ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2002 Справа N 14/594
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача Кулик В.Д., Олексюк О.Б., Зайцев Д.О.
відповідача Богатир В.В., Ковалик П. А.
розглянув в
судовому засіданні Ліквідаційної комісії АКАБ “Україна”
касаційну скаргу
на постанову від 12.02.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 14/594
за позовом АКАБ “Україна”
до Асоціації діячів музичної освіти і
виховання м. Києва та ТОВ “Конар”
Про стягнення 496990,26 грн. боргу та пені
Рішенням від 11.01.2001 арбітражного суду м. Києва /суддя
Капацин Н.В./ позов задоволено повністю – стягнуто з першого
відповідача 148000 грн. основного боргу та 307071,79 грн.
відсотків у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитними
договорами від 30.12.95 та від 30.12.96, а також 41918,47 грн.
пені.
Постановою від 14.05.2001 голови арбітражного суду м. Києва
Пінчука А.М. рішення залишено без змін з огляду на те, що
боржником /першим відповідачем/ було переведено борг на іншу
особу без згоди кредитора – АКБ “Незалежність”.
Постановою від 12.02.2002 Київського апеляційного господарського
суду /судді: Бенедисюк І.М., Брайко А.І., Львов Б.Ю./ рішення
від 11.01.2001 та постанову від 14.05.2001 скасовано, в позові
відмовлено з посиланням на отримання першим відповідачем згоди
від заступника голови правління АКБ “Незалежність” Антипця С.П.
на перевід боргу на другого відповідача, що оформлено листом від
16.02.97 № 902-1/117. Водночас на підставі п. 6 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинено провадження у справі стосовно ТОВ
Конар” у зв’язку з його ліквідацією 15.05.2000 згідно даних
Київського міськуправління статистики.
Ліквідкомісія АКАБ “Україна” у поданій касаційній скарзі просить
постанову від 12.02.2002 скасувати, рішення від 11.01.2001 та
постанову від 14.05.2001 залишити без змін, посилаючись на
відсутність відображення в первинних бухгалтерських документах
АКБ “Незалежність” станом на 06.03.98 переведення боргу з
першого на другого відповідача, а також на відсутність передачі
за актом від 11.02.2000 будь-яких документів з цього приводу.
Окрім того, скаржник вважає, що згідно установчих документів АКБ
“Незалежність” всі інтереси банку представляє голова правління
банку, а в разі його відсутності призначений ним виконуючий
обов’язки голови, в той час як на момент підписання листа № 902-
1/117 від 16.02.97 всі документи підписувалися головою правління
Тимошенко М.О.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали /фактичні
обставини/ справи на предмет повноти їх встановлення і
правильності юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення від
11.01.2001, постанова від 14.05.2001 та постанова від 12.02.2002
– скасуванню з ухваленням нового рішення про передачу справи на
новий розгляд до суду першої інстанції – з наступних підстав.
Між першим відповідачем /позичальник/ та АКБ “Незалежність”
/позикодавець/ були укладені кредитні договори № 71 від 30.12.95
та № 114 від 30.12.96, проте позичальником не виконано
зобов’язання по погашенню кредитів у встановлений термін.
Пізніше між АКБ “Незалежність” та позивачем укладений договір
цесії № 1-ц від 11.02.2000, за умовами якого останній набув
право вимоги по зазначених вище кредитних угодах.
04.12.97 між першим відповідачем та ТОВ “Конар” укладено договір
переводу боргу, за умовами якого другий відповідач прийняв на
себе зобов’язання по погашенню заборгованості по вказаним
кредитним договорам.
Згідно п. 3 договору переведення боргу від 04.12.97 згоду
кредитора на укладення цього договору первісний боржник /перший
відповідач/ отримав листом АКБ “Незалежність” від 16.02.97 № 902-
1/117.
Зазначений лист підписано заступником голови правління АКБ
“Незалежність” Антипцем С.П. 16.02.97 /в неділю/ та в період,
коли всі документи щодо вчинення юридично значимих дій від імені
банку згідно установчих документів підписувалися головою
правління АКБ “Незалежність” Тимошенко М.О.
Враховуючи зазначені обставини, викладені в листі Головного
управління НБУ по м. Києву від 28.05.2001 № 09-406/9315, а також
відсутність в реєстраційному журналі обліку вихідних документів
АКБ “Незалежність” відомостей щодо існування листа від 16.02.97
№ 902-1/117, судом при прийнятті постанови від 14.05.2001
відхилено згаданий лист як неналежний доказ. Судом апеляційної
інстанції зазначені фактичні обставини не спростовано, в зв’язку
з чим передчасними визнаються вміщені в постанові від 12.02.2002
висновки суду про надання кредитором /АКБ “Незалежність”/
належним чином згоди первісному боржнику на перевід боргу на
другого відповідача.
З огляду на те, що згідно імперативних вимог ст. 201 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
перевід боржником свого боргу на іншу особу
допускається лише за згодою кредитора, а достовірне з’ясування
наявності чи відсутності письмової згоди АКБ “Незалежність” на
укладення договору переводу боргу від 04.12.97 є визначальним
щодо обгрунтованості чи необгрунтованості позовних вимог,
доцільним вбачається призначення судом при новому розгляді
справи графологічної експертизи з метою встановлення дійсності
листа № 902-1/117 від 16.02.97.
Це обумовлено протилежністю вміщених в постанові від 14.05.2001
та постанові від 12.02.2002 висновків суду з приводу того, чи є
зазначений лист належним доказом отримання першим відповідачем
згоди на переведення боргу в порядку ст. 201 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Окрім того, згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція не вправі вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти
докази.
Водночас колегія вважає за необхідне надати ретельну правову
оцінку первинним бухгалтерським документам аналітичного обліку
АКБ “Незалежність”, які були передані позивачу за актом прийому-
передачі від 11.02.2000 /а.с.93-95/, з метою подальшої оцінки
наявних у справі доказів в їх сукупності, як того вимагає ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст.
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в
зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне
значення для правильного вирішення даного спору та їх подальшого
врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими
судом першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії АКАБ “Україна”
задовольнити частково.
Рішення від 11.01.2001, постанову від 14.05.2001 арбітражного
суду м. Києва та постанову від 12.02.2002 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 14/594 скасувати з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський