ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Краєвська М.В.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий - Юркевич М.В.,
судді: Бойко С.М.; Бонк Т.Б.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції - Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2002 Справа N 1/331-11/97
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представників позивача - Йор Т.П. та Шкіля М.І. та
представника ВАТ "Львівавтотранс" -
Демідюка О.О.
касаційну скаргу ВАТ "Львівавтотранс"
на постанову від 05.11.2001
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 1/331-11/97
господарського суду Львівської області
за позовом ВАТ "Державний банк України" в особі
Львівського обласного управління
ощадного банку України
до ВАТ "Львівавтотранс",
ТзОВ "Транс-Лізинг"
Про стягнення 713 742 грн. 14 коп.
Представник ТзОВ "Транс-Лізинг" в судове засідання не з'явився,
про час і місце слухання сторони повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2000 року ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі
Львівського обласного управління ощадного банку України
звернулось з позовом до ВАТ "Львівавтотранс" та ТзОВ
"Транс-Лізинг" про відшкодування завданих збитків в сумі 393468
грн. В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних
вимог, згідно яких просив стягнути з ВАТ "Львівавторанс"
заборгованість по кредитах в сумі 236409,55 дол. США, що
становить 1283703,85 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим,
що між ним та ТзОВ "Транс-Лізинг" було укладено чотири кредитні
договори, гарантом яких, відповідно до договору гарантії від
19.01.1998 № 16-90-108 та договору застави від 02.04.1998,
виступає ВАТ "Львівавтотранс". Але оскільки позичальник та
гарант своїх зобов'язань по зазначених договорах не виконали в
повному обсязі, то позивач просив стягнути заборгованість по
отриманих кредитах з гаранта.
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.08.2001
по справі № 1/331-11/97 позовні вимоги задоволено. Стягнено з
рахунку ВАТ "Львівавтотранс" на користь ВАТ "Державний ощадний
банк України" 133322,52 дол. США заборгованості, 69 грн. витрат
по інформаційно-технічному забезпеченню процесу та 1700 грн.
державного мита.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
05.11.2001, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду першої
інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу - без
задоволення.
Постановляючи згадані рішення, суди першої та апеляційної
інстанції виходили з того, що, оскільки позичальник та гарант не
виконали зобов'язань відповідно по кредитних договорах та
договору гарантії, то позовні вимоги підлягають задоволенню.
У касаційній скарзі ВАТ "Львівавтотранс" просить скасувати
постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення. Свої
вимоги мотивує тим, що апеляційним судом порушені норми
процесуального права, оскільки на момент розгляду справи
№ 1/331-11/97 апеляційною інстанцією пов'язана з нею справа
знаходилась в іншому суді, то суд повинен був зупинити розгляд
справи. Крім того, скаржник зазначає, що договір гарантії від
19.01.1998 № 16-10-108 та договір застави від 02.04.1998, які
укладені між ВАТ "Львівавтотранс" та ВАТ "Державний ощадний банк
України", рішенням господарського суду м. Києва від 27.12.2001
за нововиявленими обставинами визнано недійсними.
У відзивах на касаційну скаргу ТзОВ "Транс-Лізинг" та ВАТ
"Державний ощадний банк України" просять постанову апеляційного
суду від 05.11.2001 залишити без змін, оскільки на їх думку
постанова винесена відповідно до норм матеріального та
процесуального права, а касаційну скаргу залишити без
за'dnbnkemm.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Львівським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає
задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду, ВАТ "Львівавтотранс", як
про це вже йшлося, посилається на те, що суд порушив вимоги
процесуального закону, а саме не зупинив провадження по справі
до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.
На думку відповідача, такою справою є та, за якою Верховним
Судом України у касаційному порядку повинні були переглядатися
судові рішення, постановлені по справі № 14/508, про визнання
недійсними тих договорів гарантії та застави, які були предметом
судового дослідження за цією справою.
Як вбачається із наданих суду документів, на час перегляду
рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2001 в
апеляційному порядку, у Верховному Суді України дійсно
знаходилась на розгляді касаційна скарга ВАТ "Львівавтотранс" на
постанову Вищого арбітражного суду України від 11.06.2001
№ 04-1/11-7/124.
Разом з тим, зазначена обставина не робила неможливим перегляд
справи в апеляційному порядку, а тому апеляційний суд
обґрунтовано не прийняв її до уваги.
Посилання відповідача на те, що рішенням господарського суду
м. Києва від 27.12.2001 зазначені договори гарантії та застави
були визнані недійсними за нововиявленими обставинами, Вищий
господарський суд України не приймає до уваги, оскільки на час
винесення апеляційним судом оскаржуваної постанови, ця обставина
не мала місця, а отже, у даному випадку, вона не може мати
правового значення.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Львівавтотранс" залишити без задоволення,
а рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2001
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.11.2001 по справі № 1/331-11/97 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.