ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2002 Справа N 22/62
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши за участю представників сторін касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства “УкрРосконтрактЕнерго”
на постанову від 11.12.2001 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 22/62
за позовом Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
України”
до закритого акціонерного товариства
“УкрРосконтрактЕнерго”
про стягнення 11 385 919 грн. 63 коп.
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія “Укргазвидобування” подала арбітражному
суду м. Києва позов до закритого акціонерного товариства
“УкрРосконтрактЕнерго” про стягнення 11 385 919 грн. 63 коп.
Рішенням від 5.05.2000 року (суддя А. Шкурат) позов
задоволено частково: присуджено до стягнення 8 915 094 грн. 94
коп. боргу, 2 400 480 грн. 90 коп. пені та 1 700 грн. державного
мита. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Рішення мотивоване порушенням відповідачем умов цивільно-правової
угоди в частині оплати поставленого природного газу та
застосування відповідальності за порушення зобов’язання.
Постановою від 11.12.2001 року Київського апеляційного
господарського суду (судді С. Бондар, Т. Барицька, Б. Отрюх)
рішення змінено в частині стягнення 123 444 грн. 14 коп. пені.
Закрите акціонерне товариство “УкрРосконтрактЕнерго” вважає, що
рішення і постанова підлягають касаційному перегляду з огляду на
порушення судами норм процесуального і матеріального права.
В касаційній скарзі (з урахуванням доданих в судовому засіданні
уточнень) стверджується, що додатковими угодами контрагенти
змінили умови спірного договору, зокрема спосіб розрахунків – з
грошових на взаємозалік та про погашення боргу шляхом передачі
векселів.
Також, на думку відповідача, суди помилково дійшли висновку про
законність визначення ціни договору, а отже і ціни позову з
застосуванням курсової різниці іноземної валюти.
Крім того, відповідач наполягає на тому, що суди не створили цій
стороні необхідних належних умов для встановлення фактичних
обставин справи і правильного застосування законодавства – його
клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів,
що мають суттєве значення для вирішення спору, залишено судами
без реагування.
Заслухавши представників сторін Т.Нечитайла та І.Вишиванюк,
перевіривши повноту встановлення судами обставин справи та їх
правову оцінку, Вищий Господарський суд України дійшов висновку
про невідповідність винесених у даній справі рішення та постанови
вимогам закону з огляду на таке.
В розвиток правовідносин з постачання газу і його оплаті сторони
уклали додаткові угоди та доповнення до спірного договору.
Зокрема, додатковою угодою від 11.06.1998 року № 2 сторони
досягли згоди, що розрахунки за поставлений природній газ будуть
здійснені у продовж тридцяти календарних днів з моменту її
підписання шляхом проведення заліків. Також додатковою угодою від
3.08.1998 року сторони встановили, що оплата за газ може бути
здійснена іншими видами розрахунків.
Приймаючи рішення у даній справі, суди не дали належної оцінки
цим змінам в правовідносинах сторін, а представлені сторонами
докази не містять у собі всіх необхідних даних та недостатньо
підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача в цій
частині.
В порушення принципу диспозитивності клопотання відповідача до
суду витребувати й інші необхідні для вирішення спору докази
залишене судом без належного реагування. Водночас, рішення у
справі не може бути прийняте якщо не закінчилось подання доказів,
необхідних для підтвердження фактів, які підлягають установленню
і рішення не можна вважати законним, якщо в ньому не будуть
повністю враховані фактичні обставини справи.
При постановленні рішення суд має оцінювати докази щодо їх
належності і допустимості. Обставини, які за законом мають бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися
встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування
відсутні.
Суд апеляційної інстанції згідно із статтею 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов’язаний
перевіряти на підставі наявних у справі і додатково поданих
сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі,
матеріалів законність та обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в повному обсязі і в тому разі, коли судом першої
інстанції не були вжиті всі заходи сприяння у витребуванні і
наданні суду доказів.
Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд мав це обґрунтувати,
проте, приймаючи рішення в частині можливості застосування до
відповідача штрафних санкцій та їх розміру, суд в мотивувальній
частині рішення не зазначив встановлених судом обставини, за яких
їх розмір було зменшено, юридичну оцінку доказів щодо
розрахунків, з яких суд виходив при визначенні майнових вимог в
цій частині.
Не було такого зазначено і в постанові апеляційного суду.
Скасовуючи судові акти та повертаючи справу на новий розгляд,
судова колегія зазначає, що докази, якими обґрунтовано рішення,
не є достатніми і не охоплюють всіх спірних відносин сторін і
можуть бути оцінені судом лише у сукупності з іншими доказами при
вирішенні питання щодо наявності чи відсутності вини відповідача.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід
урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до
всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи,
дійсних прав та обов’язків сторін і залежно від установленого
постановити відповідне рішення.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
“УкрРосконтрактЕнерго” задовольнити.
2. Рішення від 5.05.2000 року арбітражного суду м. Києва та
постанову від 11.12.2001 року Київського апеляційного
господарського суду скасувати, справу передати на новий розгляд
до господарського суду м. Києва.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій