ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.04.2002 Справа N 3/473
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши за участю представників сторін касаційну скаргу
приватного виробничого підприємства “Сіріус”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.11.2001 року
у справі № 3/473 господарського суду м. Києва
за національної акціонерної компанії “Надра України”
позовом
до -приватного виробничого підприємства “Сіріус”,
-державного геологічного підприємства
“Полтавнафтогазгеологія”
про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 17.09.2001 року господарського суду м. Києва (судді
В.Шидловська, І. Борисенко, А. Демидова) відмовлено Національній
акціонерній компанії “Надра України” в позові до державного
геологічного підприємства “Полтавнафтогазгеологія” та приватного
виробничого підприємства “Сіріус” про визнання недійсним
договору від 19.05.2000 року за № 17-2000 про спільну діяльність
з підстав відповідності його умов вимогам чинного законодавства,
вчиненням контрагентами дій, направлених на реальне виконання
зобов’язань, наявності у одного з відповідачів ліцензії.
Постановою від 22.11.2001 року Київського апеляційного
господарського суду (судді М.Новиков, Г.Фролова, В. Шагал)
державне геологічне підприємство “Полтавнафтогазгеологія”
замінене його правонаступником - дочірнім підприємством
Національної акціонерної компанії “Надра України”
“Полтавнафтогазгеологія” і рішення місцевого господарського суду
на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
скасоване повністю з прийняттям нового рішення, яким
позов задоволено з покладанням судових витрат на відповідачів.
Постанова обґрунтована відсутністю у відповідачів спеціального
дозволу на користування надрами і здійснення підприємницької
діяльності без ліцензії є порушенням вимог статті 8 Закону
України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умови
спірного договору не відповідають вимогам статей 19 та 39
Кодексу України про надра, статті 14 Закону України “Про
ліцензування певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
,
статті 33 Закону України “Про нафту і газ”, Постанові Кабінету
Міністрів України від 13.06.1995 року № 432 “Про затвердження
Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією”,
відсутністю належно оформленої довіреності про надання
повноважень для представництва перед третіми особами.
У касаційній скарзі приватне виробниче підприємство “Сіріус”
вважає, що постанова апеляційного суду прийнята за неправильної
юридичної оцінки обставин справи в їх сукупності та з порушенням
норм матеріального права: судом неправильно застосована правова
термінологія, яка вживається для визначення правових,
економічних та організаційних засад діяльності нафтогазової
галузі України і як результат помилковий висновок суду про
відсутність у відповідачів ліцензії; положенням Закону України
“Про нафту і газ” надано зворотну силу; лише геологічна
інформація, створена на кошти державного бюджету та передана до
Геоінформу, є державною власністю.
У відзиві на касаційну скаргу позивач стверджує, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, як така, що не відповідає
чинному законодавству.
Інший відповідач у справі - дочірнє підприємство Національної
акціонерної компанії “Надра України” “Полтавнафтогазгеологія”
просить постанову у даній справі залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Судовою колегією також встановлено, що рішенням від 27.06.2001
року арбітражного суду Полтавської області у справі № 12/182 за
позовом приватного виробничого підприємства “Сіріус” до
державного геологічного підприємства “Полтавнафтогазгеологія”
про спонукання до виконання договору, залишеним без змін
постановою від 18.03.2002 року Вищого господарського суду,
спірний договір від 19.05.2000 року № 17-2000 про спільну
діяльність визнано дійсним.
З 29 до 30.04.2002 року в судовому засіданні оголошувалася
перерва.
Заслухавши представників сторін Н. Парицьку, М. Щербину, М.
Стоматіну, О. Бондаренка, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки
Київським апеляційним господарським судом та проаналізувавши
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Законодавство про обмеження у здійсненні підприємницької
діяльності не містить приписів про те, що діяльність з розробки
та експлуатації свердловин підлягає ліцензуванню. Водночас, в
позовній заяві і у відзиві на касаційну скаргу позивач наполягає
на тому, що за своїм змістом спірна угода направлена на
користування надрами і пов’язує її предмет з господарською
діяльністю, яка відповідно до законодавства підлягає
ліцензуванню.
Порівняльний аналіз предмету спірного договору і законодавства,
що регулює гірничу справу в Україні та визначає, зокрема,
об’єктів і суб’єктів гірничих відносин, види господарської
діяльності, що підлягають ліцензуванню, свідчить, що твердження
позивача заслуговує на увагу.
За змістом статей 19 і 24 Гірничого закону України, статей 16 і
19 Кодексу України про надра гірничі роботи проводяться за
спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, який
видається згідно з законодавством.
Зазначене правило кореспондується з пунктом 1 частини першої
статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
, відповідно до якого до
видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню
віднесено пошук (розвідка) корисних копалин.
Пунктом 3 статті 24 цього Закону встановлено, що ліцензії на
проведення певних видів господарської діяльності, які видані в
установленому порядку до набрання чинності цим Законом і
ліцензування яких передбачено цим Законом, діють до закінчення
встановлених у них строків.
Відповідно до частини першої статті 20 Кодексу України про надра
для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової
розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення,
надра надаються у користування без надання гірничого відводу
після одержання спеціального дозволу (ліцензії) на геологічне
вивчення надр.
Як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами, у
приватного виробничого підприємства “Сіріус” ліцензія на
користування надрами Сахалінського родовища відсутня, але таку
ліцензію в установленому законом порядку було видано іншому
учаснику спірного договору і суб’єкту гірничих відносин -
державному геологічному підприємству “Полтавнафтогаз-геологія”.
До матеріалів справи залучена копія ліцензії (спеціальний
дозвіл) реєстраційний № 601 від 23.01.1996 року на користування
надрами, яка видана Міністерством екології та природних ресурсів
України цьому підприємству на такий вид користування надрами як
геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку,
(пошук, розвідку), експлуатацію та ін. Сахалінського родовища
нафти та газу природного. З тексту ліцензії вбачається, що вона
видана з метою пошуку, розвідки та дослідно-промислової розробки
покладів вуглеводнів для затвердження їх запасів Державною
комісією України по запасах корисних копалин при Комітеті
України з питань геології і використання надр.
Господарюючі суб’єкти не позбавлені права укладати договори для
досягнення спільної господарської мети шляхом їх сумісної
діяльності, у тому числі ліцензійної, за умови наявності хоча б
у одного із учасників відповідної ліцензії.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що предмет
договору виходить за межі видів діяльності, які зазначені у
ліцензії. Такий висновок судова колегія вважає помилковим і
таким, що не ґрунтується на законодавстві та матеріалах справи.
Види користування надрами встановлені статтею 14 Кодексу України
про надра, відповідно до якої вони надаються у користування,
зокрема, для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-
промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного
значення.
Геологічне вивчення надр здійснюється з метою одержання даних
про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них,
виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх
формування і розміщення, з’ясування гірничо-технічних та інших
умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для
цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин (частина
перша статті 37 Кодексу України про надра).
Під геологічним вивченням, зокрема нафтогазоносності надр,
розуміється проведення комплексу робіт (геологічне знімання,
геофізичні, геохімічні, аерокосмогеологічні дослідження, прямі
пошуки, буріння і випробування свердловин, дослідно-промислова
розробка, науково-дослідні і тематичні роботи, їх аналіз та
узагальнення), що проводяться з метою вивчення геологічної
будови і нафтогазоносності надр на певній території.
За змістом статей 1 та 4 Гірничого закону України експлуатацію
такого гірничого підприємства як свердловина, за допомогою якої
здійснюється геологічне вивчення надр, віднесено до об’єктів
гірничих відносин.
У Переліку робіт з пошуку (розвідки) родовищ корисних копалин,
наведеному у додатку 1 до пункту 1.3.1. Інструкції про умови і
правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні
умови) з пошуку (розвідки) та експлуатації родовищ корисних
копалин та контроль за їх дотриманням, затвердженої чинним на
час укладання оспорюваного договору спільним наказом від
8.04.1999 № 33/58 Ліцензійної палати України та Держкомгеології
України, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України
24.04.1999 року за № 258/3551, зазначені таки їх види: буріння
свердловин для пошуку (розвідки) нафти і газу, буріння
спеціальних гідрогеологічних свердловин, монтаж-демонтаж бурових
комплексів з пошуку (розвідки) нафти і газу, випробування
свердловин на продуктивність тощо.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що ліцензія
(спеціальний дозвіл) на користування надрами за реєстраційним №
601 від 23.01.1996 року, яка видана Міністерством екології та
природних ресурсів України державному геологічному підприємству
“Полтавнафтогазгеологія” на геологічне вивчення, в тому числі
дослідно-промислову розробку, геологічне вивчення (пошук,
розвідку), експлуатацію та ін. Сахалінського родовища нафти та
газу природного за видами користування надрами охоплює предмет
спірного договору від 19.05.2000 року № 17-2000 про сумісну
діяльність з розробки та експлуатації свердловин Сахалінського
родовища, укладеного між цим підприємством і приватним
виробничим підприємством “Сіріус”.
У пункті 1 особливих (додаткових) умов ліцензії визначено, що
пошуково- розвідувальні роботи ліцензіат має проводити, зокрема,
згідно з договором від 19.05.2000 року № 17-2000 про спільну
діяльність між державним геологічним підприємством
“Полтавнафтогазгеологія” та приватним виробничим підприємством
“Сіріус”.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зазначена
умова надає приватному виробничому підприємству “Сіріус” такі ж
права як і ліцензіату. Також, давши розширене тлумачення
підпункту 2.3. договору, суд зазначив, що дочірнє підприємство
Національної акціонерної компанії “Надра України”
“Полтавнафтогазгеологія” разом з іншою документацією відносно
свердловин має передати приватному виробничому підприємству
“Сіріус” і ліцензію.
Такі висновки судова колегія вважає помилковими і
необґрунтованими, оскільки за розподілом обов’язків між
учасниками договору експлуатація свердловин здійснюється
безпосередньо персоналом дочірнього підприємства Національної
акціонерної компанії “Надра України” “Полтавнафтогазгеологія”
(підпункт 2.1. пункту 2 договору), а приватне виробниче
підприємство “Сіріус” інвестує сумісну діяльність (підпункт 2.2.
пункту 2 договору).
Крім того, ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру,
який надає виключно ліцензіату право на зайняття певним видом
господарської діяльності і чинне законодавство забороняє
ліцензіату передавати ліцензію або її копію, а отже і права за
нею, іншій юридичній або фізичній особі для провадження
господарської діяльності. Встановлення факту передачі ліцензії
або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження
господарської діяльності є підставою для анулювання ліцензії.
Укладаючи договір про сумісну діяльність, відповідачі у
підпункті 2.3. пункту визначили обов’язок одного з них надавати
інформацію з метою найбільш ефективного використання свердловин.
Суд апеляційної інстанції визнав, що зазначена умова спірного
договору порушує вимоги статті 39 Кодексу України про надра,
статті 33 Закону України про нафту і газ та постанови Кабінету
Міністрів України від 13.06.1995 року № 423 “Про затвердження
Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією”.
Нормативну основу інформаційних відносин між учасниками договору
складають Конституція України, Закон України ”Про інформацію”,
законодавство, що регулює гірничу справу в Україні, законодавчі
акти про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, а також
умови спірної угоди.
Інформація розрізняється за галузями, видами, джерелами та
режимом доступу до неї, за статусом учасників інформаційних
відносин, підставами виникнення і обсягом права власності на неї
тощо. Інформація, у тому числі геологічна інформація, є об'єктом
права власності як у повному обсязі, так і об’єктом лише
володіння, користування чи розпорядження, може бути об’єктом
товарних відносин і її власник щодо об’єктів своєї власності має
право здійснювати будь-які законні дії.
Відповідно до частини третьої статті 39 Кодексу України про
надра умови розпорядження геологічною інформацією, в тому числі
і тією, що підлягає обов’язковій передачі до Державного
інформаційного геологічного фонду України, визначаються
Положенням про порядок розпорядження геологічною інформацією, що
розробляється на основі цього Кодексу, законодавства про науково-
технічну інформацію і затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Положення, яке регламентує порядок надання у користування і
продаж відкритої геологічної інформації про надра, отриманої за
результатами робіт з геологічного вивчення надр, експлуатації
родовищ корисних копалин або використання надр з іншою метою,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995
року № 423 з подальшими змінами і доповненнями.
Відповідно до пунктів 4 і 5 зазначеного Положення особливість її
використання незалежно від форми власності підлягає в
обов’язковій її реєстрації та обліку в Державному інформаційному
геологічному фонді Держкомгеології.
Геологічна інформація, створена (придбана) на власні кошти
юридичних та фізичних осіб, є їх власністю. Реалізація цієї
інформації здійснюється її власником за погодженням з
Держкомгеології. Така геологічна інформація може переходити до
державної власності у разі передачі її до відповідних банків
даних, фондів або архівів на договірній основі.
Оскільки у договорі про сумісну діяльність відповідачі визначили
лише загальний обов’язок щодо надання інформації без
конкретизації її за складом і обсягом, режимом використання,
правом власності, судова колегія вважає, що висновок суду
апеляційної інстанції, про те, що в цій частині угода не
відповідає законодавству про інформацію є необґрунтованим.
Укладаючи договір про сумісну діяльність, відповідачі вирішили
питання про порядок ведення спільних справ шляхом створення
керівного органу та відповідно до статті 431 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
доручили керівництво сумісною
діяльністю одному з учасників договору - приватному виробничому
підприємству “Сіріус”, поклавши на нього ведення спільних справ.
Додатком № 2 до договору сторони визначили персональний склад
керівного органу, за рішеннями якого були здійснені певні дії,
направлені на реалізацію умов договору.
Висновок апеляційного суду про нелегітимність цих рішень через
відсутність у особи, яка представляє дочірнє підприємство
Національної акціонерної компанії “Надра України”
“Полтавнафтогазгеологія” належної довіреності, колегія суддів
вважає помилковим, оскільки така довіреність для представництва
перед третіми особами в силу частини третьої статті 431
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
видається
учаснику договору.
Для досягнення спільної господарської мети контрагенти у
розділах 2, 3, 4 договору визначили порядок та умови ведення
спільних справ, види та обсяг внесків кожної із сторін, керівний
орган та оператора сумісної діяльності, умови використання
результатів діяльності тощо. Учасники здійснили певні узгоджені
дії, направлені на реалізацію його умов.
Встановивши ці обставини, місцевий господарський суд визнав що
контрагентами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами
договору, необхідними для його виконання, тобто укладеним
відповідно до вимог статті 153 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, і судова колегія вважає цей висновок суду
першої інстанції таким, що ґрунтується на фактичних обставинах
справи.
Інші доводи, що наведені позивачем у відзиві на касаційну
скаргу, а також доводи представників дочірнього підприємства
Національної акціонерної компанії “Надра України”
“Полтавнафтогазгеологія” щодо неналежного виконання умов
договору (здійснення керівництва сумісною діяльністю, порядок
користування спільною власністю сторін, фінансування сумісної
діяльності) не можуть бути враховані судовою колегією, оскільки
стосуються виконання угоди, а за загальним правилом невиконання
чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових
наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.
Враховуючи наведене, а також відсутність у матеріалах справи
достатніх доказів про те, що зазначена угода в прямій або
прихованій формі порушує право власності народу України на
надра, колегія суддів вважає, що приймаючи постанову від
22.11.2001 року у справі № 3/473 Київський апеляційний
господарський суд допустив порушення норм матеріального права,
що є підставою для її скасування.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного виробничого підприємства “Сіріус”
на постанову від 22.11.2001 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 3/473 задовольнити.
2. Постанову від 22.11.2001 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 3/473 скасувати, рішення від
17.09.2001 року господарського суду м. Києва залишити в силі.
3. В поворот виконання постанови від 22.11.2001 року Київського
апеляційного господарського суду у справі № 3/473 стягнути з
Національної акціонерній компанії “Надра України” (01601,м.
Київ, вул. Володимирівська, 34, р/р 260090153300 в акціонерному
банку “Брокбізнесбанк” м. Київ МФО 300249, код 31169745) на
користь дочірнього підприємства Національної акціонерної
компанії “Надра України” “Полтавнафтогазгеологія”(36014, м.
Полтава, Київський район, вул. Маршала Бірюзова, 7, р/р
26003301220017 в РУ АК ПІБ м. Полтави, МФО 331 069, код
01431630) 63 (шістьдесят три) грн. 75 коп. витрат по сплаті
державного мита.
Доручити господарському суду м. Києва видати наказ за умови
надання доказів виконання постанови від 22.11.2001 року
Київського апеляційного господарського суду.
4. В поворот виконання постанови від 22.11.2001 року Київського
апеляційного господарського суду у справі № 3/473 стягнути з
Національної акціонерній компанії “Надра України” (01601,м.
Київ, вул. Володимирівська, 34, р/р 260090153300 в акціонерному
банку “Брокбізнесбанк” м. Київ МФО 300249, код 31169745) на
користь приватного виробничого підприємства “Сіріус” (040, м.
Київ, вул. Тургенівська, 65, р/р 26000301000937 в АКБ “Мрія” м.
Києва МФО 321767, код 21487555) 63 (шістьдесят три) грн. 75 коп.
витрат по сплаті державного мита.
Доручити господарському суду м. Києва видати наказ за умови
надання доказів виконання постанови від 22.11.2001 року
Київського апеляційного господарського суду.
5. Стягнути з Національної акціонерній компанії “Надра України”
(01601,м. Київ, вул. Володимирівська, 34, р/р 260090153300 в
акціонерному банку “Брокбізнесбанк” м. Київ МФО 300249, код
31169745) на користь приватного виробничого підприємства
“Сіріус” (040, м. Київ, вул. Тургенівська, 65, р/р
26000301000937 в АКБ “Мрія” м. Києва МФО 321767, код 21487555)
42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за
подання касаційної скарги.
Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Палій