ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2002 Справа N К-7/135-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Кочерової Н.О.
суддів Ткаченко Н.Г.
Уліцького А.М.
за участю директора товариства з обмеженою
представника відповідальністю “Спектраль” Браславця
позивача: В.В.
розглянув Державної податкової інспекції у м.
касаційну скаргу Ужгороді
на постанову від 23.10.2001
Львівського апеляційного господарського
суду
арбітражного суду Закарпатської області
у справі № К-7/135-2001
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Спектраль”
до Державної податкової інспекції у м.
Ужгороді
Про визнання рішення недійсним
Слухання справи відкладалось з 26.04.2002 на 14.05.2002.
В квітні 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю
“Спектраль” пред’явило в суді позов до Державної податкової
інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсним рішення № 23-0/72-
137 від 05.03.2001, яким донараховано податок на додану вартість
в сумі 9199,21 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі
9199,21 грн., податок на прибуток в сумі 14610 грн. та
застосовані фінансові санкції в сумі 4383 грн., нарахована пеня
за несвоєчасну сплату податку на прибуток в сумі 7128,02 грн.,
донараховано збір до облавтодору в сумі 11658,25 грн. та пеня за
несвоєчасну сплату збору в сумі 14489,66 грн., фінансові санкції
по сплаті земельного податку в сумі 1397,76 грн. та пеня за
несвоєчасну сплату земельного податку в сумі 742,73 грн.
В подальшому позивач уточнив свої вимоги і просив визнати
рішення недійсним в частині донарахування податку на додану
вартість та податку на прибуток, а також застосування фінансових
санкцій і пені по цим податкам.
Крім того, просив визнати недійсним рішення відповідача № 23-
0/76-196 від 19.03.2001, яким донараховано податок на додану
вартість в сумі 59799,80 грн. та застосовані фінансові санкції в
сумі 59799,80 грн.
Рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 11.06.2001
/судді: Швед С.Б. – головуючий, Йосипчук О.С., Рогач Л.І./ позов
задоволено частково.
Визнано недійсним рішення державної податкової інспекції в м.
Ужгороді про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення законодавства про оподаткування № 23-0/72-137 від
05.03.2001, яким донараховано податок на додану вартість в сумі
8923,04 грн. та фінансові санкції в такій же сумі, податок на
прибуток в сумі 7300 грн. та фінансові санкції по податку на
прибуток в сумі 2190 грн.
В іншій частині відмовлено.
Визнано недійсним рішення державної податкової інспекції в м.
Ужгороді № 23-0/79-196 від 19.03.2001 про застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування, яким донараховано податок на додану вартість в
сумі 59799,80 грн. та застосовані фінансові санкції в такій же
сумі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23.10.2001 /судді: Процик Т.С. /головуючий/, Галушко Н.А.,
Юрченко Я.О./ рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов частково і залишаючи рішення без змін судові
інстанції виходили з того, що донарахування податку на додану
вартість в сумі 8923,04 грн. проведено без достатніх підстав з
порушенням вимог пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Донарахування податку на прибуток в сумі 7300 грн. та
застосування фінансових санкцій в сумі 2190 грн. суперечать
вимогам п. 8.7.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Донарахування податку на додану вартість в сумі 59799,80 грн. та
застосування фінансових санкцій на цю ж суму суперечить вимогам
пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Ужгороді
просить відновити строк для подання касаційної скарги, бо
постанова від 23.10.2001 апеляційним господарським судом
надіслана лише 14.02.2002, а також скасувати постанову
апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. В
обгрунтування вимог податкова інспекція вказала, що роботи по
обслуговуванню нерезидентом поліграфічного обладнання підлягають
оподаткуванню податком на додану вартість, а тому судовими
інстанціями порушені вимоги пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 та пп. 3.1.2
п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про додаток на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. При визнанні рішення податкової інспекції
недійсним в частині донарахування податку на прибуток в сумі
7300 грн. судовими інстанціями не враховані вимоги пп. 8.3.1 п.
8.3 ст. 8 Закону України “Про оподаткування”.
При визнанні недійсним рішення про донарахування податку на
додану вартість в сумі 59799,80 грн. та фінансових санкцій,
судовими інстанціями не враховані вимоги пп. 7.5.2 п. 7.5 та пп.
7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи
клопотання про відновлення строку на подачу касаційної скарги,
перевіривши повноту встановлених обставин справи та їх юридичну
оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що клопотання
про відновлення строку підлягає задоволенню, а касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ст. 53 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою сторони господарський суд може
визнати причину пропуску встановленого законом процесуального
строку поважною і відновити пропущений строк.
Враховуючи наведені податковою інспекцією причини пропуску
строку на подання касаційної скарги, Вищий господарський суд
України вважає за доцільне їх відновити.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи
нерезидентом /Чехія/ за межами митної території України
виконувались роботи по обслуговуванню обладнання для ТОВ
“Спектраль” на протязі травня-жовтня 2000 року.
Згідно п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для робіт /послуг/, які виконуються
/надаються/ нерезидентом на митній території України, базою
оподаткування є договірна /контрактна/ вартість таких робіт
/послуг/.
Операції з виконання робіт /послуг/ нерезидентом за межами
митної території України не підпадають під дію вказаної
норми Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а тому не можуть бути включені до
податкових зобов’язань
Враховуючи викладене, судові інстанції обгрунтовано прийшли до
висновку про безпідставність донарахування податку на додану
вартість в сумі 59799,80 грн. і правильно визнали недійсним
рішення податкової інспекції № 23-0/76-196 від 19.032001, яким
донараховано податок на додану вартість в сумі 59799,80 грн. і
застосовані фінансові санкції у такій же сумі.
Відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли товари /роботи,
послуги/, що виготовлені та/або придбані частково
використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до
суми податкового кредиту включається та частка сплаченого
/нарахованого/ податку при їх виготовленні або придбанні, яка
відповідає частці використання таких товарів /робіт, послуг/ в
оподатковуваних операціях звітного періоду.
Враховуючи вимоги закону судом обгрунтовано визнано неправильним
донарахування податку на додану вартість за 1999 рік в сумі
2036,22 та за 2000 рік в сумі 6886,82 грн., а рішення податкової
інспекції недійсним.
Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
амортизації
підлягають витрати на придбання основних засобів.
Як встановлено судом позивачем амортизаційні відрахування
проводились у відповідності з вимогами пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8
вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому виключення амортизаційних
витрат за 1999 рік в сумі 1,5 тис.грн. та за 2000 рік 17,5
тис.грн. при визначенні оподаткованого прибутку і як наслідок
донарахування податку на прибуток в сумі 7300 грн. та
застосування фінансових санкцій в сумі 2190 грн. обгрунтовано
визнано недійсним.
Керуючись ст.ст. 53, 111-5, 111-7,111-9,111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити Державній податковій інспекції у м. Ужгороді строк на
подачу касаційної скарги.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 23.10.2001 у справі № К-7/135-2001 без
змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді Н.Ткаченко
А.Уліцький