ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2005 Справа N 16/201-04-4681
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В. Невдашенко Л.П. Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м. Київ
на постанову від 12.10.2004 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі господарського суду N 16/201-04-4681 Одеської
області
за позовом Національної акціонерної страхової компанії
"Оранта" в особі Одеської обласної дирекції, м. Одеса
до Біляївської міської ради Одеської області, м. Біляївка
про визнання права власності
за участю представників сторін:
від позивача Прокопов М.В., Чала І.М.
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
Національною акціонерною страховою компанією "Оранта", в
особі Одеської обласної дирекції "Оранта" заявлено позов до
Біляївської міської ради Одеської області про визнання права
власності на 1/3 домоволодіння, що розташована в м. Біляївка,
площа Незалежності, 9.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.07.04,
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 12.10.04 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, судові інстанції послалися
на те, що позивачем не надано безспірних та належним чином
оформлених доказів виникнення права власності на спірний об'єкт
нерухомості.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, НАСК
"Оранта" звернулася з касаційною скаргою в якій просить Вищий
господарський суд України скасувати рішення та постанову і
прийняти нове рішення.
На думку скаржника страхова компанія надала правові підстави,
що підтверджують факт участі Держстраху (правонаступником якого є
НАСК "Оранта") у будівництві будинку, одним із яких є договір
дольового будівництва від 19.01.72. Доказом укладення договору від
19.01.72 вказує скаржник, є перебування Держстраху, а потім його
правонаступника у частині будинку, розташованого на площі
Незалежності, 9 з моменту введення будинку в експлуатацію.
Крім того, доказом дольової участі Держстраху у будівництві
спірного об'єкту, є лист Біляївської міської ради за N 94 від
28.07.98, в якому містяться відомості про розмір коштів, внесених
Держстрахом на будівництво.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судами фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що
позивач, обґрунтовуючи правові підстави права власності на 1/3
домоволодіння, що розташоване у м. Біляївка на пл. Незалежності, 9
послався на договір про дольове будівництво від 19.01.72 та
внесення на фінансування будівництва 25000 крб.
Судами перевірені наведені позивачем доводи шляхом
витребування архівної справи Біляївської районної державної
адміністрації N 85 та з філії Одеського МБТІ інвентаризаційної
справи, оскільки позивачем не надано суду оригінали договору від
19.01.72 та фінансових документів.
Ні в архівній справі Біляївської районної державної
адміністрації , ні в інвентаризаційній справі МБТІ, оригіналу
договору від 19.01.72 та документів, які б свідчили про
фінансування Держстрахом будівництва не виявлено. Листи голови
Біляївської міськради Придатко В.І., голови виконкому Біляївського
районного виконавчого комітету Бендяка В. та начальника Відділу
капітального будівництва Тітова В.І. (арк. спр. 10, 11, 13) судові
інстанції не визнали належними доказами, які б безперечно свідчили
про дольову участь Держстраху у будівництві спірного будинку у
1972 році. Зазначені листи до того ж містять суперечливі відомості
щодо суми коштів, які повинен був внести на будівництво Держстрах
і розмір площі, яку мав взамін отримати.
Судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті
оскаржуваних рішень повно і всебічно досліджені доводи НАСК
"Оранта" щодо правових підстав, заявленого позову і обґрунтовано
відхилені, а тому додаткова оцінка цих обставин відповідно до ч.2
статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що
ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.10.04 у справі N 16/201-044681 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.