ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2002 Справа N 3/125
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Демченка С.Ф. - головуючого, Дерепи В.І., Козир Т.П. , за участю
представників: позивача – Дубровіної Л.М. дов. від 30.04.2002
року № 3/195; відповідача – не з’явились;
розглянувши касаційну скаргу АТЗТ “Інтергаз” на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2001 року
у справі за позовом АТЗТ “Інтергаз” до НАК “Нафтогаз України”
про зобов’язання передати векселі та стягнення 22 185 156
гривень 41 копійки,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2001 року АТЗТ “Інтергаз” звернулось до суду з
позовом до НАК “Нафтогаз України” про зобов’язання передати
векселі за договорами міни цінних паперів та стягнення неустойки
за прострочення зобов’язання.
Рішенням арбітражного суду Чернівецької області від 28.05.2001
року АТЗТ “Інтергаз” в позові відмовлено.
Суд вийшов за межі позовних вимог і визнав неукладеними договори
міни цінних паперів з тих мотивів, що сторони не досягли згоди
щодо їх істотних умов.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23.10.2001 року рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач просить їх
скасувати і передати справу на новий розгляд, посилаючись на
неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права та порушення норм процесуального права.
В касаційній скарзі вказав, що договори міни цінних паперів
укладені, оскільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах
відповідно до вимог ст.ст. 153, 242 та 224 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
В зв’язку з цим вважає, що суд, в порушення ст. 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, необгрунтовано вийшов за межі позовних
вимог.
Зазначає, що суд безпідставно застосував ст. 21 Закону
України “Про цінні папери і фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
та ст.ст.
75, 76 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі,
якими встановлені вимоги до оформлення векселів.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних
випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом
або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови,
щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто
згоди.
Згідно ст. 241 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором міни між
сторонами провадиться обмін одного майна на інше.
Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем
того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він
одержує.
Як встановлено судом, між АТЗТ “Інтергаз” та НАК “Нафтогаз
України” укладено 5 договорів міни цінних паперів на загальну
суму 81264309 гривень 54 коп. : 28.03.2000 року - договір №
1/055(2000); 30.03.2000 року - договори № 1/067(2000) і № 1/068;
31.03.2000 року договори № 1/062(2000) і № 1/064(2000), за якими
сторони зобов’язалися обмінятися пакетами векселів рівної
номінальної вартості згідно актів приймання-передачі № 1 і № 2.
Зазначені акти за згодою сторін є невід’ємною частиною кожного з
договорів.
Вексель за ст. 21 Закону України “Про цінні папери і фондову
біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
і ст.ст. 75, 76 Уніфікованого закону про
переказні векселі та прості векселі наділений обов’язковими
індивідуальними ознаками, зокрема, повинен містити номер, суму,
дату складення та термін погашення, відомості про емітента тощо.
Перелік векселів з зазначенням цих ознак містять акти приймання-
передачі № 1.
Акти приймання-передачі № 2 сторони не склали і не обумовили,
які саме векселі повинен передати НАК “Нафтогаз України”
позивачу.
Враховуючи, що ця умова є істотною і сторони не дійшли щодо неї
згоди, суд юридично вірно оцінив обставини справи і прийшов до
обгрунтованого висновку, що вказані договори не можна вважати
укладеними.
За таких обставин правильним є і висновок суду про
безпідставність вимоги про виконання цих договорів.
Разом з тим, виходячи з вимог ст. 84 та п. 1ст. 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівка про вихід за межі позовних вимог та
визнання договорів неукладеними, яка міститься в п. 1 і 2
резолютивної частини рішення суду є зайвою, а тому підлягає
виключенню.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АТЗТ “Інтергаз” залишити без задоволення, а
рішення арбітражного суду Чернівецької області від 28.05.2001
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 23.10.2001 року – без зміни, виключивши з резолютивної
частини рішення арбітражного суду Чернівецької області від
28.05.2001 року пункти 1 і 2.
Головуючий, суддя С. Демченко
Судді В. Дерепа
Т. Козир