ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2002 Справа N 1/471-22/294
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача Федак С.І.
відповідача Не з’явився
прокуратури м. Дрогобича не з’явився
третіх осіб Гумеза О.В., Прим’як М.В.
розглянув в
судовому засіданні АТ “Укрінбанк” в особі Дрогобицької філії
касаційну скаргу
на постанову від 11.02.2002 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/471-22/294
за позовом прокурора м. Дрогобича в інтересах держави
в особі ВАТ “Нафтопереробний комплекс
“Галичина” /надалі – ВАТ “НПК “Галичина”/
До ДВКП “Торговий дім “Галичина”
треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача – АТ
“Укрінбанк”
в особі Дрогобицької філії та ТКП “Євронафта” ЗАТ “Господарська
спілка “Галичина”
Про витребування майна з чужого незаконного володіння
Рішенням від 26.10.2001 господарського суду Львівської області
/суддя Дух Я.В./ віндикаційний позов задоволено - на підставі ч.
2 ст. 48, 59 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 48-50 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
зобов’язано відповідача повернути
позивачу до 15.11.2001 автозаправочну станцію по
вул.Стрийській,443/11 в м. Дрогобичі вартістю 1087922,45 грн.,
відчужену за договором купівлі-продажу від 22.05.2000, який
визнано недійсним рішенням від 29.05-01.06.2001 арбітражного
суду Львівської області у справі № 1/237-9/141 між тими ж
сторонами.
Постановою від 11.02.2002 Львівського апеляційного
господарського суду /судді: Бобеляк О.М., Дубник О.П. , Орищин
Г.В./ рішення залишено без змін з тих же підстав.
АТ “Укрінбанк” в особі Дрогобицької філії у поданій касаційній
скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу направити
на новий розгляд, посилаючись на те, що відповідно до ч. 2 ст.
48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у ВАТ “НПК “Галичина” виникає
зобов’язання відшкодувати ДВКП “Торговий дім “Галичина” вартість
автозаправочної станції, за яку відповідач повністю розрахувався
шляхом перерахування грошових коштів в сумі 1087922,45 грн.
Окрім того, скаржник вважає, що відповідно до ст. 268 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
у зв’язку з укладенням 30.06.2000 між ДВКП “Торговий
дім “Галичина” та ТКП “Євронафта” договору оренди № 39 майнового
комплексу автозаправочної станції об’єкт оренди має перебувати у
володінні орендаря – ТКП “Євронафта”, а згідно зі ст. 27 Закону
України “Про заставу” укладений між Дрогобицькою філією АТ
“Укрінбанк” /заставодержатель/ та ДВКП “Торговий дім “Галичина”
/заставодавець/ договір застави автозаправочної станції від
18.01.2001 зберігає чинність для нового власника – ВАТ “НПК
“Галичина” у разі переходу права власності від ДВКП “Торговий
дім “Галичина” до ВАТ “НПК “Галичина”.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали /фактичні
обставини/ справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін і третіх осіб, дійшла висновку, що
оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню без змін,
а касаційна скарга АТ “Укрінбанк” – відхиленню з наступних
підстав.
Рішенням від 29.05-01.06.2001 арбітражного суду Львівської
області у справі № 1/237-9/141 визнано недійсним укладений між
ВАТ “НПК “Галичина” та ДВКП “Торговий дім “Галичина” договір
купівлі-продажу від 22.05.2000 автозаправочної станції по
вул.Стрийській 443/11 в м. Дрогобичі.
Постановою від 28.09.2001 Львівського апеляційного
господарського суду рішення у даній справі залишено без змін.
При розгляді даного немайнового спору не було вирішено питання
застосування двосторонньої реституції, передбаченої ч. 2 ст. 48
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а саме, майно автозаправочної станції ВАТ
“НПК “Галичина” не поверталося, а ДВКП “Торговий дім “Галичина”
не було повернуто сплачені грошові кошти за придбаний об’єкт
купівлі-продажу.
За таких обставин позовні вимоги ВАТ “НПК “Галичина” є
правомірними, оскільки грунтуються на обов’язку відповідача
повернути позивачу згідно з ч. 2 ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майновий комплекс автозаправочної станції.
Адже, підставою знаходження автозаправочної станції у власності
відповідача був договір купівлі-продажу від 22.05.2000, який
відповідно до ст. 59 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з прийняттям рішення
від 29.05-01.06.2001 є недійсним з моменту укладення та не
породжує для сторін цивільних прав та обов’язків.
У зв’язку з цим порушені скаржником питання щодо виникнення у
ВАТ “НПК “Галичина” зобов’язання відшкодувати ДВКП “Торговий дім
“Галичина” вартість сплаченої автозаправочної станції можуть
бути предметом іншого судового провадження.
Тим більше, що згідно імперативних вимог ч. 3 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній інстанції не приймаються і не
розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
Необгрунтованими визнаються доводи скаржника щодо неправомірного
прийняття судом рішення про витребування автозаправочної станції
від ДВКП “ТД “Галичина” з порушенням прав ТКП “Євронафта” як
орендаря за договором оренди № 39 від 30.06.2000, оскільки
відповідно до ст. 268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зазначений договір
оренди, як такий, що укладений до визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 22.05.2000, зберіг чинність для нового
власника – ВАТ “НПК “Галичина”.
Окрім того, оскаржуваним рішенням від 26.10.2001 майновий
комплекс автозаправочної станції витребувано з незаконного
володіння відповідача – ДВКП “ТД “Галичина”, а не з користування
орендаря.
Зважаючи на це, відсутнє порушення прав ТПК “Євронафта” при
прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, так як згідно ст.
162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ч. 1 ст. 26 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” одностороння відмова
від договору оренди не допускається.
Що стосується посилань скаржника на порушення рішенням від
26.10.2001 його прав як заставодержателя за договором застави
від 18.01.2001, то такі твердження не заслуговують на увагу з
наступних підстав.
18.01.2001 між Дрогобицькою філією АТ “Укрінбанк” і Дочірнім
виробничо-комерційним підприємством “Євронафта” укладено
кредитний договір № 10007, відповідно до умов якого, ДВКП
“Євронафта” відкрито кредитну лінію з одномоментною
заборгованістю в сумі 500000 грн. терміном з 18.01.2001 по
18.01.2002 зі сплатою 44 відсотків річних за користування
кредитом.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 18.01.2001
між Дрогобицькою філією АТ “Укрінбанк” і ДВКП “Торговий дім
“Галичина”, яке виступило майновим поручителем ДВКП “Євронафта”,
укладено договір застави майнового комплексу автозаправочної
станції, що знаходиться у м. Дрогобичі по вул.Стрийській,443.
Вказана АЗС належала і ДВКП “Торговий дім “Галичина” на підставі
договору купівлі-продажу автозаправочної станції, посвідченого
приватним нотаріусом Спариняк Л.В. 22.05.2000 реєстраційний №
2350.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про заставу”, застава
зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі,
майно або майнові права, що складають предмет застави,
переходять у власність іншої особи.
Зазначене свідчить, що у разі переходу права власності від ДВКП
“Торговий дім “Галичина” до ВАТ НПК “Галичина” застава зберігає
чинність для нового власника – ВАТ НПК “Галичина”. За таких
обставин, права Дрогобицької філії АТ “Укрінбанку” як
заставодержателя не порушуються, оскільки застава зберігає
чинність для нового власника – ВАТ НПК “Галичина”.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про
правомірне застосування судом при прийнятті оскаржуваних рішення
та постанови до спірних майнових правовідносин норм цивільного
законодавства та відсутність будь-яких підстав вважати, що судом
помилково застосовано матеріальне чи процесуальне право в
розрізі даного господарського спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-9, 111-
11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 26.10.2001 господарського суду Львівської області та
постанову від 11.02.2002 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 1/471-22/294 залишити без змін, а касаційну
скаргу АТ “Укрінбанк” в особі Дрогобицької філії – без
задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський