Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
                ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
20.05.2002 року
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
- головуючого судді,
суддів,
заступника Генерального прокурора України
 
розглянувши касаційне подання та
касаційну скаргу           СП "YYY"
 
на постанову               від  ХХ.03.02 р.  Н-ського апеляційного
                           господарського суду
 
у справі                   № Х0
 
за позовом                 спільного підприємства "YYY"
 
до                         товариства з обмеженою відповідальністю
                           "XXX"
 
3-ої особи на боці
відповідача                Міністерство оборони України в особі ГУ
                           розквартирування військ та капітального
                           будівництва,
 
                           мале приватне підприємство "ZZZ"
 
про                        визнання недійсним договору та
                           стягнення 6270331 грн.
 
з    участю    представників сторін:
 
від ГПУ -                  присутній,
від СП "YYY" -             присутній,
від ТОВ "XXX" -            присутні,
від МОУ -                  присутній,
від МПП "ZZZ" -            присутній,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.12.01 (суддя А.А.А.)
позовні вимоги задоволені:  визнано недійсним  договір  №  Х8  від
ХХ.12.98,  укладений  між  ТОВ  "XXX"  та  СП "YYY",  на кожному з
аркушів якого є підписи Б.Б.Б.  та В.В.В та припинена його дія  на
майбутнє; два інших договори №№ Х8 від ХХ.12.98, укладені між цими
ж сторонами і з того ж предмету,  визнані недійсними з моменту  їх
укладення  та  стягнуто  з відповідача на користь позивача 6270331
грн. заборгованості.
 
Рішення мотивовано тим,  що позивач  помилково  сприйняв  одну  із
істотних   умов  договору  з  вини  відповідача,  а  саме  порядок
розрахунків сторін і це суттєво вплинуло  на  його  волевиявлення,
тому  суд  визнав  договір № Х8 від ХХ.12.98 недійсним на підставі
ст.  56 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
         та припинив його дію на майбутнє. А
з врахуванням того, що оспорюваний договір виконано частково обома
сторонами і повернути сторони до первісного стану  неможливо,  суд
стягнув з відповідача 6270331 грн. - суму, яка складає перевищення
отриманого за договором відшкодування.
 
Постановою Н-ського   апеляційного   господарського    суду    від
ХХ.03.2002  (судді:  Я.Я.Я,  М.М.М.,  К.К.К.)  це рішення змінено:
резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:
 
Визнати недійсним договір № Х8 від  ХХ.12.98,  укладений  між  ТОВ
"XXX"  та  СП  "YYY",  який  з  боку СП "YYY" підписано Ю.Ю.Ю.  на
підставі ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Визнати таким,  що втратив чинність договір  №  Х8  від  ХХ.12.98,
укладений  між  ТОВ  "XXX"  та СП "YYY",  який підписано з боку СП
"YYY" директором В.В.В.  і у якому п.  3.1 передбачає, що загальна
кошторисна   вартість   будівництва   на   ХХ.12.98  становить  із
розрахунку 1531,18 грн.  за 1 м.кв.  без чистового опоряджування і
підлягає  уточненню при складанні кінцевого кошторисно-фінансового
у ході будівництва за фактичними витратами  замовника,  інвестора,
підрядника.
 
В решті позовних вимог відмовити.
 
Постанова мотивована тим, що помилок при укладенні трьох договорів
№ Х8  від  ХХ.12.98  не  було  зроблено  жодною  зі  сторін,  а  з
врахуванням  ст.  1 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
        
підприємництво  -  це  самостійна  ініціатива,  на  власний  ризик
діяльність  по  виробництву  продукції,  виконанню робіт,  наданню
послуг та заняття  торгівлею  з  метою  одержання  прибутку,  тому
підстав для задоволення позову не було.
 
Заступник Генерального  прокурора  України  звернувся  до  суду  з
касаційним поданням,  якому просить скасувати  постанову  Н-ського
апеляційного  господарського  суду  від  ХХ.03.02 та прийняти нове
рішення.
 
СП "YYY" звернулось до суду з касаційною скаргою,  в якій  просить
скасувати    постанову    від   ХХ.03.02   Н-ського   апеляційного
господарського суду,  залишивши в силі рішення господарського суду
м.  Н-ська від ХХ.12.01,  мотивуючи свою скаргу тим,  що постанова
прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
 
Заслухавши пояснення   представників    Генеральної    прокуратури
України,  СП "YYY",  які підтримали касаційне подання та касаційну
скаргу,  заперечення представників відповідача та 3-х осіб на боці
відповідача,  котрі  заперечували  проти  задоволення  касаційного
подання  та  касаційної  скарги,  обговоривши  доводи  подання  та
скарги,  перевіривши матеріали справи та правильність застосування
апеляційним судом  норм  матеріального  та  процесуального  права,
колегія суддів дійшла висновку,  що касаційне подання та касаційна
скарга підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
 
Господарський суд м.  Н-ська,  приймаючи рішення по справі, оцінив
наявні  в  матеріалах  справи докази і правомірно визнав недійсним
договір № Х8 від ХХ.12.98, укладений між ТОВ "XXX" та СП "YYY", на
кожному  з  аркушів якого є підписи Б.Б.Б.  та В.В.В.,  припинивши
його дію на майбутнє на підставі  ст. 56 та ч. 2 ст. 59 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
         та стягнув із відповідача 6270331 грн. заборгованості.
 
Але ж  визнаючи  два інших договори (№№ Х8 від ХХ.12.98,  укладені
між сторонами по справі) за тим же номером, з тією ж датою, з того
ж  предмету  недійсними  з  моменту їх укладення,  суд припустився
помилки.
 
Н-ський апеляційний  господарський  суд  постановою  від  ХХ.03.02
правомірно змінив резолютивну частину рішення,  визнавши недійсним
договір № Х8 від ХХ.12.98,  укладений між ТОВ "XXX" та  СП  "YYY",
який  з  боку  СП  "YYY"  підписано Ю.Ю.Ю.  на підставі ст.  48 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  оскілки цей  договір  підписано  комерційним
директором  Ю.Ю.Ю.,  якому не надано право підписання договорів та
відсутні докази про те, що у подальшому цей договір належним чином
погоджений позивачем.
 
Також апеляційний суд правомірно визнав таким, що втратив чинність
договір № Х8 від ХХ.12.98,  укладений між ТОВ "XXX" та  СП  "YYY",
який підписано з боку СП "YYY" директором В.В.В.  і у якому п. 3.1
передбачає,  що  загальна  кошторисна  вартість   будівництва   на
ХХ.12.98  становить  із  розрахунку  1531,18 грн.  за 1 м.кв.  без
чистового  поряджування  і  підлягає   уточненню   при   складанні
кінцевого  кошторисно-фінансового у ході будівництва за фактичними
витратами замовника, інвестора, підрядника.
 
Відмовляючи в  задоволені  позовних  вимог,  апеляційний  суд   не
послався  на  підстави відмови та чинне законодавство,  а також не
прийняв до уваги наявні в матеріалах справи докази, які досліджені
господарським судом м.  Н-ська та не спростував мотиви задоволення
позову наведенні у рішенні від ХХ.12.2001 р.
 
Відповідно до ст. 111 - 10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , підставами для
скасування   або   зміни   рішення   місцевого   чи   апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є  порушення  або  неправильне  застосування норм матеріального чи
процесуального права.
 
Приймаючи до  уваги  викладене, керуючись ст.ст. 111 - 5, 111 - 7,
111-9 - 111-11   Господарського   процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
1. Касаційне подання заступника Генерального прокурора України  та
касаційну   скаргу   спільного   підприємства  "YYY"  задовольнити
частково.  Абзаци 1,  2,  3,  4 резолютивної частини постанови від
ХХ.03.02  Н-ського апеляційного господарського суду по справі № Х0
залишити без змін,  в іншій частині постанову скасувати, залишивши
в силі п.п. 2, 4. 5, 6 рішення від ХХ.12.01 господарського суду м.
Н-ська.
 
2. Стягнути з товариства з  обмеженою  відповідальністю  "XXX"  на
користь  спільного  підприємства  "YYY" 850 грн.  витрат по сплаті
державного мита за подання касаційної скарги. Видати наказ.