ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2002 Справа N 23/349
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Чернова Є.В.
Мілевського Й.Р.
за участю представників:
позивача – Колесников О.В.
відповідача – Галь А.М.
третіх осіб – Ратушний І.Г.
розглянув у судовому ТОВ “Смайл” ЛТД
засіданні касаційну скаргу
на постанову від 22.02.2002 Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 23/349
за позовом ТОВ “Смайл” ЛТД
до Київського авіаційного заводу
“Авіант”
треті особи без самостійних ГАК “Сокіл-2”, СП “Ароніс ЛТД”, ТОВ
вимог: “Смайл ЛТД”
Про стягнення 560257 грн. основного боргу та 901220 грн. Штрафу
Рішенням від 28.08.2001 господарського суду м. Києва (судді:
Пінчук В.І., Шевченко Є.О., Ропій Л.М.) позовні вимоги
задоволено з посиланням на невиконання відповідачем зобов’язань
за договором від 03.10.94 № 333/102, як того вимагає ст. 161 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Постановою від 22.02.2001 Київського апеляційного господарського
суду (судді: Бондар С.В., Зеленін В.О., Отрюх Б.В.) рішення
скасовано, в позові відмовлено з огляду на те, що позовні вимоги
грунтуються на акті від 18. 05.97, який відповідач не
підписував, а також у зв’язку з пропуском позивачем строку
позовної давності щодо зобов’язань відповідача, які витікають з
договору № 333/102 від 03.10.94. ТОВ “Смайл” ЛТД у поданій
касаційній скарзі просить постанову скасувати, первісне рішення
залишити без змін, посилаючись на невизначеність в договорі №
333/102 від 03.10.94 строків виконання відповідачем своїх
зобов’язань перед позивачем, в зв’язку з чим пропуск строку
позовної давності у даному спорі не мав місця. Також скаржник
вказує на неодноразову зміну сторонами термінів передачі
відповідачем матеріальних цінностей на баланс ГАК “Сокіл-2” та
їх тривалу передачу протягом 1996-2000 рр. згідно наявних у
справі актів, плану-графіку, спільних рішень-пропусків
замовників, які підписані уповноваженими представниками сторін
та мають ознаки додаткових угод до договору від 03.10.94. Окрім
того, позивач зазначає про неврахування апеляційним судом заміни
первісних зобов’язань замовників в порядку ст. 220 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
на грошове зобов’язання щодо сплати ТОВ “Смайл” ЛТД
428414 грн., що оформлено довіреністю-дорученням КиДАЗ “Авіант”
від 01.07.07 та угодою-протоколом від 04.07.97.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін та третіх осіб, дійшла висновку,
що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із залишенням без
змін рішення від 28.08.2001 з наступних підстав.
На спірні підрядні правовідносини, які склалися навколо обставин
невиконання відповідачем (замовником) умов укладеного між
сторонами договору від 03.10.94 № 333/102 та обумовленого цим
невиконання зобов’язань позивачем (підрядчиком), поширюється дія
ст.ст. 161, 162, 165, 216, 222 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
03.10.94 між відповідачем і ГАК “Сокіл-2” як замовниками з
однієї сторони та ТОВ “Смайл” як виконавцем з другої сторони
було укладено договір підряду № 333/102, предметом якого було
виконання ТОВ “Смайл” робіт по добудові гаражних боксів у
кількості 1060 штук на території гаражного автокооперативу
“Сокіл-2” та по будівництву нових гаражних боксів на ділянці
площею, рівноцінною 500 добудованих гаражних боксів. Роботи
планувалося здійснити шляхом часткового залучення матеріалів
замовників (п. п. 2.3.1, 2.3.2 договору), що не суперечить
вимогам ст.ст. 332, 335 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Підставою для укладення цього договору стало невиконання КиДАЗ
"Авіант” як підрядником зобов’язань за попереднім договором
підряду № 33/35-14/88 від 02.11.1988 на будівництво 996 гаражних
боксів, що зафіксовано в рішенні від 28.08.2001.
Водночас пунктом 2.3.1 договору № 333/102 передбачено
зобов’язання відповідача виконати певний обсяг робіт щодо
проведення інженерних мереж і окремих робіт та передати з
балансу заводу на баланс ГБК “Сокіл-2” незавершене будівництво
гаражних боксів.
Невиконання зазначених робіт у встановлений строк спричинило в
подальшому неможливість проведення ТОВ “Смайл ЛТД” робіт по
добудові і новому будівництві гаражних боксів, що по суті є
односторонньою відмовою відповідача від договору № 333/102 від
03.10.94.
Висновки суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку
позовної давності по вимогам про стягнення вартості виконаних
позивачем робіт та штрафу у розмірі 10% недовиконаних
відповідачем робіт визнаються помилковими, оскільки грунтуються
лише на даних акту інвентаризації від 19.12.95 № 333/102-95,
згідно якого остаточний термін передачі матеріальних цінностей з
балансу відповідача на баланс ГАК “Сокіл-2” встановлений
25.01.96. Проте, при цьому судом не враховано неодноразову зміну
сторонами терміну передачі матеріальних цінностей на баланс ГАК
“Сокіл-2” за наявними у справі планом-графіком № 333/107-96 від
20.02.96 (до 15.05.96), спільним рішенням замовників від
08.04.97 № 333/110-97 (до 12.05.97), спільними рішеннями-
пропусками замовників № 333/111-98 від 20.04.98 (до 12.05.98), №
333/112-98 від 24.04.98 (до 25.05.98), № 333/113-99 від
27.07.99. Отже, поступова часткова передача матеріальних
цінностей на баланс ГАК “Сокіл-2” відбувалася протягом 1996-2000
рр., що не заперечується скаржником. Зазначені план-графік,
спільні рішення замовників підписані уповноваженими
представниками сторін, а тому згідно п. 6.1 договору від
03.10.94 є угодами в розумінні ст. 41 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
спрямованими на зміну цивільних прав і обов’язків сторін в
частині строків передачі товарно-матеріальних цінностей,
передбачених договором від 03.10.94 № 333/102.
Окрім того, встановлені п. 2.3.1 договору від 03.10.94 строки
передачі матеріальних цінностей та закінчення юридичного
оформлення документів на передачу земельної ділянки у власність
ГАК “Сокіл-2” стосуються лише зобов’язань відповідача перед ГАК
“Сокіл-2” як замовником, тобто взаємних зобов’язань між
замовниками. Предметом же даного майнового спору є вимога ТОВ
“Смайл” ЛТД” до Київського авіаційного заводу “Авіант” сплатити
компенсацію за виконані позивачем роботи в сумі 79360 крб. у
цінах 1984 року та штрафні санкції згідно п. 5.1 договору, але
аж ніяк не вимога ГАК “Сокіл-2” до відповідача повернути
матеріальні цінності чи відшкодувати їх вартість. Саме стосовно
останньої вимоги у разі її виникнення правомірним є обчислення
перебігу строку позовної давності з 25.01.96 - кінцевого терміну
передачі незавершеного будівництва гаражних боксів,
встановленого актом інвентаризації № 333/102-95.
За таких обставин судом апеляційної інстанції не враховано
фактичну відсутність визначення умовами договору від 03.10.94 №
333/102 термінів виконання зобов’язань відповідача (замовника)
перед позивачем (виконавцем), що в свою чергу вказує на
відсутність пропуску позивачем строку позовної давності.
Водночас зобов’язання відповідача стосовно виконання певних
видів робіт, як-от, виготовлення і монтування воріт, закінчення
будівництва інженерних мереж тощо, в договорі від 03.10.94 також
не визначені строком виконання, а тому судом першої інстанції з
врахуванням листа-вимоги. ТОВ “Смайл” від 17.03.97 цілком
правомірно застосовано до спірних правовідносин ст. 165 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, якою врегульовано порядок виконання
зобов’язань, не визначених терміном виконання. Пунктом 3.1.
договору від 03.10.94 № 333/102 чітко визначено лише строки
закінчення будівництва гаражних боксів, проте ці строки
відносяться до зобов’язань позивача як виконавця
робіт. Свої зобов’язання по будівництву гаражних боксів позивач
був позбавлений можливості виконати у зв’язку з невиконанням
зобов’язань відповідачем.
Отже, неможливість виконання позивачем своїх зобов’язань
викликана обставинами, за які позивач не відповідає, а саме
умислом відповідача (ст.ст. 210, 222 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до вимог ст.ст. 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у
встановлений строк відповідно до вказівок договору, а
одностороння відмова від договору не допускається.
З огляду на наведене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов
висновку про відсутність пропуску позивачем строку позовної
давності та наявність підстав для стягнення основного боргу з
урахуванням індексу інфляції в сумі 560257 грн., та штрафу в
розмірі 10% вартості недовиконаних робіт, передбаченого п. 5.1
договору від 03.10.94 № 333/102.
Непослідовними вважаються висновки суду апеляційної інстанції
щодо відхилення акту від 18.05.97 № 333/7 як неналежного доказу,
на якому грунтуються позовні вимоги в частині стягнення основної
заборгованості, оскільки за наявним у справі протоколом № 1 до
договору від 03.10.94 відповідач визнав розмір витрат позивача
на будівництво гаражів в сумі 79360 крб. в цінах 1984 року, що
зафіксовано судом першої інстанції в рішенні від 28.08.2001.
Зазначені фактичні обставини, які співпадають в акті від
18.05.97 та протоколі № 1 до договору від 03.10.94, не
спростовано в оскаржуваній постанові, а тому відхилення судом
апеляційної інстанції акту від 18.05.97 як неналежного доказу
суперечить вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки доказів по справі у їх
сукупності.
Окрім того, акт від 18.05.97 не прийнято до уваги лише з мотивів
його непідписання відповідачем. Проте, обидва замовники (КиДАЗ
“Авіант” та ГАК “Сокіл-2”), як представники однієї сторони,
виходячи зі змісту п. п. 1.1, 5.1, 5.3 договору від 03.10.94 №
333/102 є солідарними боржниками, а тому згідно з ч. 1 ст. 175
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підписання одним з них – ГАК “Сокіл-2”
акту від 18.05.97 № 333/7 надає кредитору (позивачу) право
вимагати оплати боргу від кожного з боржників окремо, в т.ч. і з
відповідача. Тобто, не підписання відповідачем акту від 18.05.97
№ 333/7 за умов його підписання іншим замовником – боржником не
звільняє відповідача від виконання солідарного боргового
зобов’язання.
Касаційна інстанція вважає також за необхідне на підставі п. 1
ст. 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
шляхом виходу за межі позовних вимог визнати недійсним абзац 1
п. 2.3.1 договору від 03.10.94 № 333/102, яким передбачено
обов’язок заводу закінчити юридичне оформлення документів на
передачу земельної ділянки, на якій розташований ГАК “Сокіл-2”,
у власність кооперативу. Зазначений абзац п. 2.3.1 договору не
відповідає вимогам чинного на момент укладення договору
Земельного колексу України, яким не допускалося знаходження
земельних ділянок у власності юридичних осіб ( підприємств,
установ, кооперативних організацій тощо).
Натомість колегія відхиляє посилання скаржника на довіреність-
доручення від 01.07.97 та угоду-протокол від 04.07.97, якими, на
думку позивача, оформлено заміну в порядку ст. 220 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
первісних зобов’язань замовників на грошове
зобов’язання перед ТОВ “Смайл” ЛТД, оскільки згідно імперативних
вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішення або постанові господарського суду чи
відхилені ним, збирати нові докази чи додатково перевіряти
докази.
Порушені скаржником з цього приводу питання стосуються
необхідності оцінки нових та додаткової перевірки наявних у
справі доказів, а тому виходять за межі юрисдикції касаційної
інстанції.
З огляду на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом апеляційної інстанції до спірних підрядних
правовідносин норм цивільного законодавства та процесуального
права, в зв’язку з чим касаційна скарга ТОВ “Смайл” ЛТД”
підлягає задоволенню зі скасуванням постанови від 22.02.2002 та
залишенням без змін первісного рішення від 28.08.2001.
Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ст. 83, ст.ст. 111-5, 111-
7, п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ТОВ “Смайл” ЛТД задовольнити.
Постанову 22.02.2002 Київського апеляційного господарського суду
у справі № 23/349 скасувати, а рішення від 28.08.2001
господарського суду м. Києва у даній справі залишити без змін.
2.Стягнути з Київського авіаційного заводу “Авіант” (252062, м.
Київ-62, пр. Перемоги, 100/1, розрахунковий рахунок
26008301110155 у Лівобережному відділенні Промінвестбанка в м.
Києві, МФО 322119, код ЗКПО 14310325) на користь ТОВ “Смайл” ЛТД
(м. Київ, вул. Металістів, 17, кв. 401, розрахунковий рахунок
26002200002336 в Подольському відділенні Укрсоцбанку в м. Києві,
МФО 322078) 560257 (п’ятсот шістдесят тисяч двісті п’ятдесят
сім) грн. основного боргу, 901220 (дев’ятсот одна тисяча двісті
двадцять) грн. штрафу та 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. витрат зі
сплати держмита.
Видати наказ.
3.Визнати недійсним абзац 1 пункту 2.3.1 договору від 03.10.94 №
333/102, укладеного між Київським авіаційним заводом “Авіант”,
гаражним автокооперативом “Сокіл-2” та ТОВ “Смайл ЛТД”.
Головуючий, суддя В.Овечкін
С у д д і: Є.Чернов
Й.Мілевський