ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2002 Справа N 2-4/1879-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Кочерової Н.О.
суддів Ткаченко Н.Г.,
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
позивача Кручко Ф.О., дов. № 01-2/01 від 02.02.2002
відповідача Сімакін В.О., генеральний директор МПСП
“Кентавр” витяг з протоколу № 9 зборів від
11.01.99
розглянув Державної податкової інспекції у м. Керчі
касаційну скаргу
на постанову від 29.01.2002
Севастопольського апеляційного господарського
суду
господарського Автономної Республіки Крим
суду
у справі № 2-4/1879-2001
за позовом малого приватного спортивного підприємства
“Кентавр”
до Державної податкової інспекції у м. Керчі
Про визнання рішення недійсним
ВСТАНОВИВ:
В січні 2001р. мале приватне підприємство “Кентавр” пред’явило в
суді позов до Державної податкової інспекції в м. Керчі про
визнання недійсним рішення № 16/23-2/16331041 від 11.01.2001,
яким йому донараховано податок на додану вартість в сумі 194921
грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 389842 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.09.-09.10.2001 (суддя Білоглазова І.К.) позов задоволено.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
позивач у жовтні 2000р. здійснював експорт товарів за межі
України, які були ввезені ним на митну територію і за ввіз яких
мале приватне підприємство “Кентавр” видало податкові векселі.
Оподаткування операцій з вивезенням товарів за межі митної
території України проведено у відповідності з вимогами п. 8.2
ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому у Державної податкової
інспекції не було підстав донараховувати податок на додану
вартість і застосувати фінансові санкції.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 29.01.2002 (судді: Градовий О.Г. (головуючий)), Горошко Н.П.
, Голик В.С.) рішення залишено без змін.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що господарський суд
прийшов до правильного висновку про відсутність у позивача
завищення експортного відшкодування та заборгованості перед
бюджетом по сплаті податку на додану вартість, а тому підстав
для донарахування податку та застосування фінансових санкцій у
відповідача не було.
В касаційній скарзі державна податкова інспекція в м. Керчі
просить рішення господарського суду та постанову апеляційного
господарського суду скасувати, постановити нове рішення,
посилаючись на те, що судовими інстанціями порушені вимоги ст.
11 п. 11.5, п. п. 7.71, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, колегія
суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для визначення суми експортного
відшкодування згідно з п. 8.4 цієї статті до складу податкового
кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником
податку – експортером коштами у складі ціни придбаних товарів
(робіт, послуг), у інших платників податку – постачальників
таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації,
починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем
подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий
день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт,
послуг) – суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету
у зв’язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у
податковому векселі, виданому протягом такого місяця згідно з п.
11.5 ст. 11 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, але не погашеному до дня
подання такого розрахунку.
Як встановлено судовими інстанціями і вбачається з матеріалів
справи, у жовтні 2000р. мале приватне спортивне підприємство
“Кентавр” здійснювало імпорт товарів на митну територію України,
у зв’язку з чим видало прості векселі на суму 274654 грн. з
терміном погашення в листопаді 2000р. Не один вексель достроково
не погашався.
В жовтні цього ж місяця імпортовані товари було частково
експортовано.
20.11.2000р. позивачем було надано податкову декларацію про
податок на додану вартість і сплачено 17.11.2000р. ПДВ в сумі
194921 грн.
Разом з декларацією до податку на додану вартість було додано
розрахунок частки бюджетного відшкодування за жовтень 2000р.
Експортне відшкодування було визначено у відповідності з
вимогами п. п. 8.2, 8.4 ст. 8 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З урахуванням викладеного судові інстанції прийшли до
правильного висновку, що малим приватним підприємством “Кентавр”
не було допущено завищення експортного відшкодування.
Враховано судовими інстанціями, що ПДВ в сумі 194921 грн. було
сплачено без врахування експортного відшкодування і фактично за
жовтень 2000р. у позивача не було заборгованості по ПДВ, а тому
не було підстав донараховувати податок і застосовувати фінансові
санкції.
Наведене спростовує доводи податкової інспекції про порушення
судовими інстанціями вимог Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,111-9,111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі
залишити без задоволення, а постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 29.01.2002 у справі № 2-
4/1879-2001 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді Н.Ткаченко
А.Уліцький