статуту - державне підприємство “Запорізький обласний
радіотелевізійний передавальний центр” створено з метою
забезпечення народного господарства, населення засобами
радіомовлення, радіозв’язку та телебачення.
Судові інстанції, звільняючи державне підприємство “Запорізький
обласний радіотелевізійний передавальний центр” від сплати
податку не врахували, як статут позивача, так і вимоги ч. 4 ст.
12 Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону
України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Задовольняючи позов, господарський суд послався, що державною
податковою інспекцією у м. Запоріжжі, правонаступником якої
визнана спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі, невірно визначений
розмір земельної ділянки, яка є в користуванні державного
підприємства “Запорізький обласний радіотелевізійний
передавальний центр” у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.
До складу земельної ділянки, якою користувався позивач була
віднесена територія, яку займає житловий будинок по вул. О.
Матросова, 24.
Акта на право користування цією земельною ділянкою та інших
доказів, які б підтверджували той факт, що розмір земельної
ділянки, виходячи з якого був нарахований земельний податок, у
позивача не витребовувались.
Враховуючи, що судовими інстанціями допущено помилку при
застосуванні норм матеріального права, та неповно з’ясовані
обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення
спору, постановлені судові рішення підлягають скасуванню.
При новому розгляді необхідно врахувати викладене і вирішити
спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
задовольнити частково.
Постанову від 21.02.2002 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 17.12.2001 року
господарського суду Запорізької області у справі № 1/4/899
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду Запорізької області.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: Н.Ткаченко
А.Уліцький