ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.05.2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Полтава
на рішення та постанову від 26.09.2001 р. господарського
суду Полтавської області та від
22.01.2002 р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 11 господарського суду
Полтавської області
за позовом Госпрозрахункової житлово-
експлуатаційної дільниці № 5
до Державної податкової інспекції
у м. Полтава
про визнання рішення недійсним
в судовому засіданні взяли
участь представники:
від позивача: 1. присутній.
2. присутній.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін у справі та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
14.02.2002 р. Державна податкова інспекція у м. Полтава звернулась
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2001 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
22.01.2002 р. по справі № 11 за позовом Госпрозрахункової
житлово-експлуатаційної дільниці № 5 до Державної податкової
інспекції у м. Полтава про визнання рішення ДПІ у м. Полтава
недійсним.
Позивачем заявлена до суду вимога про визнання недійсним рішення
ДПІ у м. Полтава від 06.06.2001 р. № 817/26-2/1391857.
Підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є акт від
01.06.2001 р. № 99/Д/26-236 перевірки ГЖЕД № 5 м. Полтава з питань
дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.1998
р. по 01.04.2001 р., згідно якого позивачу донарахований податок
на додану вартість в сумі 88758,47 грн., та штрафних санкцій на
суму 22334,11 грн., у зв'язку з виявленням порушення п. 7.4.1,
7.4.1, 7.4.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Підставою для прийняття відповідачем є збільшення валових витрат
за період, що перевірявся.
Позивач вважає, що має право відносити на податковий кредит всю
суму ПДВ за продаж послуг, які сплачуються населенням по тарифу, а
друга частина - з бюджетної дотації.
Господарський суд Полтавської області рішенням від 26.09.2001 р.
позовні вимоги задовольнив повністю. Рішення ДПІ у м. Полтава
№ 817/26-2/1391857 від 06.06.2001 р. визнано недійсним повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що ГЖЕД № 5 мало право відносити всю
суму податкового кредиту з придбанням теплової енергії у
постачальників до податкового кредиту і повинне було зменшувати
суму податкового кредиту в момент отримання дотації в частині, яка
припадає на частку операції, що не є об'єктом оподаткування в
загальному обсязі продажу.
Харківський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Полтавської області від 26.09.2001 р. в
апеляційному порядку і постановою від 22.01.2002 р. залишив його
без зміни з тих самих підстав.
ДПІ у м. Полтава подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову від 22.01.2002 р., просить її
скасувати, мотивуючи доводами про неправильне застосування судом
норм матеріального права.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтава вказує на те, що відповідно
до вимог податкового законодавства, операції з продажу комунальних
послуг населенню є оподаткованими операціями та обкладаються
податком на додану вартість, тільки в тій частці, яка
використовується в оподатковуваних операціях.
ГЖЕД № 5, в свою чергу, подав до Вищого господарського суду
України відзив на касаційну скаргу ДПІ у м. Полтава, в якому
просить рішення господарського суду Полтавської області від
26.09.2001 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 22.01.2002 р. по справі № 11 залишити без
зміни, а касаційну скаргу ДПІ у м. Полтава № 749/9/10-031 від
14.02.2002 р. без задоволення.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов до
висновку, що вказані рішення та постанова по справі прийняті поза
межами норм матеріального права, тому підлягають скасуванню.
Оплата вартості житлово-комунальних послуг у ГЖЕД № 5 здійснюється
наступним порядком: перша частина складається з тарифу на оплату
таких послуг, який сплачується населенням, а друга частина - з
бюджетної дотації на покриття збитків від продажу послуг по
тарифу. Оплата вартості комунальних послуг, наданих населенню за
тарифом, може здійснюватись в два етапи: оплата безпосередньо
населенням та оплата за рахунок бюджетних субсидій в межах тарифу.
Оскільки п. 4.1. ст. 4 Закону України від 03.04.1997 р.
№ 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що база оподаткування операцій з продажу товарів
визначається з їх договірної вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами (тарифами), а житлово-комунальні послуги на
даний час підлягають державному регулюванню та реалізовуються за
встановленими тарифами, то базою оподаткування таких послуг є
встановлений тариф.
В разі відшкодування з місцевого бюджету частини тарифу,
встановленого органами виконавчої влади, що не сплачено населенням
у зв'язку з отриманням будь-яких категорій пільг та субсидій по
оплаті житлово-комунальних послуг, то такі відшкодування, як
складові частини регульованого тарифу, включаються до об'єкту
оподаткування, базою якого є тариф.
Крім бюджетних субсидій і дотацій для пільгових категорій
населення ГЖЕД отримує з бюджету дотації на покриття від ємної
різниці, яка склалася між витратами на виготовлення (придбання)
комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за
встановленими тарифами. Така бюджетна дотація підпадає під дію
підпункту 3.2.7. ст. 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і не є об'єктом оподаткування
податком на додану вартість.
А тому, бюджетні кошти, що надійшли в зв'язку з компенсацією
вартості житлово-комунальних послуг понад встановлений місцевими
органами виконавчої влади тариф, не входять до бази оподаткування
податком на додану вартість.
У відповідності до норм п.п. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник
податку має право на податковий кредит лише у частині, яка
сплачена (нарахована) платником податку в зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації, податки, що сплачені у зв'язку
з придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел
фінансування і до складу податкового кредиту не включаються.
У разі, коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або
придбані, частково використовуються в оподаткованих операціях, а
частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка
сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або
придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів
(робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
А тому, право податкового кредиту по придбаних товарах (роботах,
послугах) ГЖЕД № 5 має лише в частині, яка відповідає частці
використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в
оподатковуваних операціях, тобто частці пропорційно затвердженого
тарифу.
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що
ГЖЕД № 5 мав право включати до податкового кредиту суму ПДВ з
придбаної теплоенергії у ВАТ "Л" та ВАТ "К" лише в частині, яка
відповідає частці сплати податкових зобов'язань з затвердженого
тарифу, сплаченого споживачами теплоенергії. Підприємством в
порушення п.п. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від
03.04.1997 р. неправомірно віднесена вся сума податкового кредиту
з придбання теплової енергії у постачальників.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Полтавської
області від 26.09.2001 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 22.01.2002 р. по справі № 11 не
відповідають законодавству, фактичним обставинам та матеріалам
справи, тому підлягають скасуванню.
На підставі викладеного і керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава
задовольнити.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2001
р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
22.01.2002 р. по справі № 11 скасувати.
Головуюча
Судді